Загальне поняття про психіку. Психічні процеси та властивості особистості

Психологія - це наука, яка вивчає факти, механізми і закономірності розвитку і функціонування психіки людини. Предметом психології як науки є психіка: психічні процеси, психічні властивості і психічні стани. Психічні процеси відображають об'єктивний світ у різних формах психічних явищ - це відчуття, сприйняття, уява, пам'ять, мислення. Психічні стани - це тимчасові відносно стійкі рівні психічної активності. Психічні властивості (природні, моральні, вольові, інтелектуальні, емоційні) утворюють темперамент, характер, здібності і спрямованість особистості. Психіка людини розвивається і виявляється в діяльності, саме тому категорія "діяльність" також включена в предмет психологічної науки.

Питання про предмет психології завжди був дискусійним протягом всієї історії розвитку як філософської, так і психологічної думки. У становленні предмета психології виділяють наступні етапи:

• Психологія як наука про душу зародилася в рамках основних філософських течій: ідеалізму і матеріалізму (до 18 століття). З точки зору ідеалізм душа представлялася як якийсь абсолютний дух, ідея, розум (Платон). Матеріалісти вважали, що душа складається з атомів, які рухаються, стикаються один з одним і приводять в рух як тіло, так і саму душу. Вчення Аристотеля мало матеріалістичні тенденції і виступало як систематизоване уявлення про душу. Незважаючи на суперечливість поглядів на душу ідеалізму і матеріалізму, їх об'єднувало уявлення про те, що душа являється першопричиною всього, але причина самої душі залишається невідомою. Саме тому з появою причинного світогляду душа перестає розглядатися як предмет психології.

• Психологія як наука про свідомість (18 століття). Засновником даного напряму є Дж. Локк. Предметом психології стають "явища свідомості": думки, перед уявлення, почуття, по-потреби, бажання, тобто все те, що відноситься до внутрішнього світу людини. Єдиним методом вивчення свідомості виступав метод Самоспостереженя або інтроспекції, який був положений в основу інтроспективної психології. Однак це був суб'єктивний метод дослідження, який не давав можливості отримати об'єктивні наукові відомості про явища свідомості іншої людини.

• Психологія як наука про поведінку. У 19 столітті в науці вводиться об'єктивний метод досліджень - експеримент (1879 р.), спочатку в області психофізіології, а пізніше - психології. У зв'язку з цим з'являється новий психологічний напрям, який також намагався вирішити питання про предмет психології - біхевіоризм. Предметом вивчення психології визнавалася тільки поведінка (Дж. Уотсон, Е. Торндайк, Б. Скіннер). Завдання психології, з точки зору біхевіористів, полягає в тому, щоб знаючи стимул (S) або подразник, який впливає на органи почуттів, заздалегідь передбачити, який буде відповідь або реакція ®. Дж. Уотсон вважав, що психологія повинна стати точною наукою і може засновувати ся виключно на спостереженні по-ведення, а не свідомості. Свідомість - це "чорний ящик", заглянути в який неможливо можна. Тим самим заперечувалася можливість вивчення свдосості, а слідом за цим і активності особистості.

• Психологія як наука про несвідоме (кінець 19 - початок 20 століття). Поряд з біхевіоризмом виникає інше психологічне направлення - фрейдизм (3. Фрейд). У предмет психології включається сфера несвідомого. 3. Фрейд писав про те, що психіка людини не обмежується лише явищами свідомості; в ній є величезний, незвіданий пласт - несвідомого. Людиною керують неусвідомлювані спонукання, інстинкти і бажання, приховані в сфері несвідомого. У сферу несвідомо-го витісняються недоступні для даного інді-виду (переважно сексуальні) потяги і травмуючі переживання, що є глав-ним джерелом невротичних розладів.

• Психологія як наука про психіку. Сучасна матеріалістична психологія розглядає як свого предмета психіку.

В даний час психологія являє собою розгалужену систему наук, що складається з різних галузей: фундаментальних і прикладних, загальних і спеціальних.

Загальна психологія вивчає індивіда, пізнавальної тільні процеси й особистість.

Спеціальні галузі психології тісно пов'язані з теорією і практикою навчання і виховання людино, включають генетичну психологію, вікових, соціальну, педагогічну, медичну, юридичну психологію і т.д. Генетична психологія вивчає спадкові механізми психіки та поведінки. Диференціальна психологія виявляє й описує індивідуальні відмінності людей. Вікова психологія - відмінності за віком. Соціальна психологія вивчає людські взаємини в різних групах. Педагогічна психологія вивчає закономірності навчання і виховання. Медична психологія, патопсихологія та психотерапія вивчають відхилення від норми в психіці і поведінці людини.

