Методичні вказівки до вивченим тема

ТЕМА 4. АНАЛІЗ МАЙНА ПІДПРИЄМСТВА

Актив балансу включає дані про розміщення капіталу, що є в розпорядженні підприємства, тобто про вкладення його в конкретне майно і ма­теріальні цінності, про залишки вільної готівки і т.д.

Після складання порівняльного аналітичного балансу і проведення не­обхідних розрахунків можна одержати ряд найважливіших характеристик про фінансово-майновий стан підприємства.

До таких показників належать:

- загальна вартість майна підприємства, що дорівнює підсумку активу балансу (ряд.280);

- вартість необоротних активів (іммобілізовані кошти), що дорівнює підсумку першого розділу активу балансу (ряд.080);

- вартість мобільних (оборотних) активів - сума підсумків другого і тре­тього розділів активу балансу.

Ці показники не дають чіткого уявлення про стан майна підприємства. Докладнішу та об'єктивнішу інформацію можна отримати, проводячи вер­тикальний і горизонтальний аналіз активу балансу.

На першому етапі аналізу слід звернути увагу на зміни в майні підприємства (підсумок активу балансу) (див.табл.3.2). Якщо майно підпри­ємства збільшується, це може свідчити про розширення підприємством гос­подарського обороту, що в цілому є позитивною характеристикою.

Наступний крок - аналіз структури активів (див.табл. 3.3).

Якщо частка необоротних активів складає більше 40%, говорять про «важку» структуру активів, менше - «легку». «Важка» структура свідчить про значні накладні витрати і високу чутливість до зміни виручки, «легка» - про мобільність підприємства. Збільшення в структурі необоротних активів но­вої статті «Довгострокові фінансові вкладення» вказує на відволікання коштів з основної виробничої діяльності, а зменшення сприяє залученню фінансових коштів в основну діяльність підприємства і поліпшенню його фінансового стану.

Показники структурної динаміки (див.табл.3.4) відображують частку кожного виду майна у загальній зміні сукупних активів, їх аналіз дає мож­ливість зробити висновки про те, в які активи вкладено нові залучені фінан­сові ресурси або які активи зменшились за рахунок відпливу фінансових ре­сурсів.

Після загальної оцінки динаміки складу і структури активів підприємства необхідно детально вивчити стан, рух та причини зміни кожного виду майна.

Наявність у складі активів підприємства нематеріальних активів опосе­редковано характеризує обрану цим підприємством стратегію як інно­ваційну, тому що воно вкладає кошти в патенти, ліцензії, іншу інтелектуаль­ну власність.

Аналізуючи майновий стан підприємства, необхідно також оцінити стан використовуваних основних засобів. Для цього розраховуються такі показ­ники:

— індекс постійного активу;

— коефіцієнт зносу основних засобів;

— коефіцієнт оновлення основних засобів;

— коефіцієнт вибуття основних засобів;

— коефіцієнт реальної вартості майна.

Індекс постійного активу (І_па) показує частку основних засобів і необо­ротних активів у джерелах власних засобів:

Іпа	=	Необоротні активи	=	ряд.080 ф.1
Власний капітал	ряд.380 ф.1

(4.1.)

Коефіцієнт зносу основних засобів (К₃) показує, на який відсоток профінансовані за рахунок зносу заміна і відновлення основних засобів (збільшення даного коефіцієнта характеризує погіршення стану матеріаль­но-технічної бази підприємства):

Кз	=	Накопичена сума зносу	=	гр.4 ряд.032 ф.1
Первісна балансова вартість	гр.4ряд.031 ф.1

(4.2.)

Доповненням цього показника до 100% (чи одиниці) є коефіцієнт при­датності основних засобів(К_прид)

К_прид=1-К_з (4.3.)

Коефіцієнт оновлення основних засобів (К_оновл). Визначає частку від наяв­них на кінець звітного періоду основних засобів, яка складає нові основні засоби і розраховується за формулою:

Коновл	=	Вартість основних засобів, що надійшли за звітний період
Вартість основних засобів на кінець звітного періоду

(4.4.)

Коефіцієнт вибуття основних засобів (K_euб). Показує, яка частина основ­них засобів, з якими підприємство розпочало діяльність у звітному періоді, вибула з різних причин:

Квиб	=	Вартість основних засобів, що вибули за звітний період
Вартість основних засобів на початок звітного періоду

(4.5.)

Дані для розрахунку останніх двох показників містяться в примітках до фінансових звітів. Необхідність внесення таких даних зумовлена вимогами п.36.3 П(С)БО 7 «Основні засоби».

