М.Вебер, «Політика як покликання і професія»

План

Тема 5: Політика як соціальне явище. Політична діяльність і влада.

1. Політика як соціальне явище.

2. Суб’єкти, об’єкти, структура та функції політики.

3. Влада як явище суспільного життя.

3.1 Поняття, природа, риси політичної влади.

3.2 Концептуальні підходи до проблеми політичної влади.

3.3 Проблеми легітимності політичної влади.

3.4 Ресурси політичної влади, її функції й тенденції розвитку.

Мистецтво політики – це мистецтво робити так, щоб кожному було вигідно бути доброчесним.

К.Гельвецій

Навіть коли ми не цікавимося політикою, політика цікавиться нами.

У.Черчіль

Велика політика – це всього лише здоровий глузд, застосований до великих справ.

Наполеон I

1. Термін «політика»походить від давньогрецького слова «polis» (місто-держава) та його похідних: «politike» (мистецтво управляти державою), «politeia» (конституція), «polites» (громадянин), «politica» (державний діяч) та ін. Єдиного визначення поняття «політика» нема. Ще Платон під політикою розумів мистецтво, здатність жити в умовах поліса, що ставить людину у певні поведінкові рамки. М.Вебер вважав, що політика – прагнення до влади, її завоювання, утримання в різних великих суспільних колективах; він розрізняв політику у широкому та вузькому розумінні; у широкому – політичні відносини, пов’язані з управлінням окремими сферами людського життя, а у вузькому – керівництво політичною організацією, передовсім державою. Д.Істон розглядає політику як реалізований владою розподіл цінностей, а П.Меркл твердив, що у своїх найкращих проявах політика – це шляхетне прагнення до справедливості та розумного порядку, а у найгірших – це корислива жадоба влади, слави, багатства.

Трактування політики, які є в політичній науковій літературі, можна згрупувати так:

o політика як процес боротьби за завоювання та утримання влади. (Н.Мак’явеллі, Ж.Бюрдо, М.Дюверже, Р.Арон та ін.);

o політика як специфічний вид діяльності соціальних суб’єктів, пов’язаний з боротьбою зо владу, розподілом цінностей, управлінням державними та суспільними справами .(І.Ільїн, А.Мельвіль, Ю.Федоров та ін.).

Лише небагато можуть творити політику, але судити про неї можуть всі.

Перікл

Політика виникла з необхідності підпорядкувати індивідуальні та групові інтереси інтересові всезагальному, який полягає у збереженні цілісності та єдності розшарованого суспільства. Цей особливий вид людської діяльності покликаний з’ясовувати як довготривалі, так і поточні інтереси різних соціальних груп. Політика є засобом забезпечення інтересів як великих груп людей (наприклад, націй, класів), так і нечисельних груп (наприклад, фінансових чи регіональних кланів). Вона є усвідомленою діяльністю зорієнтованою на забезпечення суспільних процесів, їх регулювання, розвиток у певному напрямку. За визначенням О.Семківа, «політика – це діяльність осіб, мікро- і макрогруп та інститутів, спрямована на завоювання і утворення влади; це система відносин у суспільній організації, що регулюється нормованою ієрархією підпорядкування».

У політиці, як сфері життєдіяльності людей, виявляються відмінності інтересів різних груп, які, з одного боку – стикаються, а з іншого – взаємоузгоджуються. Політика є продуктом свідомої довільної, а часом – свавільної діяльності людей, рушійною силою якої є певний інтерес. Проте в цілому політика виражає інтегрований суспільний інтерес.

«... Що ми розуміємо під політикою? Це поняття має надзвичайно широкий зміст й охоплює усі види діяльності щодо самостійного керівництва.»

Метою політики є забезпечення панування одних суспільних груп над іншими, або узгодження соціальних інтересів, забезпечення оптимально можливого в даному суспільстві та в конкретних умовах здійснення суспільних процесів. Призначення політики у тому, щоб на основі спільних інтересів об’єднувати всі верстви суспільства і спрямовувати їх дії на вирішення важливих суспільно-державних завдань.

Коли виникла політика як усвідомлений і специфічний вид соціальної діяльності? Є дві точки зору щодо відповіді на поставлене запитання – немарксистська і марксистська. Представники першої точки зору ( Д.Пікклз, Р.Даль та ін.) вважають, що політика виникла одночасно з формуванням стійких груп людей, об’єднаних спільними інтересами та цілями. У цих групах виникають відносини панування і підпорядкування, поступово формуються відповідні органи політичної влади та політичні інститути. Представники марксистської точки зору вважають, що політика виникає лише на етапі класового розшарування суспільства. Основним суб’єктом політики виступає панівний у суспільстві клас, який визначає зміст і спрямування політики у державі.

У політиці виділяють три рівні її функціонування:

Мегарівень відноситься до діяльності таких міжнародних організацій як Європейський Союз, Організація Об’єднаних Націй, НАТО та ін.;

Макрорівень характеризує державу як ціле, державну владу, її структуру;

Мікрорівень охоплює окремі структури і організації (політичні партії, громадські організації профспілки тощо).

2. Будь-яка політика стає зрозумілою, коли ясно, хто здійснює її і на що вона спрямована, тобто визначені суб’єкти й об’єкти політики у суспільстві на тому етапі історичного розвитку. Таке визначення дасть можливість підійти до з’ясування сутності політичних відносин між суб’єктами, суб’єктами і об’єктами політики, розкрити форми їхньої політичної поведінки, способи політичної діяльності, засоби перетворення політичного середовища.

Суб’єкт і об’єкт політики – обов’язкові елементи політичних відносин, тому вони повинні розглядатися в єдності, взаємозв’язку і взаємозалежності, однак кожен з цих елементів має свої властиві йому ознаки.

Дата добавления: 2013-12-14