Конституційно-правові норми та конституційно правові відносини

Поняття, предмет та метод конституційного права

Конституційне право України є визначальною галуззю в системі національного права України. Варто відзначити, що конституційному праві належить центральне місце у будь-якій національній системі права. Підтвердженням цьому є особливий характер конституції як основного закону. На основі норм конституційного права визначається державний механізм, його основні ланки, створюються юридичні підстави їх функціонування.

Центральне місце конституційного права у національній системі права зумовлене і його тісними зв'язками з системою міжнародного публічного права. В нормах конституційного права містяться положення про суверенітет України, її державну територію, громадянство, права і свободи; закріплюються основи організації і функціонування механізму здійснення зовнішньої політики; встановлюються порядок ратифікації і денонсації міжнародних договорів, імплементації норм міжнародного права у національне законодавство тощо.

Конституційно-правова норма – загальнообов’язкове правило поведінки, встановлене чи санкціоноване державою з метою регулювання та охорони певних суспільних відносин, які становлять предмет конституційного права.

Конституційно-правова норма – це встановлені чи санкціоновані державою правила, які визначають поведінку учасників конституційно-правових відносин у процесі здійснення державної влади.

1. Встановлюється державою. 2. Виражає державну волю. 3. Формально закріплена та є загальнообов’язковою. 4. Міститься в нормативно-правових актах видаваних компетентними органами. 5. Стає обов’язковою для всіх учасників регульованих суспільних відносин, визначає їх права та обов’язки. 6. Реалізація цієї норми забезпечується примусовою силою.

1. Регулює особливе, з огляду на його важливість, коло суспільних відносин, що безпосередньо стосується здійснення народовладдя. 2. Встановлює порядок створення інших правових норм, який є обов’язковим для інших галузей права. 3. Має вищу юридичну силу щодо інших правових норм. 4. Відрізняється особливою структурою в тому розумінні, що для неї не є характерною тричлена структура (гіпотеза, диспозиція, санкція). Деякі конституційно-правові норми (норми-принципи, норми-декларації) взагалі мають лише диспозицію. 5. Норми конституційного права є підставою для інших галузей права.

Конституційно-правові відносини – це суспільні відносини, врегульовані конституційно-правовими нормами, суб’єкти яких наділяються взаємними правами та обов’язками, згідно з котрими вони повинні функціонувати.

Конституційні відносини є результатом дії норм конституційного права, оскільки вони служать засобом регулятивного впливу норми права на поведінку суб’єктів суспільних відносин.

Конституційно-правові відносини порівняно з іншими галузевими правовідносинами мають найбільш загальний характер.

Можна стверджувати, що конституційно-правові відносини мають специфічний, тільки їм притаманний зміст і характеризуються особливими суб’єктами, тобто певні їх учасники не можуть вступати у деякі інші види правовідносин.

Суб’єкти конституційно-правових відносин:	1. Народ України, як сукупність громадян різної національності, якому належить уся повнота влади на території держави.
2. Громадяни України, їх колективи, особи без громадянства та іноземні громадяни.
3. Адміністративно-територіальні утворення (області, райони в містах, міста, місто Київ та місто Севастополь, села, селища, Автономна республіка Крим)
4. Органи держави та органи місцевого самоврядування.
5. Суспільні об’єднання різних видів.
6. Інші суб’єкти, оскільки цей перелік не є вичерпним.

Дата добавления: 2013-12-14