Коефіцієнт реальної вартості майна (К_рвм) показує частку засобів вироб­ництва у вартості майна, рівень виробничого потенціалу, забезпеченість ви­робничими засобами (норма > 0,5):

Кз	=	ОЗ+ВЗ+НЗВ	=	ряд.030+ ряд.100+ ряд.120 ф.1
ВБ	ряд.280 ф.1

(4.6.)

де 03 - залишкова вартість основних засобів;

ВЗ - виробничі запаси;

НЗB - незавершене виробництво.

Термін «оборотний капітал» (його синонім у вітчизняному обліку - обо­ротні засоби) стосується поточних активів підприємства. Оборотні активи (за­паси, дебіторська заборгованість, грошові кошти),що забезпечують безпе­рервність процесу виробництва, багато в чому визначають і його ефективність.

В аналізі оборотного капіталу здійснюється групування оборотного капіталу за основними ознаками, визначається зміна динаміки і структура оборотного капіталу, встановлюються джерела формування та розрахову­ються показники ефективності використання.

Фінансовий стан підприємства знаходиться в безпосередній залежності від того, наскільки швидко кошти, вкладені в активи, перетворюються в ре­альні гроші.

Прискорення оборотності оборотних активів зменшує потребу в них: як­що менше потрібно запасів сировини, матеріалів, палива, незавершеного ви­робництва, то це призводить до зниження витрат на їхнє збереження, що в кінцевому рахунку сприяє підвищенню рентабельності і поліпшенню фінансового стану підприємства.

Уповільнення часу обороту призводить до збільшення необхідної кількості оборотних активів і додаткових витрат, а також до погіршення фінансового стану підприємства.

Швидкість оборотності оборотних активів оцінюється такими показниками:

Коефіцієнт оборотності оборотних активів (К_ооа):

Кооа	=	Вр	=	ряд.035 ф.2
ОАср	(ряд.260 гр.3+ ряд.270 гр.3+ ряд.260 гр.4+ ряд.270 гр.4):2

(4.7.)

де Вр - виручка від реалізації, робіт і послуг (тис.грн);

ОА_ср - середня величина оборотних активів (тис.грн).

Коефіцієнт оборотності показує кількість оборотів (разів), що здійснюється оборотним капіталом за визначений період. Збільшення по­казника означає прискорення оборотності оборотних активів, а тому ефек­тивність їхнього використання поліпшується, і навпаки.

Тривалість одного обороту або оборотність у днях (Од):

Од	=	Т
Кооа

(4.8.)

де Т - звітний період у днях (360, 90, 30 і т.д.);

К_ооа - коефіцієнт оборотності оборотних активів.

Скорочення часу обороту веде до вивільнення засобів з обороту, а його збільшення - до додаткової потреби в оборотних активах.

Величину абсолютної економії (-) або залучення (+) оборотного капіта­лу можна визначити за такою формулою:

∆ОА_ср = OA_cp1 - ОА_ср0 • К_Вр, (4.9)

де ∆ОА_ср - величина економії або залучення оборотного капіталу;

ОА_ср1, OA_cр0 - середня величина оборотного капіталу підприємства за звітний і попередній періоди;

К_Вр - коефіцієнт зростання виручки від реалізації продукції (у відносних одиницях), К_Вр = B_pl/B_p0

Величину приросту обсягу продукції за рахунок прискорення оборот­ності оборотних активів (за інших рівних умов) можна визначити за фор­мулою, застосовуючи метод ланцюгових підстановок:

∆Вр = (K_ooal - K_ooa0) • ОА_ср1 (4.10)

Вплив оборотності оборотного капіталу на збільшення валового прибут­ку (∆ВП) можна розрахувати за формулою:

∆ВП	=	ВПо	*	Kooal	-	ВПо
Kooa0

(4.11)

де П₀ - валовий прибуток попереднього періоду;

K_ooal, K_{ooa0 -} коефіцієнти оборотності оборотних активів за звітний і попередній періоди.

Потреба в оборотному капіталі (П_ок) при аналітичному методі визна­чається за формулою:

П_ОК=3+ДЗ-КЗ, (4.12)

де З - запаси;

ДЗ - дебіторська заборгованість;

КЗ - кредиторська заборгованість.

Далі необхідно проаналізувати зміни по кожній статті поточних активів балансу як наймобільнішої частини капіталу.

Аналізуючи структуру і динаміку активів, варто звернути увагу на статті поточних активів. Збільшення коштів на рахунках у банку свідчить, як пра­вило, про зміцнення фінансового стану підприємства. Сума грошей має бу­ти такою, щоб її вистачало для погашення всіх першочергових платежів. На­явність великих залишків грошей протягом тривалого часу може бути ре­зультатом неправильного використання оборотного капіталу, їх потрібно швидко пускати в обіг з метою одержання прибутку: розширювати своє ви­робництво або вкладати в акції інших підприємств.

