Напрямки і форми участі держави у сфері господарювання

Міністерство економіки України – центральний орган управління економікою України

Указом Президента України “Про Міністерство економіки України” від 23 жовтня 2000 року із змінами від 9 липня 2003р. було установлено, що Міністерство економіки України є правонаступником Міністерства економіки України, Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, Державного інвестиційно-клірингового комітету, Національного агентства України з питань розвитку та європейської інтеграції, Державної служби експортного контролю та Агентства з питань спеціальних (вільних) економічних зон.

Вказаним указом на Міністерство економіки України було також покладено повноваження державного органу з питань банкрутства відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Міністерство економіки України (Мінекономіки України) має спеціальний статус. Воно є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Вказане міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади у забезпеченні реалізації єдиної державної політики економічного і соціального розвитку України.

Мінекономіки України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, та іншими нормативно-правовими актами. При цьому Мінекономіки України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України. Більше того, у межах своїх повноважень Мінекономіки України організовує виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією.

Мінекономіки України відповідно до покладених на нього завдань здійснює такі повноваження:

1) аналізує стан і тенденції економічного і соціального розвитку України та її адміністративно-територіальних одиниць, бере участь у формуванні політики держави у цій сфері, визначенні пріоритетних напрямів розвитку економіки України; розробляє заходи та механізми щодо забезпечення економічної безпеки держави і сталого розвитку, детінізації економіки;

2) виконує та координує роботи з прогнозування економічного і соціального розвитку та підготовки програм економічного і соціального розвитку: готує разом з Фондом державного майна України, Антимонопольним комітетом України, іншими органами виконавчої влади, а також Національним банком України прогнози економічного і соціального розвитку України на середньо- та короткостроковий періоди, проекти Державної програми економічного і соціального розвитку України на наступний рік, щоквартально проводить моніторинг її виконання; погоджує прогнози розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період, проекти програм розвитку окремих галузей економіки; розробляє структуру прогнозних та програмних документів економічного і соціального розвитку, методичні рекомендації щодо їх підготовки, відповідає за впровадження у практику сучасних технологій прогнозування соціально-економічних процесів; здійснює організаційно-методичне керівництво та координує підготовку прогнозів економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів і міст на середньостроковий період та програм економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів і міст на короткостроковий період;

3) розробляє в межах своєї компетенції пропозиції до проекту Програми діяльності Кабінету Міністрів України, заходи щодо її реалізації та здійснює контроль за їх виконанням;

4) проводить моніторинг і аналізує хід виконання рішень Президента України та Кабінету Міністрів України щодо розвитку і реформування економіки та подає відповідні аналітичні матеріали на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України;

5) здійснює організаційно-методичне забезпечення і координує роботу, пов'язану з формуванням та виконанням центральними і місцевими органами виконавчої влади державних, міжгалузевих, галузевих і регіональних програм, що повністю або частково фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, веде облік цих програм і бере участь у підготовці експертних висновків стосовно доцільності їх затвердження та у проведенні комплексного аналізу та оцінки виконання цих програм, ефективності використання бюджетних коштів; формує та подає Міністерству фінансів України проект переліку програм, які пропонуються до фінансування у відповідному бюджетному періоді;

6) узагальнює пропозиції щодо формування, розміщення і забезпечення взаємодії та підвищення ефективності функціонування об'єктів ринкової інфраструктури; бере участь у формуванні та реалізації антимонопольної політики, в тому числі у процесі реорганізації неплатоспроможних підприємств, сприяє розвитку конкуренції;

7) забезпечує економічне обгрунтування окремих статей доходів та видатків державного бюджету, зокрема щодо фінансування закупівлі товарів (робіт, послуг) для державних потреб, фінансування капітальних вкладень; у межах своєї компетенції бере участь у формуванні та реалізації бюджетної, податкової, грошово-кредитної, валютної та митно-тарифної політики;

8) бере участь у підготовці пропозицій щодо визначення обсягів бюджетного фінансування наукової і науково-технічної діяльності;

