Таблиця 4

Проведемо аналіз ліквідності балансу підприємства (табл. 4).

Порівняння А1-П1 та А2-П2 дозволяє виявити поточну ліквідність підприємства, що свідчить про платоспроможність (неплатоспроможність) в найближчий час. Порівняння А3-П3 відображає перспективну ліквідність, на основі якої прогнозується довгостроково орієнтована платоспроможність [6, с.75].

Короткострокові зобов’язання (П2) – короткострокові займи та кредити банків, які необхідно погасити протягом дванадцяти місяців починаючи з дати складання балансу. До цієї групи пасивів відносяться короткострокові кредити банків та поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями, а також забезпечення майбутніх витрат й платежів і доходи майбутніх періодів.

Швидко реалізовувані активи (А2) − це дебіторська заборгованість (засоби у розрахунках), для перетворення якої у грошові кошти потрібен деякий час. При проведенні аналізу ліквідності балансу до цієї групи також включаються інші оборотні активи та витрати майбутніх періодів.

Зазначимо, що засоби у розрахунках можливо швидко (порівняно з запасами) трансформувати у готівку тому, що, наприклад, продаж продукції підприємства в кредит його покупцям (тобто поява дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги) передбачає надходження грошових коштів на розрахункові рахунки підприємства за відвантажену раніше продукцію через визначений термін часу (тиждень, місяць тощо). Якщо ж надходження платежів від дебіторів за наявності яких-небудь причин затримується, то управлінський персонал підприємства може звернутися до дебіторів зі скаргами, тим самим, стимулюючи їх до сплати своїх боргів. Цю заборгованість також можливо реалізувати банкам, які займаються факторинговими операціями, і, тим самим, отримати у короткі терміни необхідну готівку.

Повільно реалізовані активи (А₃) – це матеріальні оборотні кошти (запаси), які за ступенем ліквідності займають проміжне положення між швидко реалізовуваними і важко реалізовуваними (немобільними) активами. Зазвичай ці активи, а саме: сировину і матеріали, будівельні матеріали, запасні частини, малоцінні та швидко зношувані предмети … незавершене виробництво, − важко тимчасово реалізувати, оскільки потрібний доволі тривалий період часу (можливо один або декілька місяців) задля знаходження покупця на це майно. Залишки готової продукції і товарів на складах підприємства реалізуються також по мірі наявності попиту на ці види матеріальних оборотних коштів підприємства. Отже, наявність на підприємстві наднормативних запасів є небажаною, оскільки призводить до “заморожування” грошових коштів організації на доволі тривалий час. Це, в свою чергу, призводить до погіршення ліквідності й фінансової стійкості підприємства.

Важко реалізовувані активи (А₄) – це активи, які призначені для використання в господарській діяльності товариства протягом тривалого періоду. До них відносять необоротні активи.

Після групування активів підприємства за мірою їх ліквідності необхідно згрупувати пасиви підприємства в залежності від міри збільшення термінів погашення зобов’язань. Відносно цього критерію виділяють чотири групи пасивів:

− найбільш термінові зобов’язання (П₁);

− короткострокові зобов’язання (П₂);

− довгострокові зобов’язання (П₃);

− постійні пасиви (П₄).

Найбільш термінові зобов’язання (П₁)– це кредиторська заборгованість. Причому для аналізу ліквідності балансу підприємства до її складу (в якості найбільш термінових зобов’язань) входять: векселі видані, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги та поточні зобов’язання за розрахунками: з одержаних авансів, з бюджетом та ін., та інші поточні зобов’язання (сума строк від 520 до 610 форми №1 “Баланс”).

Довгострокові зобов’язання (П₃) – це довгострокові кредити банку та позики (третій розділ пасиву балансу підприємства).

Постійні пасиви (П₄) – це власний капітал. Після групування активів підприємства за мірою їх ліквідності та пасивів за мірою їх терміновості, зрівнюють різні групи активів з відповідними їх групами пасивів і роблять висновки про міру ліквідності балансу та поточну й перспективну платоспроможність підприємства.

Рис. 8.13. Групування активів та пасивів з метою аналізу ліквідності балансу

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо одночасно виконуються такі вимоги:

А₁ ≥ П₁; А₂ ≥ П₂; А₃ ≥ П₃; А₄ ≤ П₄ 8.14

Необхідною вимогою абсолютної ліквідності балансу підприємства є виконання перших трьох нерівностей. Четверте носить балансуючий характер, однак несе в собі глибинний економічних зміст: коли постійні пасиви більше в абсолютному вираженні за важко реалізовувані активи, то це свідчить про дотримання мінімальної вимоги до фінансової стійкості підприємства – наявності власних оборотних коштів. Якщо будь-яке з нерівностей має знак протилежний зафіксованому в оптимальному варіанті, то ліквідність балансу відрізняється від абсолютної. Теоретично нестача коштів по одній групі активів компенсується надлишком по іншій, однак на практиці менш ліквідні засоби не можуть замінити собою більш ліквідні.

Дата добавления: 2013-12-13