Методика аналізу ліквідності й платоспроможності підприємства

Механізм дії Кодексу

3.1 Кодекс Честі добропорядного виробника України – це добровільно прийняті виробником зобов`язання перед споживачами і суспільством.
3.2 За певних умов, дані про виробника, який взяв на себе ці зобов`язання, заносяться до Реєстру добропорядних виробників України, а сам виробник отримує сертифікат та відповідні переваги на споживчому ринку.
3.3 Умови внесення виробників до Реєстру та їх переваги на споживчому ринку визначені положенням про Реєстр, який веде Українська асоціація якості.

[1] Реагуюча націлена на пом'якшення шкідливих наслідків діяльності компанії, а стратегічна – на поліпшення конкурентної позиції компанії і трансформацію ланцюжка створення прибутку шляхом інновацій.

[2] Науково обґрунтовано й опубліковано в [3].

[3] За даними http://podrobnosti.ua/economy/2010/05/13/685568.html Україна посідає 89 місце з 133.

[4] Складено за матеріалами [4, с. 14-15].

[5] Джерело: http://www.csrjournal.com/lib/networkoverview/1881-stoimost-torgovykh-marok-ukrepljaetsja.html

[6] Науково обгрунтовано й опубліковано в [3].

[7] Джерело: http://www.socioprostir.org.ua/index.php?go=Pages&in=view&id=180

[8] За даними ЛІГАБізнесІнформ

[9] За даними http://www.analitik.org.ua/current-comment/economy/4bf505490880a/pagedoc1108_2 станом на 20.05.2010 р.

[10] Схвалено Радою Клубу лідерів якості України (Рішення від 28.02.03 р.). Підтримано Держспоживстандартом України, Українською асоціацією якості, УСПП, Союзом споживачів.

В економічній літературі прийнято розрізняти ліквідність активів, ліквідність балансу і ліквідність підприємства.

Під ліквідністю активу розуміють здатність його до трансформації у грошові кошти, а ступінь ліквідності активу визначається проміжком часу, необхідним для його перетворення у грошову форму. Чим менше потрібно часу для інкасації певного активу, тим вища його ліквідність. При цьому варто розрізняти поняття ліквідності сукупних активів як можливість їхньої швидкої реалізації при банкрутстві й самоліквідації підприємства і поняття ліквідності оборотних активів, що забезпечує його поточну платоспроможність [59, с.577]. Мається на увазі, що кожен вид оборотних активів має пройти відповідні стадії операційного циклу, перш ніж трансформуватися в готівку (див. рис. 8.12) [58, с.596].

Наприклад, грошові кошти (ГК), вкладені у виробничі запаси (ВЗ), повинні послідовно пройти стадії незавершеного виробництва (НВ), готової продукції (ГП), дебіторської заборгованості (ДЗ), і тільки після цього вони прийдуть до своєї вихідної форми (у наведеному прикладі через 80 днів).

Рис. 8.12 Стадії операційного циклу підприємства

Ліквідність балансу − можливість суб’єкта господарювання перетворити активи в готівку і погасити свої платіжні зобов’язання, а точніше це ступінь покриття боргових зобов’язань підприємства його активами, термін погашення яких у готівку відповідає терміну погашення платіжних зобов’язань. Якісна відмінність цього поняття від ліквідності активів у тому, що ліквідність балансу відбиває міру погодженості обсягів і ліквідності активів з розмірами і термінами погашення зобов’язань, тоді як ліквідність активів визначається безвідносно до пасиву балансу [58, с.596].

Коли говорять про ліквідність підприємства, мають на увазі наявність у нього оборотних коштів у розмірі, теоретично достатньому для погашення поточних зобов’язань, хоча б і з порушенням термінів погашення, які передбачені контрактами.