9) розробляє разом з Міністерством фінансів України прогноз зведеного балансу фінансових ресурсів держави;

10) розробляє пропозиції щодо формування основ державної цінової політики та її реалізації, готує пропозиції з удосконалення порядку цінового регулювання в окремих галузях, визначених у встановленому порядку: здійснює державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень, визначає методи та встановлює строки регулювання цін на загальнодержавних ринках; приймає разом з Антимонопольним комітетом України рішення щодо запровадження та скасування державного регулювання цін на продукцію монопольних утворень на загальнодержавних ринках (за винятком продукції, ціни на яку регулюються рішеннями Кабінету Міністрів України); прогнозує індекси споживчих цін та індекси цін виробників промислової продукції, а також відповідно до законодавства затверджує і погоджує ціни (тарифи); здійснює в межах своїх повноважень контроль за додержанням порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів); скасовує ціни (тарифи), затверджені з порушенням установленого порядку; організовує роботу органів державного контролю за цінами (тарифами);

11) готує пропозиції щодо створення сприятливих умов для розвитку підприємництва, механізмів удосконалення фінансової підтримки підприємництва;

12) готує пропозиції щодо вдосконалення механізмів розрахунків між суб'єктами господарювання: розробляє та в межах своєї компетенції реалізовує заходи, спрямовані на створення промислово-фінансових груп і забезпечення їх діяльності; проводить моніторинг фінансово-господарського становища підприємств, зокрема тих, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави або займають монопольне становище на загальнодержавному ринку товарів (робіт, послуг);

13) розробляє та забезпечує відповідно до своєї компетенції реалізацію державної політики у сфері управління державним сектором економіки, передачі об'єктів державної власності у власність територіальних громад, координує заходи, здійснювані органами виконавчої влади щодо ефективного використання державного майна; бере участь у формуванні та реалізації основних засад управління державними корпоративними правами, у здійсненні контролю за дотриманням інтересів держави в управлінні державними корпоративними правами та у процесі приватизації державного майна, бере участь у підготовці проекту переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації;

14) здійснює відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Мінекономіки України;

15) здійснює повноваження державного органу з питань банкрутства відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом": проводить державну політику щодо запобігання банкрутству, а також забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно підприємств та інших суб'єктів підприємницької діяльності у випадках, передбачених Законом; сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом; пропонує арбітражному суду кандидатури арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств, щодо яких порушено справу про банкрутство, та в інших випадках, передбачених Законом; організовує систему підготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); здійснює ліцензування діяльності фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність як арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори); забезпечує реалізацію процедури банкрутства щодо відсутнього боржника; здійснює ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, встановлює та затверджує форму подання арбітражним керуючим інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; організовує у передбачених Законом випадках проведення експертизи фінансового становища підприємств при підготовці справи про банкрутство до розгляду або під час її розгляду арбітражним судом у разі призначення судом експертизи та надання відповідного доручення; готує у передбачених Законом випадках на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак приховуваного, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства; готує та подає на затвердження Кабінету Міністрів України у встановленому порядку типові документи щодо здійснення процедур банкрутства, здійснює методологічне забезпечення у цій сфері;

16) утворює державну госпрозрахункову установу (агентство) з питань банкрутства, а також затверджує положення про державну госпрозрахункову установу (агентство) з питань банкрутства; призначає на посаду та звільняє з посади керівника державної госпрозрахункової установи (агентства) з питань банкрутства, укладає та розриває з ним контракт;

17) проводить за участю міністерств, інших органів виконавчої влади аналіз фінансово-господарського становища суб'єктів підприємницької діяльності, що перебувають у державній власності, з метою виявлення серед них боржників та запобігання їх банкрутству, розробляє за участю органів виконавчої влади відповідні заходи: вносить пропозиції щодо проведення досудової санації суб'єктів підприємницької діяльності, які перебувають у державній власності, погоджує в установленому порядку умови участі інвесторів і кредиторів у проведенні досудової санації стосовно таких суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі з питань набуття права власності на майно підприємства, розпорядження частиною його продукції, оренди майна підприємства, задоволення вимог кредиторів шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора; забезпечує в установленому порядку фінансування заходів щодо проведення досудової санації, погоджує умови досудової санації суб'єктів підприємницької діяльності, які перебувають у державній власності;

