Особливості проведення комплексних судово-психологічних експертиз

Викладені вище завдання судово-психологічної експертизи можна вирішувати в основному завдяки зусиллям експертів-психологів. Однак на практиці часто виникає потреба у вирішенні експертним шляхом завдань, які є на зіткненні психології та іншої науки чи практичної сфери. У таких випадках має призначатися комплексна судова експертиза.

На стадії попереднього розслідування „прості” експертизи у середньому становлять близько 60 %, а комплексні — 40 %, із яких 26,3 % — психолого-психіатричні, 7,1 % — медико-психологічні, З % — медико-психолого-психіатричні, 3,6 % — психолого-технічні.

1. Психолого-психіатрична експертиза об'єктом пізнання має психіку осіб, які перенесли (мають) психічне захворювання або тимчасовий розлад психічної діяльності, або для яких характерна суміжна нервово-психічна патологія (невроз, інфантилізм, олігофренія, психопатія, схильність до суїциду).

У літературі є два різні підходи до послідовності проведення експертиз: а) психіатрична - психологічна; б) психологічна - психіатрична. Нам уявляється, що встановлювати тут якусь черговість недоречно, найголовніше - дістати об'єктивну інформацію, не порушуючи конституційних прав людини.

Комплексна психолого-психіатрична експертиза розв'язує такі питання.

1. Кваліфікація психічного стану обвинуваченого, потерпілого, свідка, виду і типу психічної патології, її тяжкості, глибини прояву у конкретної особи, що підлягає експертизі, співвідношення патологічного і нормального у психіці, прояви компенсації у процесі нормальної або патологічної адаптації до умов ситуації.

2. Визначення деяких стійких психологічних властивостей, рис особистості і динамічних станів психіки особи із «пограничною» патологією; виду і глибини емоційних реакцій у момент чи період, який цікавить учасників процесу, індивідуально-психологічних особливостей аномальних або акцентуйованих осіб, природи і ступеня розумової відсталості.

3. Визначення впливу виявлених особливостей і характеристик особи із «суміжними» проявами норми і патології, що підлягає експертизі, на її здатність сприймати оточення, регулювати свою поведінку у конкретній криміногенній або віктимній ситуації.

4. Здатність зазначених осіб усвідомлювати значення своїх дій, передбачати їх наслідки і керувати ними (осудність).

2. Медико-психологічна експертиза об'єктом пізнання має психіку особи, котра хворіла чи хворіє на важку, хронічну або невиліковну хворобу. Ці захворювання можуть викликати постійні чи тимчасові зміни у психіці особи: зміни у сприйнятті, пам'яті, відтворенні сприйнятого, неадекватність реагування тощо.

Для осіб, які хворіють на хронічні соматичні хвороби, характерні специфічні ознаки протікання психічних процесів. Наприклад, хворі на туберкульоз відрізняються нестійкістю, лабільністю настрою, легкою навіюваністю, різкими переходами від песимізму до непояснимого оптимізму. У них спостерігається посилений статевий потяг. При онкозахворюваннях характерними є гіперестезія (підвищена чутливість) усіх органів чуттів, виявлення психогенних реакцій (істеричної сентиментальності, самовпевненості, озлобленості, бравади хворобою, афективності). Особи з уродженими або набутими дефектами кістково-мускульного апарату (каліки) відзначаються підозрілістю, схильністю до маніакальних ідей. Одні з них настійливо, активно діють із метою досягнення компенсації свого дефекту, інші - уникають оточення, замикаються в собі.

Під дією соматичного захворювання, особливо хронічного чи невиліковного, можуть настати незворотні зміни в мотивації хворого, його ціннісних орієнтаціях. У такої людини може різко знизитися суб'єктивна межа дозволеного і недозволеного, навіть протиправна і злочинна поведінка стати нормою.

При її проведенні ставляться такі питання:

1) Наявне чи відсутнє соматичне захворювання?

2) Яка його форма (гостра, хронічна) і як воно може впливати на психіку досліджуваної особи?

3) Чи перенесла особа, що підлягає експертизі, у минулому соматичні захворювання, що могли б вплинути на психіку (у тому числі внутрічеревні, родові, черепно-мозкові трав­ми, захворювання головного і спинного мозку), і які їх можливі наслідки для психічного стану?

4) Чи є у підекспертної особи дефекти сенсорної сфери (зору, слуху, нюху, дотику, смаку) і їх вплив на здатність адекватно сприймати, розуміти і відтворювати інформацію, яка цікавить суд, слідчого, прокурора, адвоката, орган дізнання?

5) Чи наявна розумова відсталість або інші психічні особливості, викликані перенесеним соматичним захворюванням?

Психолого-технічна експертиза об'єктом вивчення має психологію людини у системах «людина — машина», тобто при виконанні професійних обов'язків, пов'язаних із використанням складних машин і механізмів. Така експертиза може про­водитися у справах щодо дорожньо-транспортних пригод, аварій і катастроф на залізничному, авіаційному, водному транспорті, диспетчерських, операторських пунктах і центрах.

