Тканини, колір, орнаменти

У костюмі XVIII в. насамперед змінюється асортименти тканин. Поряд з використанням в ошатному й придворному одязі шовку, оксамиту, парчі, атласу все більше поширення одержують тонка вовна, сукно, бавовняні тканини.

З більше щільних бавовняних тканин (тик, нанка, каніфас) шили чоловічі кюлоти, камзоли, з тонких (муслін, батист) - жіночі літні плаття, спідниці.

Колірна гама — світла, м'яка, слабко насичена: рожевий, блакитний, салатний, лимонний, перламутровий. Чорний цвіт використовується тільки як жалобний, білий — як тло для візерунків. Вишукане колірне рішення одягу виключає контрасти й породжує велика розмаїтість відтінків основного цвіту. Наприклад, модний коричневий цвіт мав відтінки «молодої і старої блохи», «паризького бруду».

Наприкінці століття колірна гама стає більше темної, приглушеної: коричневий і сірий у всіх відтінках, буряковий, бордо, фіолетовий, темно-синій, зелений, маслиновий.

В орнаментації тканин переважають квіткові візерунки, зображувані натуралістично, у перспективі. Бузок, жасмин, гілки квітучих яблунь, вишень, польові квіти невимушено розміщалися по всій поверхні тканини, переплітаючись зі звивистими лініями стрічок, мережив, смуг. Залишається в моді орнамент трельяж у вигляді дрібного рослинного візерунка.

В 80— 90-е рр. гладкі однотонні тканини переважають над візерунковими. Входять у моду смужка, цяточка, горошок.

Французький чоловічий костюм складається з білизни, камзола, жюстокора і кюлотов.

У першій половині століття сорочка пишно відбувається мереживом на манжетах і високих жабо. Шийні хустки з білого полотна або батисту туго бинтують шию, а поверх них франти пов'язують чорну шовкову стрічку. Мереживо застосовують тільки тонке, легеня на тюлевій основі з рідким візерунком.

Жюстокор був прилягаючого по талії силуету з вузькою й похилою лінією плечей і розширенням до стегон і низу. Нижня відрізна його частина, що складається із клинів, була на твердій полотняній або волосяній прокладці. У бічних швах і шліці спинки закладені складки.

Всі деталі декоративно підкреслювалися вишивкою, металевою й обтягнутими основною тканиною ґудзиками, крайовими фестонами. Особливо розкішна й складна облямівка вишивки розташовувалася по борті, манжетам рукавів і клапанам прорізних кишень. Жюстокор шили з оксамиту, шовку, атласу, пізніше з вовняних і бавовняних тканин. До початку 60-х рр. він стає суворіше й простіше: зникає тверда прокладка внизу, складки в шліці, рясні прикраси.

Камзол на початку століття майже повністю повторює фасонні й декоративні лінії жюстокора, у тому числі й прокладку в нижній частині. Його полички були найбільш декоративною й видимою частиною костюма. Вони розшивалися кольоровим шовком, синеллю, стеклярусом, пайетками, золотий і срібна нитка, прикрашалися аплікаціями тюлю по оксамиті. Спинка камзола, закрита жюстокором, звичайно робилася з більше дешевої тканини (полотно або щільна бавовняна тканина). Протягом XVIII в. камзол коротшає й до 60- м рр. стає на 20 див нижче лінії талії. По цвіті він звичайно контрастував з жюстокором.

В 70-х рр. виникає нове вишукане рішення костюма: з'являється фрак, що прилягає по стегнах, зі скошеними підлогами, вузьким рукавом і невеликим стояче-відкладним коміром, згодом заміненим високою стійкою. Фрак не відразу звільнявся від яскравих шовкових і оксамитових тканин, вишивки, пишної обробки. В 70- 80-х рр. його носять із камзолом, кюлотами, білими панчохами, плоскими туфлями.