18) веде в установленому порядку реєстр суб'єктів підприємницької діяльності, які мають грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі зобов'язання перед бюджетами та державними цільовими фондами; проводить у встановленому порядку експертизу проектів, програм оздоровлення фінансового становища суб'єктів підприємницької діяльності, включених до реєстру; забезпечує разом з міністерствами, іншими органами виконавчої влади дотримання інтересів держави під час проведення суб'єктами підприємницької діяльності, включеними до реєстру, розрахунків, які здійснюються шляхом заліку заборгованості, вимог, зобов'язань, у тому числі перед бюджетами та державними цільовими фондами; погоджує проведення викупу у суб'єктів підприємницької діяльності, включених до реєстру, боргових зобов'язань перед бюджетами всіх рівнів;

19) формує та веде єдину базу даних про боржників, визнаних у встановленому порядку банкрутами;

20) бере участь у підготовці пропозицій щодо продажу частини майна боржника - державного підприємства у процедурі санації, майна державного підприємства - банкрута, стосовно якого арбітражним судом винесено ухвалу про ліквідацію;

21) розробляє разом з міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади пропозиції щодо створення нових робочих місць, соціального захисту і перепідготовки працівників, які вивільняються у зв'язку із здійсненням заходів щодо відновлення платоспроможності суб'єктів підприємницької діяльності - боржників, із визнанням суб'єктів підприємницької діяльності - боржників банкрутами;

22) формує навчально-методичну базу підготовки фахівців з питань банкрутства, організовує їх навчання, підвищення кваліфікації;

23) аналізує стан та структуру заборгованості суб'єктів господарювання перед бюджетами та державними цільовими фондами, заборгованості по виплатах з бюджетів та державних цільових фондів, а також проведення розрахунків у цій сфері, вживає в установленому порядку заходів до забезпечення дотримання інтересів держави під час проведення таких розрахунків, погоджує проведення взаємних розрахунків щодо погашення заборгованості перед бюджетами всіх рівнів та заборгованості бюджетів усіх рівнів;

24) забезпечує реалізацію державної зовнішньоекономічної політики, розробляє концепцію та стратегію розвитку зовнішньоекономічного потенціалу України, механізмів державного регулювання зовнішніх економічних зв'язків; аналізує стан і прогнозує тенденції розвитку вітчизняних товарних ринків та вплив на них світових ринків;

25) проводить постійний моніторинг розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, аналізує ефективність експорту та імпорту товарів (робіт, послуг), розробляє та забезпечує реалізацію заходів щодо розвитку і поліпшення структури експорту та імпорту товарів (робіт, послуг); розробляє рекомендації для відповідних галузей економіки з урахуванням кон'юнктурних змін світового ринку; бере участь у складанні зовнішньоторговельного і платіжного балансів;

26) розробляє пропозиції щодо нових форм економічного співробітництва з іноземними державами та поліпшення торговельно-економічних відносин з ними; бере в установленому порядку участь у роботі міжнародних організацій і міжурядових комісій, комітетів, робочих груп тощо;

27) готує пропозиції та здійснює заходи щодо встановлення системи тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, обліку (реєстрації) окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів), укладених суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України всіх форм власності;

28) виконує регуляторні та реєстраційно-дозвільні функції у сфері експорту, імпорту товарів, робіт, послуг, здійснює відповідно до законодавства ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, певних видів господарської діяльності, визначає відповідно до законодавства рівень індикативних цін та публікує їх перелік; застосовує до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальні санкції, передбачені статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", проводить у встановленому порядку реєстрацію представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та узагальнює інформацію про їх діяльність, забезпечує державне регулювання у сфері здійснення українських інвестицій у негрошовій формі за кордон; проводить акредитацію іноземного персоналу, організацій, що забезпечують реалізацію проектів і програм міжнародної технічної допомоги в Україні, видає свідоцтва, інші документи, які підтверджують пільги, привілеї та імунітети, визначені законодавством і міжнародними договорами України щодо такого персоналу та організацій, у тому числі податкові, митні та інші пільги щодо обладнання, матеріалів та іншого майна, яке надходить у рамках такого співробітництва;

