Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Німецька класична філософія про поведінку людини




Німецька класична філософія – найвище досягнення раціональної філософії Нового часу. Вона є прямим продовжувачем філософії Просвіти. Визначальною рисою німецької класичної філософії (німецького ідеалізму) є висування проблеми діалектичної рівності мислення і буття, з позиції якого досліджуються відношення суб’єкту і об’єкту, теоретичні форми мислення, філософські категорії. Значно розширилися дослідження психіки людини і визнання значної ролі несвідомих некерованих інтелектуальних процесів, які кардинально впливають на поведінку індивіда [8, с. 241].

 

Кант Іммануїл (1724-1804 рр.) – великий німецький філософ, засновник німецького ідеалізму, природознавець. Розробляв трансцендентальну логіку, яка, на його думку долає обмеженість формальної (аристотилівської) логіки. Якщо формальна логіка вивчає, як стверджував І. Кант, форми мислення, відволікаючись від аналізу предметного змісту, мислимого в цих формах, і має справу з емпіричними знаннями, трансцендентальна логіка виявляє умови, які придають знанням апріорний (до дослідний) характер і забезпечує можливість безумовно загальних і безумовно необхідних істин [4, с. 286].

У творах Канта простежуються вимоги про те, що всяке філософське дослідження повинно базуватися на критиці або критичному дослідженні пізнавальних здібностей людини і тих меж, до яких лежить свідомість. Цій проблемі присвячена його робота «Критика чистого розуму» (1871 р.).

І. Кант був зайнятий пошуками загальновідомих, необхідних, тимчасових тобто незалежних від зміни суспільних станів, прогресу, законів людського існування, які визначають ті або інші вчинки людей. У головній ролі такого закону Кант формулює так званий категоричний імператив або правило, яке визначає форму морального вчинку: вчиняй тільки згідно такій максимі, керуючись якою ти у той же час можеш побажати, щоб вона стала всезагальним законом. Морально людина вчиняє лише тоді, коли ставить в закон своїх вчинків обов’язок перед людиною і людством, і в цьому сенсі ніщо інше, за Кантом, бути моральним просто не може. При цьому Кант намагається жорстко відокремити свідомість морального обов’язку від всіх почуттів, емпіричних схильностей до виконання цього закону: вчинок буде моральним, якщо він здійснений виключно з повагою до закону. Головним в етиці для Канта було, таким чином, знайти всезагальну форму моральної поведінки людей, виключаючи саму можливість аморальних вчинків, зла і несправедливостей [5, с. 467-468].

Родоначальником німецької класичної філософії справедливо вважається кенігсберзький філософ Іммануїл Кант. Захоплюючися ідеями французького Просвітництва, особливо республіканством Ж.-Ж.Руссо, він водночас поділяв поміркованість та соціальну зваженість монархізму Х.Вольфа та Д.Юма; підкреслюючи авторитетну роль науки, філософ вважав за необхідне зберегти (а де в чому й поглибити) вчення про Бога; поділяючи погляди просвітників щодо необхідності якнайшвидшого подолання наслідків феодалізму, І.Кант у той же час органічно не приймав будь-якого насильницького свавілля народу (в тому числі революційного) щодо існуючої влади, усталеного порядку, способу життя в державі.

Не лише революцію, а навіть роздуми про неї, про способи повалення верховної влади, І.Кант, як і його шотландський попередник Д.Юм, вважав негідними, руйнаційними, шкідливими для держави. На цій компромісній хвилі й народилися ті глибоко конструктивні ідеї, з якими І.Кант увійшов в історію соціальної філософії. Головні з них викладені в таких творах філософа, як «Метафізика звичаїв у двох частинах» (1797 р.), «До вічного миру» (1795 р.) та «Ідея загальної історії у всесвітньо-громадянському плані» (1784 р.).

Як вважає І.Нарський, І.Кант почав стримувати біг «баского коня» Просвітництва. Проте, як на нашу думку, не зашкоджуючи прогресу, а сприяючи йому. Революційність французького Просвітництва І.Кант «перевів» у врівноважене річище соціального реформаторства, морального вдосконалення суспільства. Саме цьому він і підпорядкував величну ідею загальної історії у всесвітньо-громадянському плані (вічний мир і правова держава) і свій славнозвісний моральний «категоричний імператив», який увійшов в інтелектуальну скарбницю людства як «золоте правило моральнісності». Перебіг всесвітньої історії, писав І.Кант, свідчить, що здійснюється він «згідно з планом природи, спрямованим на досконале громадянське об'єднання людського роду” (Кант Й. Идея всеобщей истории во всемирно-гражданском плане // Соч.: в 6-ти т. – Т.6. – С.21). На його думку, досягнення загального правового громадянського суспільства є справою надзвичайно складною. Справі заважають «одвічно зла природа» людини, виправити яку неможливо, і одвічний антагонізм людського прагнення до індивідуального волевиявлення та потреби спілкування з подібним до себе, тобто потреби жити в суспільстві. Проблему можна розв'язати лише звертанням до розуму, наданням йому можливостей (тобто свободи) дійти до дійсно людської організації суспільного життя. Розум, у свою чергу, також функціює згідно з загальними законами природи. Саме тому він і вибудовує організацію, що відповідає природі людини. «Таке суспільство, в якому максимальна свобода під зовнішніми законами поєднується з непереборним поневоленням, тобто дійсно справедливий громадянський устрій має бути найвищим завданням природи для людського роду, оскільки лише через розв'язання та виконання цього завдання природа може досягти інших своїх цілей стосовно нашого роду”

Розвиваючи соціальні погляди Ш.Монтеск'є та Ж.-Ж.Руссо, І.Кант створив гармонійне вчення про правову державу, яка грунтується на приватній власності та підпорядкуванні всіх громадян єдиним законам. Суспільне життя в такій державі має здійснюватися згідно з такими принципами: свобода кожного члена суспільства, рівність усіх підданих, самостійність кожного громадянина. Згідно з І.Кантом, правова держава грунтується на поєднанні волі осіб, що становлять народ. Кожен громадянин має право голосу й повинен підкорятися лише тим законам, на впровадження яких він дав згоду. Державна влада повинна мати відповідну структуру: 1) законодавча влада; 2) виконавча влада; 3) судова влада. Найповніше цим вимогам відповідає республіканський устрій. Тут же І.Кант обґрунтовує ідею рівності всіх перед законом.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2013-12-13; Просмотров: 380; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.