Заходи державного регулювання промисловістю

Перехід на інноваційний шлях розвитку забезпечується інституційними перетвореннями промислового комплексу. Передбачається формування інституційного складу, який стимулюватиме підприємницьку активність, прискорення промислового розвитку на засадах структурно-інноваційних перетворень, розвиток сучасної промислової інфраструктури та повноцінного ринкового середовища.

Основними напрямами інституційних перетворень є:

— створення макротехнологічних виробництв із замкненими циклами за пріоритетами інноваційного розвитку;

— розширення мережі та сфер діяльності малих підприємств, підтримка промислового підприємництва;

— створення умов для налагодження ефективної взаємодії великого, середнього та малого бізнесу, насамперед у наукоємних секторах;

— оптимізація регіональних промислових комплексів та виробничих потужностей підприємств; створення регіональних промислових кластерів; поліпшення коопераційних зв’язків;

— удосконалення системи соціальних гарантій, екологічної безпеки та умов праці робітникам промисловості;

— завершення широкомасштабної приватизації, оптимізація відносин власності, здійснення приватизації об’єктів, віднесених Державною програмою приватизації до групи Г, за індивідуальними планами, шляхом продажу контрольних пакетів акцій та залучення коштів, отриманих від приватизації державного майна, на інноваційне інвестування та модернізацію промислових підприємств;

— розвиток промислової інфраструктури, передусім систем транспорту, зв’язку, інформатизації, науково-технічного забезпечення, сервісного обслуговування;

— подальша реструктуризація підприємств, утворення транснаціональних компаній, промислово-фінансових груп та холдингових компаній, технополісів, бізнес-інкубаторів, мережних структур.

Підвищення ролі держави у проведенні промислової політики буде забезпечуватися переважно шляхом використання економічних методів регулювання, властивих ринковій економіці, вдосконалення нормативно-правового забезпечення розвитку промисловості.

Стратегія інституційних перетворень в промисловості повинна узгоджуватися з інтеграційними процесами — набуттям Україною членства в ЄС, вступом до СОТ, розвитком економічних відносин в межах країн СНД.

Прискорення інституційних перетворень дасть змогу вдосконалити механізми ринкової самоорганізації промисловості та створити ієрархічну інституційну систему, здатну забезпечувати ефективне державне регулювання розвитку промисловості на всіх етапах інноваційно-інвестиційного циклу в умовах інтеграційних та глобалізаційних процесів.

Удосконалення структури промислового виробництва Серед трансформаційних процесів, що домінують у світі, визначальну роль відіграють структурні зміни в реальному секторі економіки, спрямовані на підвищення ефективності його функціонування.

Основою стратегії структурної перебудови промислового комплексу повинен бути прискорений розвиток обробної промисловості та інформаційних технологій.

Розширення обсягів пропонування наукоємних вітчизняних промислових товарів на внутрішньому ринку здійснюватиметься шляхом підвищення рівня збалансованості виробництва, створення замкнених технологічних циклів з виробництва кінцевої продукції, активізації процесів імпортозаміщення, переорієнтації галузей обробної промисловості на задоволення потреб власної міжгалузевої кооперації. Пріоритетним є нарощування обсягів випуску високотехнологічних виробів, передусім технічно складних товарів широкого вжитку, медичної, комп’ютерної техніки, легкових автомобілів тощо, які найбільшою мірою стимулюють внутрішній попит і підвищення особистого кінцевого споживання. З цією метою передбачається: провести на діючих підприємствах модернізацію виробництва з впровадження технологій поглибленої переробки; забезпечити посилення технічного контролю, запровадити сучасні системи якості, сертифікації продукції і виробництва, вдосконалити систему стандартизації та метрології на основі міжнародних норм; запровадити моніторинг ринкового попиту на промислову продукцію, створити розвинуту дилерську мережу, поширити використання реклами та застосування лізингових схем фінансування.

