Визаначення загартування. Принципи загартування

Загартовування водою

Визаначення загартування. Принципи загартування

План

2. Загартовування повітрям

3. Загартовування повітрям

Загартовування організму являє собою систему процедур, які сприяють підвищенню рівня опору організму несприятливим діям зовнішнього середовища, виробленню умовно рефлекторних реакцій терморегуляції з метою її вдосконалення.

Застосування загартовуючих процедур спрямоване на вдосконалення захисних пристосувальних реакцій, здатних подолати несприятливі чинники зовнішнього і внутрішнього середовища на організм, з метою швидкої мобілізації своїх захисних резервів, щоб протистояти небезпечним для здоров’я факторам.

Загартовування підвищує працездатність і витривалість організму. Воно складається з психотренування і культури вольових зусиль, які допомагають встояти в серйозних випробуваннях. У процесі вироблення стійкості організму до дії чинників зовнішнього середовища формуються такі риси людини, як наполегливість, цілеспрямованість, воля до досягнення поставленої мети тощо. Загартовуючі процедури також нормалізують стан емоційної сфери, роблять людину більш стриманою, врівноваженою, додають бадьорості, покращують настрій тощо [38, с. 25-26].

Під час загартовування вдосконалюються терморегулюючі захисні властивості організму, поширюється діапазон його фізіологічних реакцій і підвищується стійкість до дії хвороботвірних агентів. Проводячи загартовування хворих, слід враховувати загальний стан кожного, пернесені захворювання, наявність укладнень, вік, здатність опиратись інфекціям і т.д. [40, с. 26].

Загартовування можна починати у будь-яку пору року. Використання загартовуючих процедур із метою зміцнення здоров’я тільки тоді благотворно впливатиме на організм, коли природні чинники використовуються правильно, дотримуються основні принципи загартовування, встановлені багаторічною практикою і підкріплені науковими дослідженнями.

Починаючи процедури загартовування, необхідно дотримуватися наступних принципів: систематичність, поступовість, послідовність, облік індивідуальних особливостей людини і стану її здоров’я, а також комплексність у використанні загартовуючих процедур.

Принцип систематичністі використання загартовуючих процедур. Загартовування організму повинно проводитися систематично, день за днем протягом усього року незалежно від погодних умов і без тривалих перерв. Краще за все закріпити виконання загартовуючих процедур у режимі дня. Тоді в організмі виробляєтиметься певна стереотипна реакція на вживаний подразник.

Якщо загартована людина припиняє систематичне охолоджування організму, функціональні і морфологічні зміни, що виникли в процесі загартовування, поступово сходять на нівець. Таким чином, перерви у виконанні цих процедур знижують придбану організмом стійкість до температурних впливів.

Загартовуючі процедури повинні бути супутником людини протягом усього її життя. Вони принесуть користь, лише якщо проводитимуться не примусово, а стануть складовою частиною щоденної діяльності людини, її потребою, як, наприклад, прийом їжі, сон. Тільки в цьому випадку можна очікувати бажаного ефекту від загартовування.

Принцип поступовісті збільшення сили подразнюючої дії. Загартовування буде ефективним та безпечним лише у випадку, коли сила і тривалість дії загартовуючих процедур нарощуватимуться поступово. Не слід починати загартовування відразу ж із обтирання холодною водою або снігом. Це може спричинити невиправну шкоду здоров’ю. Особливо важливо дотримуватись поступовості в нарощуванні сили і тривалості таких процедур із ослабленими учнями.

Перехід від менш до більш інтенсивних дій має здійснюватися поступово, з урахуванням стану організму і характером його відповідних реакцій на вживану дію.

На початку застосування загартовуючих процедур у організму виникає певна відповідна реакція з боку серцево-судинної системи, дихання і центральної нервової системи. Поступово, завдяки неодноразовим повторенням цих процедур, реакція на організм поступово слабшає, а подальше їх використання вже не дає загартовуючого ефекту. Саме тоді треба змінювати силу і тривалість дії процедур на організм.

Принцип послідовністі у проведенні загартовуючих процедур. Цей принцип не менш важливий, ніж поступовість зміни сили подразнюючого чинника. Необхідним є попереднє тренування організму більш щадними процедурами, такими, як обтирання, ніжні ванни, і лише потім обливання і душ, дотримуючись при цьому, звичайно ж, принципу поступовості зниження температури води.

Вибір схеми загартовування при використанні повітряних, водних або сонячних процедур повинен залежати від індивідуальних особливостей людини, стану її здоров’я, що є наступним принципом.

Принцип обліку індивідуальних особливостей людини і стану її здоров’я. Загартовування значною мірою впливає на організм, особливо на людей, що вперше приступають до нього. Тому, перш ніж починати гартуючі процедури, необхідно звернутися за консультацією до лікаря. Враховуючи вік і стан організму, лікар допоможе правильно підібрати загартовуючий засіб і порадить, як саме його приймати, щоб запобігти небажаним наслідкам.

При будь-якому типі загартовування необхідні самоконтроль і лікарський контроль за станом здоров’я людини. Особливо це важливо врахоувати при загартовуванні дітей і тих, хто страждає на хронічні захворювання серцево-судинної і дихальної систем.