Структура активів з високою часткою заборгованості і низькою часткою грошових коштів може свідчити про проблеми, пов'язані з маркетинговою політикою підприємства, а також про переважно не грошовий характер роз­рахунків. І навпаки, структура з низькою часткою заборгованості і високою часткою коштів може свідчити про задовільний стан розрахунків підпри­ємства з покупцями й іншими дебіторами.

Аналіз дебіторської заборгованості починають з розгляду її абсолютної і відносної величин, тобто звертаються до горизонтального і вертикального аналізу.

Збільшення статей дебіторської заборгованості може бути спричинено:

- необачною кредитною політикою підприємства стосовно покупців, нерозбірливим вибором партнерів;

- неплатоспроможністю і навіть банкрутством деяких споживачів;

- занадто високими темпами нарощування обсягу продажів;

- труднощами в реалізації продукції.

Крім того, якщо підприємство розширює свою діяльність, то зростає і кількість покупців, а відповідно і дебіторська заборгованість. Отже, зростан­ня дебіторської заборгованості не завжди оцінюється негативно.

Різке скорочення дебіторської заборгованості може бути наслідком нега­тивних моментів у взаємовідносинах з клієнтами (скорочення продажів у кредит, втрата споживачів продукції).

Далі доцільно провести аналіз дебіторської заборгованості за строками утворення, тому що тривалі неплатежі відволікають засоби з господарського обороту. Можна згрупувати дебіторську заборгованість: від 0 - 30 днів, 31 - 60 днів, 61 - 90 днів, 91 - 120 днів, понад 120 днів. Залежно від конкретних умов можуть бути прийняті й інші інтервали прострочення. Наявність такої інформації за тривалий період дає можливість виявити як загальні тенденції розрахункової дисципліни, так і конкретних покупців, що найчастіше по­трапляють у число ненадійних платників.

Дуже актуальне питання про порівнянність дебіторської і кредиторської заборгованості. У світовій практиці таке порівняння поширене і є одним з етапів аналізу дебіторської і кредиторської заборгованості. Позитивно оцінюється покриття дебіторської заборгованості кредиторською. Результати такого аналізу можуть свідчити про те, що:

- збільшення або зменшення дебіторської та кредиторської заборгова­ності можуть призвести до негативних наслідків для фінансового стану підприємства;

- зменшення дебіторської заборгованості проти кредиторської може ста­тися через погіршення стосунків з клієнтами;

- збільшення дебіторської заборгованості проти кредиторської може бу­ти результатом неплатоспроможності покупців.

Багато хто із аналітиків вважає, що якщо кредиторська заборгованість пе­ревищує дебіторську, то підприємство раціонально використовує засоби, тобто тимчасово залучає в оборот засобів більше, ніж відволікає з обороту. Бухгалтери ставляться до цього негативно, тому що кредиторську заборго­ваність підприємство зобов'язане погашати незалежно від стану дебіторської заборгованості.

З причин утворення розрізняють нормальну і прострочену дебіторську заборгованість. Наявність останньої створює труднощі, тому що підприємство буде відчувати недолік фінансових ресурсів для придбання ви­робничих запасів, виплати зарплати й ін. Крім того, заморожування засобів призводить до уповільнення оборотності капіталу. Прискорити платежі можна шляхом удосконалювання розрахунків, своєчасного оформлення роз­рахункових документів, попередньої оплати, застосування вексельної форми розрахунків і т.д. Інформація про прострочену дебіторську заборгованість міститься в примітках до звітів згідно з п.13.5 П(С)БО 10 «Дебіторська забор­гованість»

Для оцінки оборотності дебіторської заборгованості використовуються такі показники.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

Кодз	=	ЧВр
ДЗср

(4.13)

де ЧВр - чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (ряд.035 ф.2);

Д3_ср - середня величина дебіторської заборгованості:

Д3_ср =[(ряд.150+ ряд.160+ряд.170+ряд.180+ряд.190+ряд.200+ ряд.210 ф.1 гр.3)+(ряд.150+ ряд.160 + ряд.170+ряд.180+ряд.190+ряд.200+ряд.210 ф.1 гр.4)]: 2.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує розширен­ня або зниження комерційного кредиту, наданого підприємством.

Період погашення дебіторської заборгованості:

Дпдз	=	Т
Кодз

де Дпдз - тривалість погашення дебіторської заборгованості;

Т - звітний період у днях (360, 90, 30 і т.д.);

Кодз - коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

Чим триваліший період погашення, тим вищий ризик її непогашення.

Дата добавления: 2013-12-13