Психологія тісно пов'язана з іншими науками: філософією, педагогікою, анатомією, фізіологією та іншими. Особливе значення має психологічна наука для педагогіки, так як від рішення психологічних завдань залежить успішність навчання і виховання особистості.

Завдання сучасної психологічної науки - це визначення загальних закономірностей розвитку психіки в онтогенезі, психологічних механізмів засвоєння людиною суспільного досвіду, виявлення психологічних основ формування особистості в процесі навчання і виховання, розробка і проведення диференціальної психодіагностики, визначення причин відставання дитини в психічному розвитку та інші.

Психічне відображення характеризується низкою особливостей:

воно дає можливість правильно відбивати навколишню дійсність, причому правильність відображення підтверджується практикою;

сам психічний образ формується в процесі активної діяльності людини;

психічне відображення поглиблюється і вдосконалюється;

забезпечує доцільність поведінки та діяльності;

заломлюється через індивідуальність людини;

носить випереджальний характер.

Структура психіки людини

Психіка складна й різноманітна за своїми проявами. Зазвичай виділяють три великі трупи психічних явищ, а саме:

1) психічні процеси, 2) психічні стани, 3) психічні властивості.

Психічні процеси - динамічне відображення дійсності в різних формах психічних явищ.

Психічний процес - це протягом психічного явища, що має початок, розвиток і кінець, що проявляється у вигляді реакції. При цьому потрібно мати на увазі, що кінець психічного процесу тісно пов'язаний з початком нового процесу. Звідси безперервність психічної діяльності в стані пильнування людини.

Психічні процеси викликаються як зовнішніми діями, так і подразненнями нервової системи, що йдуть від внутрішнього середовища організму.

Всі психічні процеси підрозділяються на пізнавальні - до них відносяться відчуття і сприйняття, уявлення й пам'ять, мислення і уява; емоційні-активні і пасивні переживання; вольові-рішення, виконання, вольове зусилля, і т. д.

Психічні процеси забезпечують формування знань і первинну регуляцію поведінки і діяльності людини.

У складній психічній діяльності різні процеси пов'язані й становлять єдиний потік свідомості, що забезпечує адекватне відображення дійсності й здійснення різних видів діяльності. Психічні процеси протікають з різною швидкістю і інтенсивністю в залежності від особливостей зовнішніх впливів і станів особистості.

Під психічним станом варто розуміти що визначився в даний час відносно стійкий рівень психічної діяльності, який виявляється в підвищеній або зниженій активності особистості.

Кожна людина щодня відчуває різні психічні стани; При одному психічному стані розумова або фізична робота протікає легко й продуктивно, при іншому - важко й неефективно.

Психічні стани мають рефлекторну природу:

вони виникають під впливом обстановки, фізіологічних факторів, ходу роботи, часу і словесних впливів (похвала, осудження і тощо),

Найбільш вивченими є: 1) загальний психічний стан, наприклад увагу, що виявляється на рівні активної зосередженості або неуважності. 2) емоційні стани або настрою (життєрадісний, захоплене, сумний "сумне, гнівний, роздратований і т. д.). Цікаві дослідження є про особливе, творчому, станів особистості, що називають натхненням.

Вищими і стійкими регуляторами психічної діяльності є властивості особистості.

Під психічними властивостями людини варто розуміти стійкі утворення, що забезпечують визначений якісно-кількісний рівень діяльності і поведінки, типовий для даної людини.

Кожна психічна властивість формується поступово в процесі відбиття й закріплюється в практиці. Воно, отже, є результатом відбивної та практичної діяльності.

Властивості особистості різноманітні, і їх потрібно класифікувати відповідно до угрупованням психічних процесів, на основі яких вони формуються. А значить, можна виділити властивості інтелектуальної, або пізнавальної, вольової та емоційної діяльності людини:

Для прикладу наведемо деякі інтелектуальні властивості - спостережливість, гнучкість розуму; вольові - рішучість, наполегливість; емоційні - чуйність, ніжність, пристрасність, афективні і т. п.

Психічні властивості не існують разом, вони синтезуються й утворюють складні структурні утворення особи, до яких необхідно віднести:

1) життєву позицію особистості (систему потреб, інтересів, переконань, ідеалів, що визначає вибірковість і рівень активності людини); 2) темперамент (систему природних властивостей особистості - рухливість, врівноваженість поведінки і тонус активності, - що характеризує динамічну сторону поводження);

3) здібності (систему інтелектуально-вольових і емоційних властивостей, що визначає творчі можливості особистості) і, нарешті, 4) характер як систему відносин і способів поведінки.

Дата добавления: 2013-12-14