Самоконтроль відбувається з урахуванням наступних показників, що відображають функціональний стан організму: загальне самопочуття, маса тіла, пульс, апетит, сон.

Принцип комплексністі дії природних чинників. До природних чинників зовнішнього середовища, які широко застосовуються для загартовування організму, відносят повітря, воду і сонячне проміння. Вибір загартовуючих процедур може бути різним і залежить від ряду об’єктивних умов: піра року, стан здоров’я людини, кліматичні і географічні умови місця проживання.

Ефективність дії загартовуючих процедур значно підвищується, якщо їх поєднувати з виконанням спортивних вправ [19, 41-45].

2. Загартовування повітрям

Важливою і винятковою особливістю повітряних процедур як засобу гартування є те, що вони доступні людям різного віку і можуть широко застосовуватися не тільки здоровими людьми, але і тими, хто страждає на деякі захворювання. Більш того, при ряді захворювань (неврастенія, гіпертонічна хвороба, стенокардія) ці процедури призначаються як лікувальний засіб.

Гартуюча дія повітря на організм сприяє підвищенню тонусу нервової і ендокринної систем. Під впливом повітряних ванн поліпшуються процеси травлення, удосконалюється діяльність серцево-судинної і дихальної систем, змінюється морфологічний склад крові (у ній підвищується кількість еритроцитів і гемоглобіну). Перебування на свіжому повітрі покращує загальне самопочуття людини, впливаючи на емоційний стан, викликає відчуття бадьорості, свіжості.

За температурними відчуттями розрізняють наступні види повітряних ванн: гарячі (більше 30°С), теплі (більше 22°С), індиферентні (21 – 22°С), прохолодні (17 – 21°С), помірно холодні (13 – 17°С), холодні (4 – 13°С), дуже холодні (нижче 4°С).

Повітряні процедури з метою гартування можуть застосовуватися або у вигляді перебування одягненої людини на відкритому повітрі (прогулянки, спортивні заняття), або у вигляді повітряних ванн, під час яких відбувається короткочасна дія повітря певної температури на оголену поверхню тіла людини.

Прогулянки на повітрі. Виражену гартуючу дію мають прогулянки на свіжому повітрі, які повинні відбуватися у будь-яку пору року незалежно від погоди. Тривалість прогулянок встановлюється індивідуально для кожної людини залежно від стану її здоров’я і віку. Збільшення часу прогулянок повинне відбуватися поступово з урахуванням як перерахованих чинників, так і ступеня тренованості організму, а також температури повітря.

Перебування на свіжому повітрі доцільно поєднувати з активними рухами: катанням на ковзанах, лижах, грою в м’яч. Прогулянки, окрім гартуючої дії, покращують стан усього організму. Людина стає більш урівноваженою, спокійною, поліпшуються апетит і сон.

Повітряні ванни. Найбільш поширеним, легко доступним засобом гартування є повітряні ванни. Вони готують організм до подальших гартуючих процедур, наприклад до гартування водою.

Дозування повітряних ванн здійснюється двома шляхами: поступовим зниженням температури повітря і збільшенням тривалості процедури за тієї ж температури.

Починати прийом повітряних ванн потрібно в кімнаті незалежно від пори року при температурі повітря не нижче 15 – 16°С, і лише через деякий час можна вже виходити на відкрите повітря. Процедура проводиться в добре провітреному приміщенні. Оголивши тіло, слід залишатися в такому стані на початку курсу гартування не більше 3 – 5 хвилин. Надалі при доброму самопочутті можна щодня додавати по одній хвилині, збільшивши загальну тривалість повітряних ванн до 20 – 25 хвилин.

При прийомі прохолодних і особливо холодних ванн, щоб уникнути переохолодження організму, рекомендується здійснювати активні рухи: гімнастичні вправи, ходьбу, біг на місці або виконувати будь-яку хатню роботу.

У домашніх умовах разом із прийомом повітряних ванн корисно щодня ходити босоніж по кімнаті. Починати треба з 1 хвилини і поступово додавати до цієї процедури через кожні 5 – 7 днів по 1 хвилині, довівши загальну її тривалість до 10 – 15 хвилин.

Починати прийом повітряних ванн на відкритому повітрі потрібно з індиферентної температури повітря, тобто 20 – 22°С. Перша процедура має тривати не більше 15 хвилин. Кожна подальша затривалістю має бути не менше попередньої на 10 – 15 хвилин. Таким чином, можна довести тривалість повітряних ванн на свіжому повітрі до 1 – 1,5 години.

Людям молодшого і середнього віку, що мають попередній досвід загартовування, прийом повітряних ванн можна починати з температури повітря 17 – 20°С при тривалості процедури до 10хвилин. Загальна тривалість – 40 хвилин.

Прийом повітряних ванн на відкритому повітрі треба починати не раніше ніж через 1,5 – 2 години після їжі і закінчувати їх за 30 хвилин до прийому їжі. Припиняти прийом повітряних ванн до появи ознобу [19, 46-53].

Дата добавления: 2013-12-13