29) забезпечує в межах своїх повноважень захист економічних прав і законних інтересів України, суб'єктів її зовнішньоекономічної діяльності, готує пропозиції щодо вдосконалення порядку експорту, імпорту товарів (робіт, послуг); здійснює заходи, спрямовані на захист інтересів суб'єктів підприємницької діяльності України від недобросовісної конкуренції та запобігання їй;

30) веде облік іноземних компаній, які застосовують щодо України обмежувальну ділову практику або несумлінно виконують зобов'язання перед Україною та українськими партнерами;

31) виявляє та розслідує факти застосування або загрози застосування органами іноземних держав, економічними угрупованнями або митними союзами до товарів походженням з України антидемпінгових та компенсаційних заходів; вживає заходів щодо врегулювання торговельних спорів та захисту інтересів суб'єктів господарювання України в антидемпінгових, антисубсидиційних та спеціальних розслідуваннях;

32) проводить у встановленому порядку антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування, готує пропозиції щодо застосування односторонніх обмежень імпорту відповідно до норм та принципів Світової організації торгівлі (СОТ);

33) бере участь у формуванні державної політики у сфері експортного контролю, розробляє механізми її реалізації, готує пропозиції щодо вдосконалення державної системи експортного контролю; організовує роботу щодо забезпечення функціонування державної системи експортного контролю в частині захисту інтересів національної безпеки, додержання міжнародних зобов'язань України, пов'язаних з нерозповсюдженням зброї масового знищення, засобів її доставки та обмеженням передач звичайних озброєнь;

34) аналізує стан розрахунків за зовнішньоекономічними операціями та вносить пропозиції щодо вдосконалення механізму проведення зазначених розрахунків і порядку контролю за їх здійсненням;

35) виконує в межах своїх повноважень комплекс робіт щодо забезпечення входження України у світовий економічний простір шляхом налагодження співробітництва із Світовою організацією торгівлі, Міжнародним валютним фондом, Міжнародним банком реконструкції та розвитку, Європейським банком реконструкції та розвитку, Європейською економічною комісією, Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом), Організацією Північно-Атлантичного Договору (НАТО), іншими міжнародними організаціями, співтовариствами, союзами, об'єднаннями, вносить пропозиції Кабінету Міністрів України щодо вирішення в установленому порядку питань участі України у відповідних міждержавних і регіональних організаціях, а також щодо призначення представників України у цих організаціях, забезпечує в межах своїх повноважень представництво України в ГАТТ/СОТ і ЮНКТАД та інших міжнародних організаціях;

36) бере участь у підготовці пропозицій щодо стратегії розвитку економічного співробітництва України з державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав;

37) вносить у встановленому порядку пропозиції щодо укладання, денонсації міжнародних договорів України, укладає міжнародні договори міжвідомчого характеру; контролює у межах своїх повноважень додержання суб'єктами господарювання зобов'язань, що випливають з міжнародних договорів України;

38) організовує роботу торговельно-економічних місій у складі дипломатичних представництв України за кордоном; здійснює керівництво діяльністю торговельно-економічних місій у складі дипломатичних представництв України за кордоном, у встановленому порядку призначає на посади та звільняє з посад співробітників таких місій;

Мінекономіки України здійснює свої повноваження безпосередньо та через урядові органи державного управління, що діють у складі Мінекономіки України, та підпорядковані йому територіальні органи. Мінекономіки України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, а також з відповідними органами інших держав.

