Фактори зовнішнього середовища, що визначають розвиток творчих здібностей

Д. Саймонтон, а потім і ряд інших дослідників висунули гіпотезу, що середовище, сприятливе для розвитку креативності, має підкріплювати креативне поведінку дітей, надавати зразки творчого поводження для наслідування. З його точки зору, максимально сприятлива для розвитку креативності соціально і політично нестабільна середовище.

Серед численних фактів, які підтверджують найважливішу роль сімейно-батьківських відносин, є й такі:

1. Великі шанси проявити творчі здібності має, як правило, старший або єдиний син у сім'ї.

2. Менше шансів проявити творчі здібності у дітей, які ідентифікують себе з батьками (батьком). Навпаки, якщо дитина ототожнює себе з «ідеальним героєм», то шансів стати креативним у нього більше. Цей факт пояснюється тим, що у більшості дітей батьки - «середні», нетворчі люди, ідентифікація з ними призводить до формування у дітей нетворчого поведінки.

3. Частіше творчі діти з'являються в сім'ях, де батько значно старше матері.

4. Рання смерть батьків призводить до відсутності зразка поведінки з обмеженням поведінки в дитинстві. Ця подія характерно для життя як великих політиків, видатних науковців, так і злочинців і психічно хворих.

5. Для розвитку креативності сприятливо підвищену увагу до здібностей дитини, ситуація, коли його талант стає організуючим початком у сім'ї 5.

Отже, родинне середовище, де, з одного боку, є увага до дитини, а з іншого боку, де до нього пред'являються різні, неузгоджені вимоги, де малий зовнішній контроль за поведінкою, де є творчі члени сім'ї і заохочується нестереотипно поведінку, призводить до розвитку креативності в дитини.

Гіпотеза про те, що наслідування є основним механізмом формування креативності, має на увазі, що для розвитку творчих здібностей дитини необхідно, щоб серед близьких дитині людей був творча людина, з яким би дитина себе ідентифікував. Процес ідентифікації залежить від відносин у родині: як зразок для дитини можуть виступати не батьки, а «ідеальний герой», що володіє творчими рисами в більшій мірі, ніж батьки.

Негармонійні емоційні стосунки в родині сприяють емоційному віддаленню дитини від, як правило, нетворчих батьків, але самі по собі вони не стимулюють розвиток креативності.

Для розвитку креативності необхідна нерегламентована середа з демократичними відносинами і наслідування дитини творчої особистості.

Розвиток креативності, можливо, йде за наступним механізмом: на основі загальної обдарованості під впливом мікросередовища і наслідування формується система мотивів і особистісних властивостей (нонконформізм, незалежність, мотивація самоактуалізації), і загальна обдарованість перетворюється в актуальну креативність (синтез обдарованості і визначеної структури особистості).

Дата добавления: 2013-12-14