Зміни у структурі експорту із збільшенням у ньому частки продукції поглибленої переробки з порівняно високим рівнем додаткової вартості здійснюватимуться за рахунок випереджаючих темпів випуску наукоємної продукції. Цей напрям передбачає:

— орієнтування на конкретні вузькі сегменти зовнішнього ринку, де вітчизняні товаровиробники протягом короткого часу зможуть реалізувати конкурентні переваги з урахуванням соціально-економічного становища в країні;

— більш повне використання національних науково-технічних розробок, новітніх результатів фундаментальних і прикладних досліджень;

— державне стимулювання випереджаючого розвитку переробних галузей, насамперед наукоємних і високотехнологічних виробництв, сприяння розробленню та впровадженню у виробництво нових видів продукції, матеріалів і технологій.

Виходячи з кон’юнктури світового і внутрішнього ринку та Законів України “Про інноваційну діяльність” та “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки в Україні” до пріоритетних виробництв, які можуть сприяти досить швидкому підвищенню рівня промислово-технологічної переробки та посиленню конкурентоспроможності продукції, віднесено:

— у машинобудуванні — виробництво авіаційної і ракетно-космічної техніки, приладобудування, суднобудування, автомобілебудування, виробництво новітнього рухомого складу та іншого обладнання для залізничного транспорту, міських автобусів великої та особливо великої місткості, дорожньобудівельної техніки, комунального машинобудування, енергетичних агрегатів — паливних елементів та техніки на їх основі, верстато-інструментальне, енергетичне і сільськогосподарське машинобудування, окремі виробництва електронної техніки та засобів зв’язку;

— у металургійній промисловості — виробництво тонкого автомобільного листа, високоміцних та водо- і газопровідних труб з покриттям, алюмінієвої фольги і губчастого титану, сталевих канатів та арматури;

— у хімічній і нафтохімічній промисловості — виробництво мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин, високоефективних коагулянтів і флокулянтів для очищення природних і стічних вод, синтетичного корду, полімерів та виробів з них, магнітних стрічок та рентгенівської плівки на лавсановій основі, товарів побутової хімії, автомобільних шин і гумотехнічних виробів, зокрема важкозаймистих конвеєрних стрічок;

— у деревообробній промисловості — виробництво фанери, картону, спеціальних видів паперу, деревно-стружкових та деревно-волокнистих плит, меблів, виробництво сірників;

— у промисловості будівельних матеріалів — виробництво високоякісного скла, крейди, фракційного щебеню, тонких облицювальних плит з граніту та бруківки сучасного дизайну, великоформатних керамічних облицювальних плит та плит для підлоги євростандарту, високоякісної керамічної цегли, санітарної кераміки, облицювальних та архітектурно-будівельних виробів із природного каменю, теплоізоляційних базальтових матеріалів та виробів, теплоефективних виробів із пористих бетонів, новітніх матеріалів для будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг;

— у легкій промисловості — поглиблена переробка льону, шкірсировини, швейне та трикотажне виробництво;

— у харчовій промисловості — виробництво розширеного асортименту харчових продуктів поліпшених поживних та смакових властивостей, лікувально-профілактичних продуктів і препаратів з рослинної сировини, харчових домішок, продуктів термічної обробки та швидкого приготування.

Стосовно багатьох видів промислової продукції підприємства різних галузей вже заявили про себе як конкурентоспроможні суб’єкти на зовнішньому ринку. Однак їх позиції поки що не досить стійкі через внутрішні проблеми, зокрема відсутність інвестиційних ресурсів і коливання кон’юнктури на світовому ринку. Тому на їх підтримку повинні бути спрямовані основні зусилля в проведенні промислової політики.

Виконання поставлених завдань буде здійснюватися через систему галузевих програм розвитку, оптимізацію яких передбачено заходами Програми.

Удосконалення структури промислового комплексу забезпечить підвищення ефективності промислового виробництва, збільшення випуску сучасних конкурентоспроможних видів промислової продукції, що відповідає вимогам світових стандартів, створить основу для формування прогресивної структури експорту і сприятиме розвитку внутрішнього ринку.

З метою створення умов для ефективного використання наукового потенціалу та підвищення ролі держави у реалізації інноваційної моделі розвитку промисловості передбачається:

— переглянути державні та галузеві науково-технічні програми, що затверджені або перебувають на стадії розроблення, провести їх експертизу та надати перевагу тим проектам, які мають інноваційну основу і на продукцію яких є високий потенційний попит;

— удосконалити правову базу щодо посилення стимулів розвитку мережі технологічних інкубаторів, технопарків, технополісів та інших ефективних форм поєднання наукової діяльності з промисловим виробництвом і капіталом;

— активізувати використання в цивільних галузях науково-технічних досягнень, які є розробками оборонного комплексу; збільшити обсяги державного замовлення на впровадження у виробництво пріоритетних інновацій.