Колірна гама включає ніжні відтінки коричневого, жовтого, зеленого. Звичайно всі три основні частини чоловічого костюма (фрак, камзол і кюлоти) виконувалися в одному цвіті або камзол і кюлоти - однотонні, фрак - у тональній гармонії з ними. Іноді камзол був білим з багатою вишивкою кольоровим шовком.

Наприкінці століття разом з ошатним французьким фраком з'являється повсякденний англійський - двобортний з високим зрізом бортів, відкладним коміром і більшими одворотами.

Його шили з вовни або щільної бавовняної тканини. Єдиною його прикрасою були більші металеві, перламутрові, кістяні ґудзики або кольорові канти по комірі, борту й одворотам. Його також носили з жилетом і кюлотами. Укорочений камзол повністю втрачає своє декоративне значення в чоловічому костюмі, перетворюючись у зручний, практичний, короткий жилет.

В XVIII в. відзначається велика розмаїтість форм верхнього одягу. Це насамперед рединготи прилягаючого силуету з однобортною або двобортною застібкою.

Носять також теплі й зручні сюртуки, оброблені хутром, часто на хутряній підкладці. Набагато рідше звертаються до накидки.

Основним видом обробки чоловічого костюма були мережива й ґудзики. Мережива застосовувалися для пишних жабо й білих краваток. Дорогоцінні скульптурні, карбовані, емалеві ґудзики прикрашали фрак і кюлоти. Прикрасою костюма служили також брелоки, що прикріплюються на плетених шнурках або ланцюжках до пояса кюлот.

Головні убори — невеликі капелюхи з полями, вузькими попереду і загнутими з боків. Перуки завивали в бічній частині, позад них укладали кіскою з бантом.

Вплив стилю рококо позначилося в чоловічому костюмі в підкреслено вузьких обсягах виробу і рукавів, у вигнутих лініях силуету, м'якому вишуканому колориті й дорогих вигадливих прикрасах. Це відповідало загальному напрямку в мистецтві. Пряма лінія вважалася невиразної та усюди замінялася кривий, вигнутої, хвилястої.

Контрольні запитання:

1. Дайте загальну історичну характеристику епохи Рококо.

2. Який естетичний ідеал краси епохи Рококо?

3. Які тканини використовувалися в одязі людей епохи Рококо?

4. Хто диктував моду на одяг в Західної Європі у XVIIІ столітті?

5. Які види і форми одягу існували в епоху стиля Рококо?

Лекція №10

Тема:«Костюм Західної Європи XІХ століття»

План:

1. Демократизація естетичного ідеалу і костюма під впливом Великої французької революції 1789 року

2. Стиль класицизм. Вплив античності. Проекти костюмів Ж.-Л.Давида.

3. Розробка загального типу міського європейського костюму на початку XIX століття

Мета: - ознайомлення з історією розвитку костюму різних періодів XІХ століття;

- відображення в костюмі культури й побуту людей різних країн Західної Європи в період розквиту демократізації.

Ключові слова: Велика французька революція, класіцизм, прагнення до простоти, зручності, лаконічності форм; карманьола, жилет, панталони, фрігійський ковпак, шарф-кроватка, плащ упелянд, спидниця і куртка, ампір, антічність, батіст, м’який ліф, шаль, грецький вузол, діадеми, фрак, жилет, кюлоти, каракао, казакіни, практичність, доцільність, строгий зовнішній вигляд

Кількість годин: 2

Література:

1. Пармон Ф.М. Композиция костюма.- М.: Легпромбытиздат, 1985.

2. Каминская Н.М. История костюма. - М.: Легпромбытиздат, 1985.

3. Рачинская Е.И., Сидоренко В.И. Моделирование и художественное оформление одежды/Серия «Учебники, учебные поосбия». – Ростов н/Д. Издательство «Феникс», 2002.

4. Блейз А. История в костюмах. – М.: ОЛМА-ПРЕСС Экслибрис, 2002.

Дата добавления: 2013-12-13