Загартовування водою

Загартовування сонцем

При прийомі сонячних ванн не слід забувати про те, що інфрачервоне випромінювання підсилює вплив ультрафіолетової радіації на організм.

Ультрафіолетове випромінювання має великий біологічний ефект: воно сприяє утворенню в організмі вітаміну Д, який володіє вираженою антирахітичною дією; прискорює обмінні процеси; під його впливом утворюються високоактивні продукти білкового обміну – біогенні стимулятори.

Впливаючи на організм, ультрафіолетові промені сприяють поліпшенню складу крові, чинять бактерицидну дію, підвищуючи тим самим здатність організму опиратися простудним і інфекційним захворюванням; вони тонізуюче діють практично на всі функції організму.

Сонячні ванни. Сонячні ванни з метою загартовування слід приймати дуже обережно, інакше вони замість користі принесуть тільки шкоду (сонячні опіки, тепловий і сонячний удари).

Приймати сонячні ванни краще за все вранці, коли повітря особливо чисте і ще не дуже жарко, а також увечорі, коли сонце хилиться до заходу. Кращий час для засмаги: у середній смузі – 9 – 13 та 16 – 18 годин, на півдні – 8 – 11 та 17 – 19 годин.

Починати прийом сонячних ванн потрібно при температурі повітря не нижче 18°С. Їхня тривалість не повинна перевищувати 5 хвилин. Час кожної подальшої ванни подовжують на 3 – 5 хвилин, доводячи її поступово до 1 години.

Після прийому сонячних ванн необхідно 10-15 хвилин відпочити в тіні, а потім обов’язково прийняти душ або обтертися водою. Температура води при йьому має бути не меншою за 26 – 28ºС. [19; 34].

Кращий час для водних процедур – ранкові години, одразу ж після пробудження або після зарядки, коли шкіра рівномірно розігріта. Виконувати їх перед сном недоцільно, оскільки вони викликають надмірне збудження нервової системи і, як наслідок, безсоння або поганий сон.

Водні процедури, які викоистовуються для гартування, поділяються на загальні і місцеві. До загальних відносяться обтирання всього тіла, обливання, душі, ванни, купання. До місцевих можна віднести обтирання окремих ділянок тіла, ванни для рук і ніг, полоскання горла. Але при цьому потрібно враховувати, що будь-яка процедура, загальна або місцева, супроводжується відповідними реакціями з боку організму, що носять загальний характер.

Обтирання. Це одна з найпоширеніших водних процедур, вживаних із метою гартування. Вона з однаковим успіхом застосовується і здоровими і хворими, а також у спортивній практиці.

Місцеве, або часткове, обтирання полягає в тому, що ворсистим рушником, можна губкою або спеціальною рукавицею, змоченим водою індиферентної температури (33°С – 35°С) і добре віджатим, послідовно обтирають спочатку руки, потім спину і груди. Причому та рука, якою робляться розтирання, рухається доцентрово, тобто у напрямку до серця. Після цього сухим рушником тіло розтирають до легкого почервоніння і приємного відчуття тепла та одягаються.

Тривалість часткового обтирання в початковій стадії від 30 секунд до 1 хвилини, згодом цей час збільшують до 2 – 3 хвилин. Через кожні три-чотири дні температуру води потрібно знижувати на 1 – 2°С, поступово доводячи її до 18 – 20°С. Людям же ослабленим і з легко збудливою нервовою системою рекомендується користуватися водою тільки індиферентної температури, яку вони переносять без будь-яких неприємних відчуттів.

Загальні обтирання, так само як і часткові, проводять щодня і починають їх з температури води 33 – 35°С. Потім поступово, кожні п’ять – сім днів, температуру води знижують на 1 – 2°С і доводять до 18 – 20°С. Вся процедура, включаючи і розтирання рушником, не повинна перевищувати 5 – 7 хвилин. Методика тут така ж: послідовно обтирають руки, шию, груди, спину, живіт, поперек і ноги [19; 34; 38].

Обливання. Сильнішу дію на організм, ніж обтирання, чинить обливання водою. До нього треба переходити тільки після попереднього гарту організму обтиранням.

Ця процедура за рахунок поєднання температурного і механічного подразнення шкіри чинить сильний тонізуючий вплив на всі функції організму, особливо на нервову систему, кровообіг і дихання.

Обливання бувають часткові, або місцеві, і загальні. Про місцевих говорять тоді, коли обливають одну з ділянок тіла – руки, шию, голову, груди, ноги. При загальному обливанні прагнуть, щоб струмінь води потрапляв на шию, плечі і рівномірно стікав по всьому тілу.

Обливання починають із індиферентної температури води. Поступово кожні п’ять-сім днів її знижують на 1°С, поступово довівши до 18 – 20°С і нижче. Після обливання тіло насухо витирають рушником і розтирають до легкого почервоніння. Тривалість всієї процедури, включаючи і розтирання тіла, не повинна перевищувати 3 – 4 хвилин.

Кожне зниження температури хоча б на 1°С має супроводжуватися скороченням цього дня часу проведення процедури на 1 хвилину. У подальші два-три дні тривалість процедури знов подовжують до 3 – 4 хвилин.

Розпочинати обливання навіть улітку варто в приміщенні, де температура повітря дорівнює 18 – 20°С. І лише за два тижні можна проводити обливання на відкритому повітрі у місці, захищеному від вітру [19; 34; 38].

Контрольні питання

1. Розкрийте сутність принципу систематичності у загартовуванні.

2. У чому полягає сутність принципу поступовості?

3. Розкрийте принцип послідовності.

4. У чому полягає сутність принципу обліку індивідуальних особливостей людини і стану її здоров’я?

5. Розкрийте принцип комплексності дії природних чинників.

6. У чому полягає корисний вплив загартовування повітрям та сонцем?

7. Методика загартовування повітрям.

8. Особливості загартовування сонячним промінням.

9. У чому полягає корисний вплив загартовування водою?

10. Методичні особливості загартовування водою.

Завдання для самостійної роботи

1. Розробити програму комплексного загартовування.

2. Визначити особливості загартовування у руській бані та фінській сауні. Показання та протипоказання при наявності захворювань.

3. Розробити індивідуальну програму загартовування школяра за наявності будь-якого захворювання (на вибір студента).

Лекція № 8

Дата добавления: 2013-12-13