Передбачається вдосконалення організаційної структури науково-технічної сфери виробництва на основі поєднання галузевого підходу з проблемно орієнтованим та чіткого розмежування наукової діяльності на безприбутковий і комерційний сектори. З цією метою необхідно здійснити:

— налагодження тісної взаємодії наукових організацій сфери промисловості з науковими установами Національної академії наук, МОН, посилення ролі науки у життєвому циклі високотехнологічних виробів;

— проведення державної атестації наукових закладів та за її результатами оптимізації мережі науково-дослідних організацій шляхом утворення національних, державних і галузевих наукових центрів;

— забезпечення подальшого розвитку недержавного сектору науково-технічної та інноваційної діяльності, розширення кола приватних інститутів, науково-технологічних фірм і лабораторій шляхом реформування відносин власності, розвитку нових організаційно-правових форм господарювання.

Розвиток промисловості здійснюватиметься переважно за пріоритетними напрямами науково-технологічного, економічного і соціального розвитку країни. З цією метою буде: налагоджено систему прогнозування технологічного розвитку і структурної перебудови промислового виробництва; забезпечено постійний моніторинг пріоритетних напрямів технологічного переоснащення галузей і виробництв; завершено формування нормативно-правової бази з регулювання інноваційної діяльності.

Держава здійснюватиме підтримку перспективних нововведень шляхом утворення інноваційних центрів, формування кооперативних об’єднань освітянських, наукових і промислово-виробничих організацій.

Особлива увага приділятиметься захисту інтелектуальної власності, збереженню інформаційної інфраструктури науково-дослідних робіт, підтримці мережі науково-технічних бібліотек, субсидуванню витрат науково-дослідних організацій на оплату послуг з користування інформаційними мережами та базами даних і на закупівлю наукової літератури.

Посилення інноваційної спрямованості розвитку промисловості створить умови для суттєвого підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу держави, вдосконалення його організаційної структури відповідно до умов ринку, сприятиме активізації інноваційної діяльності промислових підприємств та зростанню в структурі промисловості питомої ваги галузей п’ятого і шостого технологічних укладів, які будуть визначальними в XXI столітті.

Збільшення конкурентних можливостей промисловості Зростання конкурентоспроможності промислового виробництва - це комплексна категорія, яка залежить, з одного боку, від підвищення ефективності промислового комплексу, з другого, — від подальшої лібералізації економіки, формування повноцінного конкурентного середовища і створення рівних умов для провадження підприємницької діяльності.

Другий аспект стає особливо актуальним в контексті заходів щодо набуття Україною повноправного членства в ЄС, вступу до СОТ та визначення її як країни з ринковою економікою.

Створення умов для зростання конкурентних можливостей промисловості і прискорення на цій основі її інтеграції у світову господарську систему буде забезпечуватися шляхом реформування системи управління промисловістю та прискорення інституційних перетворень. Цьому також буде сприяти підвищення ефективності управління державною власністю та розвиток конкурентного середовища.

Підвищення ефективності управління державною власністю у промисловості здійснюватиметься за такими основними напрямами:

— перетворення державних підприємств в акціонерні товариства з проведенням ефективної дивідендної політики;

— реформування системи представництва інтересів держави в акціонерних товариствах;

— інвентаризація об’єктів права державної власності та прийняття відповідних рішень щодо доцільності збереження пакетів акцій у державній власності, платної передачі їх у комунальну власність, приватизації або ліквідації підприємств.

Реалізація цих напрямів потребує більш ретельного врахування проблем, які виникали на попередніх стадіях реформування власності, а саме: незадовільні темпи підготовки об’єктів до приватизації; низька ліквідність майна; відчуження майна шляхом позаприватизаційних процедур; фіскальний характер приватизації; необгрунтовано великий перелік підприємств та об’єктів, приватизація яких заборонена.

Дата добавления: 2013-12-14