Щодо нормотворчої діяльності Мінекономіки, то вказане міністерство має право в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства України видавати накази. При цьому посадові особи міністерства організовують і контролюють їх виконання. Щодо комплексних питань Мінекономіки України видає спільні акти.разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади.

Першою особою Мінекономіки України є Міністр, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України в установленому законодавством порядку. Міністр керує міністерством, спрямовує і координує діяльність органів виконавчої влади з питань економічного та соціального розвитку України, особисто відповідає за розроблення і впровадження Програми діяльності Кабінету Міністрів України з відповідних питань, реалізацію державної політики у цій сфері. Міністр несе персональну відповідальність перед Президентом України та Кабінетом Міністрів України за реалізацію покладених на Мінекономіки України завдань і виконання ним своїх функцій.

Міністр має заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади відповідно до законодавства. Міністр розподіляє обов'язки між заступниками, визначає ступінь відповідальності заступників Міністра та керівників структурних підрозділів Мінекономіки України.

Через Міністра економіки України Кабінет Міністрів України спрямовує та координує діяльність Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, Державного комітету України з енергозбереження, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Мінекономіки України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у Міністерстві утворюється колегія у складі Міністра (голова колегії), заступників Міністра за посадою, керівників урядових органів державного управління, що утворені у складі Мінекономіки України, інших керівних працівників Міністерства.

До складу колегії можуть входити керівники інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінекономіки України, а також представники відповідних громадських організацій (з правом дорадчого голосу).

Члени колегії затверджуються та увільняються від обов'язків Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра економіки України. Рішення колегії проводяться в життя наказами Мінекономіки України.

Для розгляду наукових рекомендацій та інших пропозицій щодо основних напрямів діяльності Мінекономіки України, вирішення інших питань у Міністерстві можуть утворюватися наукові, науково-консультативні ради, комісії та інші дорадчі та консультативні органи.

Особливості Мінекономіки є те, що у складі України Кабінетом Міністрів України може бути утворено самостійні урядові органи державного управління.

При цьому слід зазначити, що Мінекономіки України є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Адміністративно-правове регулювання відносин у сфері економіки здійснюється за кількома основними напрямами, які можна виокре¬мити за ознакою однорідності регульованих суспільних відносин.

Першим напрямом є забезпечення стратегічних пріоритетів розвитку економіки: структурних змін, у тому числі —сти¬мулювання розвитку окремих галузей та виробництв, сфер еко¬номічного розвитку (наприклад, мале підприємництво); інвестуван¬ня; інновацій; ціноутворення тощо.

Другим напрямом адміністративно-правового регулювання є впорядвання відносин власності шляхом визначення тих сфер еко¬номіки, які можуть складати об'єкт недержавної власності та механізм її набуття, наприклад, шляхом приватизації, а також антимонопольного регулювання і створення конкурентного середовища та чітке закріплення статусу суб'єктів державної власності.

Третій напрям адміністративно-правового регулювання охоплює регулювання зовнішньоекономічних відносин.

Формами реалізації державою економічної політики є: економічна стратегія; економічна тактика.

Стратегія соціально-економічного розвитку формується через макроекономічне прогнозування (передбачення можливого стану об'єктів у майбутньому і визначення альтернатив розвитку), макро¬економічне планування (визначення цілей і пріоритетів розвитку та заходів, спрямованих на досягнення цілей) і державне програмно-цільове планування (визначення найбільш актуальних соціально-економічних проблем і заходів для розв'язання цих проблем).

Стратегічні орієнтири й конкретні умови соціально-еконо¬мічного розвитку, пов'язані зі змінами кон'юнктури на ринку, обумовлюють використання цілого арсеналу методів державного регулювання економіки.

У сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну і соціальну політику, спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб'єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому.

Економічна стратегія - обраний державою курс економічної політики, розрахований на тривалу перспективу і спрямований на вирішення крупномасштабних економічних та соціальних завдань, завдань культурного розвитку, забезпечення економічної безпеки держави, збереження і примноження її економічного потенціалу і національного багатства, підвищення народного добробуту.