Теоретичною базою для такої експертизи є інженерна психологія і психологія праці - з одного боку, і конкретна сфера технічної науки і практики - з іншого. Тому до складу експертної комісії, окрім фахівців у галузі загальної та інженерної психологи, мають включати інженерів, автомобілістів, залізничників, авіаторів, судноводіїв, операторів, диспетчерів, інших інженерно-технічних працівників.

При ïï проведенні з'ясовуються такі питання:

1. Наявність чи відсутність психологічних особливостей і рис, які свідчили б про професійну придатність особи до виконання конкретних обов'язків.

2. Психологічні аспекти дорожньо-транспортної пригоди, аварії, катастрофи на залізниці, в авіації, на річковому, морському транспорті, АЕС, АСУ, потокових лініях тощо, а саме: своєчасність реакції обвинувачених на небезпеку чи сигнал тривоги, час і особливості прийняття рішення в екстремальній ситуації, здатність діяти у стресовій, аварійній ситуації.

3. Мобілізуюча або пригнічуюча дія на психіку особи, що підлягає експертизі, ситуації при виконанні звичних або неординарних трудових функцій; специфічність реагуван­ня на подразники у різні періоди робочого дня; вплив перенесених хвороб, перевтоми, зловживання спиртними напоями, вживання наркотиків на виконання професійних обов'язків.

4. Психолого-лінгвістична експертиза об'єктом вивчен­ня має мову як прояв психічної діяльності людини. Для встановлення авторства письмових документів слідчий і суд мо­жуть звернутися за допомогою до психологів і лінгвістів (філологів). Якщо криміналістична (графологічна чи почеркознавча) експертиза встановлює виконавця письмового тексту, то психолого-лінгвістична — справжнього автора. Ознаки мови, які встановлюються, групуються таким чином: звукові особливості (для усної мови); семантико-граматичні (характер вимовлення фраз, вибір слів і конструкцій, міра виразнос­ті, правильності, організованості тексту); категоріальні (вікові, соціальні, професійні, територіальні, етнічні, національні).

На мові можуть позначитися соматичні хвороби, психічні захворювання, стани психіки. Наприклад, безперервна мова (неможливо спинити того, хто говорить) свідчить про логорею; персеверація (неможливість відійти від того, про що розповідається, повторювання одного і того ж) — про ураження якихось ділянок головного мозку і розлад асоціативного апарату; розірваність, незв'язність мови (порушення, відсутність змісту, граматичних зв'язків, наявність неологізмів, деформованих слів), резонерство, мудрування — про розлади мислення, шизоїдну акцентуацію чи психопатію, шизофренію.

Психолого-лінгвістична експертиза має встановити:

1. Семантичні (смислові), етимологічні (походження слів), граматичні, морфологічні, синтаксичні особливості письмового тексту чи усної мови.

2. Психологічні особливості автора, його вік, стать, інтелектуальний рівень, особливості мислення, сприйняття, емоційно-вольової сфери, наявність патологічних відхилень у пізнавальному та інших психічних процесах.

3. Збіг або відмінність у психологічних характеристиках кількох писемних джерел, виконаних одною особою; авторство однієї особи щодо одного чи кількох писемних або зафіксованих (на магнітофонній плівці) усних джерел тощо.

5. Психолого-педагогічна експертиза об'єктом пізнання має формування психологічних особливостей людини у процесі виховання і навчання і найчастіше призначається щодо неповнолітніх. При розгляді кримінальних справ зазначеної категорії може виникнути потреба у з'ясуванні особливостей формування конкретної особи, специфіки виховної дії на неї школи, сім'ї, найближчого соціального оточення, референтної групи тощо.

До складу експертної комісії з проведення комплексної психолого-педагогічної експертизи, окрім психологів (як правило, фахівців з педагогічної, вікової, дитячої психології), мають входити педагоги.

При ïï проведенні можуть бути поставлені такі питання:

1) Як вплинула на формування психологічних особливостей особи, яка підлягає експертизі, ситуація у сім'ї, школі, учнівському колективі, неформальному угрупованні, до якого вона входила; які психологічні риси властиві особі, що підлягає експертизі?

2) Чи могла атмосфера у сім'ї, школі призвести до педагогічної та соціальної занедбаності обвинуваченого; як виявилася соціальна занедбаність у вчиненні злочину?

3) Які методи і засоби виправлення і перевиховання можуть бути вжиті до неповнолітнього, що вчинив правопорушення; чи можна його виправити і перевиховати у сім'ї; чи можливе вжиття заходів виховного характеру замість кримінальної відповідальності?

6. Комплексна медико-психолого-психіатричної експертизи. Ії об'єктом є психіка людей, що перенесли психічні та соматичні хвороби, а також психіка розумово відсталих людей із важкими або невиліковними соматичними хворобами. До складу експертної комісії включали психологів, психіатрів і лікарів-спеціалістів із тих захворювань, на які страждали підекспертні особи. Перед такою експертизою ставляться питання:

1) яка дія наявних чи перенесених соматичних і психічних хвороб на психіку особи, на можливість правильно сприймати обставини і давати за ними показання;

2) чи здатна особа, котра хворіла чи хворіє на соматичну або психічну хворобу, звітувати про свої дії і керувати ними;

3) як вплинули перенесені соматичні й психічні хвороби на виконання професійних функцій і вчинення правопорушення.

Дата добавления: 2013-12-14