Ліквідність підприємства визначається наявністю в нього ліквідних засобів, до яких відносяться наявність готівки, грошових коштів на рахунках в банках та елементи оборотного капіталу, які легко можна реалізувати. Ліквідність відображає здатність підприємства в будь-який момент часу здійснювати необхідні витрати.

Таким чином, ліквідність підприємства − це його здатність перетворювати свої активи у гроші для покриття всіх необхідних платежів по мірі настання їх терміну [6, с.71].

Ліквідність можливо розглядати з двох боків: як час, необхідний для продажу активу, і як суму, яка виручена від його продажу. Два ці боки тісно пов’язані: часто можливо продавати активи за короткий час, але зі значною знижкою в ціні.

Нездатність підприємства погасити свої боргові зобов’язання протягом декількох місяців перед кредиторами та бюджетом призводить до банкрутства.

Після надання характеристики такому поняттю, як ліквідність, перейдемо до розгляду поняття “платоспроможність”.

Платоспроможність − це можливість підприємства наявними в нього грошовими ресурсами вчасно погашати свої платіжні зобов’язання [58,с.595]. Розрізняють поточну платоспроможність, що склалася на певний момент часу, і перспективну платоспроможність, що очікується в короткостроковій, середньостроковій і довгостроковій перспективі.

Поточна (технічна) платоспроможність означає наявність у достатньому обсязі коштів і їхніх еквівалентів для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що вимагає негайного погашення. Звідси основними індикаторами поточної платоспроможності є наявність достатньої суми коштів і відсутність у підприємства прострочених боргових зобов’язань.

Перспективна платоспроможність забезпечується погодженістю зобов’язань і платіжних засобів протягом прогнозованого періоду, що, в свою чергу, залежить від складу, обсягів і ступеня ліквідності поточних активів, а також від обсягів, складу і швидкості дозрівання поточних зобов’язань до погашення. При внутрішньому аналізі платоспроможність прогнозується на підставі вивчення грошових потоків. Зовнішній аналіз платоспроможності здійснюється, як правило, на основі вивчення показників ліквідності [58, с.577].

Поняття ліквідності та платоспроможності є дуже близькими, але друге – більш містке. Поліпшення платоспроможності підприємства нерозривно пов’язано з політикою управління оборотним капіталом, яка націлена на мінімізацію фінансових зобов’язань. Це образно ілюструється американським висловом: “Оборот – це суєта, прибуток – здоровий глузд, грошові кошти – це реальність”. Інакше кажучи, прибуток – довгострокова мета підприємства, але в короткостроковому плані навіть прибуткове підприємство може збанкрутіти внаслідок відсутності грошових коштів.

Неплатоспроможність (неліквідність) підприємства заснована на нестачі платіжних засобів, і означає нездатність підприємства в довгостроковій перспективі погасити свої борги. Неплатоспроможність може привести до банкрутства [6, с.71].

Для оцінювання ліквідності та платоспроможності зазвичай застосовують такі прийоми як аналіз ліквідності балансу та розрахунок фінансових коефіцієнтів платоспроможності.

Під час проведення аналізу ліквідності балансу здійснюють порівняння активів, які згруповані за мірою їх ліквідності, із зобов’язаннями за пасивом, які згруповані за строками їх погашення. Групування здійснюється по відношенню до балансу.

Методика аналізу ліквідності балансу підприємства полягає в тому, що, по-перше, проводять групування його активів за мірою їх ліквідності (швидкості перетворення в грошові кошти).

Виділяють чотири групи активів за мірою ліквідності:

− найбільш ліквідні активи (А₁);

− швидко реалізовувані активи (А₂);

− повільно реалізовувані активи (А₃);

− важко реалізовувані активи (А₄).

Найбільш ліквідні активи (А₁) – це сума всіх статей грошових коштів та їх еквівалентів, які можуть бути негайно використані задля здійснення поточних розрахунків. До цієї групи включають й короткострокові фінансові інвестиції (цінні папери).

Дата добавления: 2013-12-13