Економічна стратегія включає визначення пріоритетних цілей народного господарства, засобів та способів їх реалізації, виходячи зі змісту об'єктивних процесів і тенденцій, що мають місце в національному та світовому господарстві, та враховуючи законні інтереси суб'єктів господарювання.

Економічна тактика - сукупність найближчих цілей, завдань, засобів і способів їх досягнення для реалізації стратегічного курсу економічної політики в конкретних умовах, що складаються в поточному періоді розвитку народного господарства.

Правове закріплення економічної політики здійснюється шляхом визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, у прогнозах і програмах економічного і соціального розвитку України та окремих її регіонів, програмах діяльності Кабінету Міністрів України, цільових програмах економічного, науково-технічного і соціального розвитку, а також відповідних законодавчих актах.

Основними напрямами економічної політики, що визначаються державою, є:

— структурно-галузева політика, спрямована на здійснення державою прогресивних змін у структурі народного господарства, удосконалення міжгалузевих та внутрішньогалузевих пропорцій, стимулювання розвитку галузей, які визначають науково-технічний прогрес, забезпечують конкурентоспроможність вітчизняної продукції та зростання рівня життя населення. Складовими цієї політики є промислова, аграрна, будівельна та інші сфери економічної політики, щодо яких держава здійснює відносно самостійний комплекс заходів стимулюючого впливу;

— інвестиційна політика, спрямована на створення суб'єктам господарювання необхідних умов для залучення і концентрації коштів на потреби розширеного відтворення основних засобів виробництва, переважно у галузях, розвиток яких визначено як пріоритети структурно-галузевої політики, а також забезпечення ефективного і відповідального використання цих коштів та здійснення контролю за ним;

— амортизаційна політика, спрямована на створення суб'єктам господарювання найбільш сприятливих та рівноцінних умов забезпечення процесу простого відтворення основних виробничих і невиробничих фондів переважно на якісно новій техніко-технологічній основі;

— політика інституційних перетворень, спрямована на формування раціональної багатоукладної економічної системи шляхом трансформування відносин власності, здійснення роздержавлення економіки, приватизації та націоналізації виробничих фондів, забезпечення на власній основі розвитку різних форм власності і господарювання, еквівалентності відносин обміну між суб'єктами господарювання, державну підтримку і захист усіх форм ефективного господарювання та ліквідацію будь-яких протизаконних економічних структур;

— цінова політика, спрямована на регулювання державою відносин обміну між суб'єктами ринку з метою забезпечення еквівалентності в процесі реалізації національного продукту, дотримання необхідної паритетності цін між галузями та видами господарської діяльності, а також забезпечення стабільності оптових та роздрібних цін;

— антимонопольно-конкурентна політика, спрямована на створення оптимального конкурентного середовища діяльності суб'єктів господарювання, забезпечення їх взаємодії на умовах недопущення проявів дискримінації одних суб'єктів іншими, насамперед у сфері монопольного ціноутворення та за рахунок зниження якості продукції, послуг, сприяння зростанню ефективної соціально орієнтованої економіки;

— зовнішньоекономічна політика, спрямована на регулювання державою відносин суб'єктів господарювання з іноземними суб'єктами господарювання та захист національного ринку і вітчизняного товаровиробника.

Здійснення державою економічної стратегії і тактики у сфері господарювання спрямовується на створення економічних, організаційних та правових умов, за яких суб'єкти господарювання враховують у своїй діяльності показники прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку.

Основними формами державного планування господарської діяльності є Державна програма економічного та соціального розвитку України, Державний бюджет України, а також інші державні програми з питань економічного і соціального розвитку, порядок розробки, завдання та реалізація яких визначаються законом про державні програми.

Органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади розробляють і затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць та здійснюють планування економічного і соціального розвитку цих одиниць.

Суб'єктам господарювання, які не враховують суспільні інтереси, відображені в програмних документах економічного і соціального розвитку, не можуть надаватися передбачені законом пільги та переваги у здійсненні господарської діяльності.

Дата добавления: 2013-12-14