Принцип доступності й індивідуалізації

Наочність важлива не тільки сама по собі, але і як загальна умова реалізації принципів навчання й виховання. Широке використання різних форм наочності підвищує інтерес до занять, полегшує розуміння й виконання завдань, сприяє придбанню міцних знань, умінь і навичок.

Різні форми наочності не тільки взаємозалежні, але й по своїй дії переходять одна в іншу. Це пояснюється єдністю почуттєвого й логічного щаблів пізнання, а з фізіологічної точки зору - єдністю перших і другий сигнальних форм дійсності.

Взаємозв'язок безпосередньої й опосередкованої наочності. Першорядну роль у здійсненні принципу наочності грають безпосередні контакти з дійсністю. Разом з тим не можна недооцінювати й опосередковану наочність. Іноді вона виявляється не менш, а навіть більше дохідливої, чим пряме сприйняття. Мова йде, зокрема, про пояснення деталей і механізмів рухів, із працею поддающихся безпосередньому спостереженню або взагалі схованих від нього. Не випадково в сучасну практику фізичного виховання усе ширше впроваджуються кіно, відеомагнітофони й інші технічні засоби, за допомогою яких створюється чітке подання про рухи.

У ході освоєння руху роль і характер взаємодії різних органів почуттів не залишаються незмінними. Відповідно повинен мінятися й питома вага різних форм наочності. Так, спочатку найбільш важливу роль грають звичайно зорові сприйняття. Тому переважне місце серед способів наочного навчання займають спочатку, як правило, ті, які забезпечують формування зорових образів. Надалі ж різко зростає роль рухового аналізатора й відповідних способів забезпечення наочності. Але на будь-якому етапі навчання непорушним залишається правило: не обмежуватися якою-небудь однією формою наочності, а комплексно використовувати різноманітні шляхи наочної інформації й удосконалювання органів почуттів.

У міру освоєння рухових актів різні органи почуттів функціонують в усі більше тісній взаємодії, образуя, по вираженню А.Н. Крестовникова, єдиний «комплексний аналізатор». Це сприяє найбільш тонким і в той же час узагальненим сприйняттям, необхідним для зробленого керування рухами.

Наочність - невід'ємна умова вдосконалювання рухової діяльності. ні вдосконалювання рухових навичок, ні розвиток фізичних здатностей взагалі немислимі без постійної опори на чіткі відчуття, сприйняття, наочні подання.

Наочність - необхідна передумова освоєння рухів. Створюючи почуттєві передумови освоєння рухів, доводиться переборювати відомі методичні труднощі. А саме: щоб по-справжньому «відчути» рух, його необхідно виконати, але правильно виконати рух неможливо, якщо не мати у своєму розпорядженні попередньо існуючі рухові подання. Це протиріччя вирішується двома шляхами. По-перше, шляхом дотримання раціональної послідовності навчання, завдяки чому руховий досвід, придбаний на попередніх щаблях, природно підводить до нових рухових умінь. По-друге, шляхом комплексного використання різноманітних форм наочності, зокрема, демонстрації досліджуваних дій і різного роду наочних приладдя, що відтворять окремі сторони цих дій у сполученні з образним словом, ідеомоторним вправою, а також імітаційними й іншими вправами, що підводять.

У процесі фізичного виховання наочність грає особливо важливу роль, оскільки діяльність що займаються носить в основному практичний характер і має однієї зі своїх спеціальних завдань всебічний розвиток органів почуттів.

Наочність навчання й виховання припускає як широке використання зорових відчуттів, сприйняттів, образів, так і постійну опору на свідчення всіх інших органів почуттів, завдяки яким досягається безпосередній контакт із дійсністю.

Дата добавления: 2013-12-14