Питання 3. Методи оцінки вибуття запасів

У разі відпуску запасів у виробництво, продаж та за іншого вибуття їх оцінку здійснюють за одним з методів:

— ідентифікованої собівартості запасів;

— середньозваженої собівартості;

— собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

— собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

— нормативних витрат;

— ціни продажу.

Для всіх одиниць обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, підприємства застосовують тільки один з наведених методів.

Метод ідентифікованої собівартості запасів застосовується при формуванні запасів для виконання спеціальних замовлень та проектів, а також у разі викорис­тання запасів, що не замінюють одне одного. При використанні даного методу матеріали вибувають за первісною вартістю надходження окремих одиниць.

Метод середньозваженої собівартості. Оцінка здійснюється за кожною одини­цею запасів способом розподілу сумарної вартості залишку таких запасів, отрима­них у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного мі­сяця і отриманих у звітному місяці запасів.

Розглянемо приклад визначення собівартості списання запасів зі складу при ви­користанні методу середньозваженої собівартості.

Початкові дані про залишок на початок звітного періоду і рух товару А наведено в табл. 3,2.

Ціна продажу одиниці товару — 20 грн (без ПДВ).

Таблиця 3,2

Залишок товару а на початок періоду та його рух у звітному періоді

Дата	Показники	Кількість одиниць	Ціна одиниці	Усього
01.09	Залишок товару на складі
07.09	Придбано
15.09	Продано
23.09	Придбано
27.09	Продано

Отримано виручки від реалізації товару А у вересні — 600 грн.

Придбано товарів 35 одиниць на суму 470 грн.

Необхідно визначити собівартість реалізованих товарів за методом середньозваженої собівартості.

15.09. Продано 20 одиниць товару.

Собівартість продажу = 20 х 12,67 = 253,40 (грн.)

27.09. Продано 10 одиниць товару.

Собівартість продажу = 10 х 13,47 = 134,70 (грн).

Собівартість продажу 30 одиниць товару у вересні становитиме:

253,40 + 134,70 = 388,10 грн.

Собівартість залишку товарів на кінець звітного місяця:

120,00 + 260,00 + 210,00 - 388,10 = 201,90 (грн).

Метод ФІФО.

Цей метод базується на припущенні, що запаси використовують­ся в тій послідовності, в якій надходять на підприємство. Це означає, що запаси, які відпускаються у виробництво (продаж, інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів («першим надійшов — першим вибув»). Се­редньозважена вартість запасів визначається на дату кожної операції їх вибуття. При цьому вартість запасів на кінець місяця оцінюється за цінами останніх надхо­джень запасів.

Визначимо собівартість реалізації товару А за методом ФІФО (продовження прикладу).

15.09. Продано 20 одиниць товару.

10x12=120; 10x13 = 130.

Собівартість реалізованих 15.09 товарів становитиме 250 грн.

27.09 реалізовано 10 одиниць товару.

10x13 = 130 (грн).

Собівартість реалізованих товарів за вересень — 380 грн (250 + 130).

Собівартість залишку товарів на кінець місяця за використання методу ФІФО складе 210 грн (15 х 14).

Метод ЛІФО.

Цей метод базується на припущенні, що запаси використовують­ся в послідовності, зворотній їх надходженню на підприємство. Тобто запаси, які відпускаються у виробництво (продаж, інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів («останнім надійшов — перший вибув»). При цьому собівартість запасів на кінець звітного місяця визначається за собіварті­стю перших за часом надходження запасів.

Метод нормативних витрат. Оцінка за нормативними витратами полягає у за­стосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлюються самими підприємствами з урахуванням нормативних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

До початку процесу виробництва складається нормативна калькуляція, в якій визначаються витрати на одиницю продукції та на виготовлюваний обсяг. Відпуск запасів і здійснення всіх інших витрат здійснюється в межах, передбачених у калькуляції. Усі відхилення (перевитрати, економія) оформляються сигнальними документами. У кінці звітного періоду складається фактична калькуляція собівартості продукції, яка порівнюється з нормативною. Усі відхилення перевіряються, і визначаються їх причини. За потреби норми витрат і ціни переглядаються.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торговельної націнки товарів. Цей метод використовується підприємствами, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари.

Дата добавления: 2013-12-14