Управління кредитним ризиком

Кредитний ризик – основний вид фінансових ризиків для банку. Його поява спричинена, перш за все, несвоєчасним виявленням проблемних кредитів і недостатністю створених під них резервів, а також недосконалістю кредитного контролю в банках.

Основними напрямками регулювання кредитного ризику є розробка і реалізація заходів щодо запобігання або мінімізації пов’язаних з ним втрат. Це передбачає створення стратегії управління кредитним ризиком, тобто основ політики прийняття рішень таким чином, щоб вчасно й послідовно використовувати всі можливості розвитку банку й одночасно підтримувати ризики на прийнятному й керованому рівні.

Мінімізація кредитного ризику передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на зниження ймовірності настання подій або обставин, що призводять до кредитних збитків, та на зменшення розміру потенційних кредитних збитків.

Банк управляє кредитним ризиком як на рівні окремої позики, так і на рівні кредитного портфеля банку в цілому.

Управління кредитним ризиком у процесі кредитування проводиться через:

1) зміну умов кредитного договору;

2) через припинення (обмеження) кредитування;

3) встановлення контролю за рухом коштів по рахунках позичальника в банку, договірне списання коштів з рахунків позичальника;

4) встановлення строку погашення кредиту й інше.

Портфельний кредитний ризик – ступінь ризиковості кредитного портфеля банку в цілому. Він проявляється у зменшенні вартості активів банку. Джерелом портфельного кредитного ризику є сукупна заборгованість перед банком за операціями, яким властивий кредитний ризик.

Управління кредитним ризиком банку складається з наступних етапів:

1) оцінка кредитного ризику;

2) моніторинг кредитного ризику;

3) регулювання кредитного ризику;

4) мінімізація ризику.

Порядок формування та використання резервів для покриття втрат від кредитної діяльності банку регламентується положенням НБУ «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків», затвердженим постановою Правління НБУ № 279 від 6 липня 2000 р. із останніми змінами та доповненнями.

На рівень формування резервів у банку ніхто не може впливати, оскільки методологія є обов’язковою до виконання і затверджена наказом, управління резервами централізоване на рівні головного офісу. Формалізована на рівні IT-системи оцінка рівня обслуговування активів є незалежною.

Крім того, в банках діє система лімітування повноважень для обмеження ризиків при проведенні активних операцій, що приймаються банками, (відповідно до затвердженого «Положення про повноваження при ухваленні рішення про проведення банківських операцій». Відповідно до ієрархії системи встановлюються централізовані ліміти повноважень. Централізовано проводиться встановлення лімітів повноважень першим особам РП (керівникам і заступникам).

Рішення на видачу кредиту ухвалюється на кредитному комітеті, якщо сума кредиту не перевищує встановлений ліміт повноважень керівника.

На рівні IT-системи контролюються операції, що не проходять Back-office контроль.

Операції по роздрібних кредитах, що надаються в точках продажів, авторизується на рівні кредитного центру головного офісу.

Управління кредитними ризиками підкріплюється автоматичним запитом в базу списку неблагонадійних займів і кредитну історію клієнта управління кредитним ризиком.

Забезпечення кредиту повинно відповідати низці вимог, так як його прийняття дозволяє забезпечити покриття можливих втрат при неповерненні заборгованості за кредитом, основними з яких є: ліквідність, законність, можливість довгострокового зберігання. Банки проводять обачну заставну політику, засновану на ретельній перевірці і оцінці вартості забезпечення.

Управління ризиком ліквідності реалізується фахівцями департаменту фінансових ризиків спільно із казначейством.

Управління ризиком ліквідності здійснюється за наступними напрямками:

1) дотримання нормативних вимог НБУ по показниках миттєвої (Н4), поточної (Н5), короткострокової (Н6) ліквідності (на підставі Інструкції НБУ «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні»): проводяться щоденні і середньозважені розрахунки даних показників, розроблене програмне забезпечення розрахунків;

2) виконання норми обов’язкового резервування коштів на окремому рахунку в НБУ та мінімального залишку коштів на коррахунку в НБУ;

Контроль дотримання норм резервування здійснюється за внутрішньою «Методикою формування обов’язкового резерву в НБУ», розробленою на підставі «Положення про порядок формування обов’язкових резервів для банків України» (Постанова НБУ № 91 від 16.03.2006р із змінами);

3) у банках розробляється внутрішня система контролю за ліквідністю, яка діє в наступному режимі та регламентована наступними документами:

3.1) Політикою управління ліквідністю визначається:

а) комплекс заходів, які застосовує банк з метою оцінки та управління ризиком ліквідності;

б) відповідальні служби та розподіл їх повноважень в процесі управління даним ризиком;

в) принципи і методи управління та надзору над ризиком ліквідності.

3.2) Процедура розрахунку, контролю та управління ліквідності банку встановлює та визначає:

а) застосування заходів впливу при порушенні з боку керівників показника ризику ліквідності;

б) кількісне значення показника ризику ліквідності;

в) конкретний порядок застосування заходів для управління та контролю ризику ліквідності в умовах облікового і програмного середовища банку;

г) порядок взаємодії підрозділів банку у процесі управління ризиком ліквідності;

ґ) напрямки та механізми регулювання стану ліквідності банку.

Активи та пасиви зіставляються за строками їх повернення для оцінки ризику ліквідності (розрахунок GAP), визначаються наступні абсолютні і відносні показники розриву між потоками активів і пасивів:

Сукупний розрив – різниця між активами і пасивами наростаючим підсумком по заданих строках; дає розуміння про надлишок або недолік коштів на різних строках у майбутньому, відображає вплив накопиченого ризику за попередні періоди (або його відсутність);

Чистий розрив – різниця між активами і пасивами за відповідним строком;

Сукупний розрив у відносній величині – співвідношення потоків активів і пасивів, розрахованих наростаючим підсумком;

Сукупний розрив/Загальний обсяг активів (СРА) відображає у відносній величині незбалансованість сукупних потоків активів та пасивів у вигляді відсоткової долі від загального розміру активів.

Дата добавления: 2013-12-14