Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Стаття 25-3. Вина потерпілого

1. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка заподіяла шкоду здоров’ю потерпілого (не більш тяжку, ніж легке тілесне ушкодження) у виді реакції на несправедливу провокацію з боку потерпілого, за відсутності ознак необхідної чи уявної оборони, якщо шкода заподіяна негайно після провокації.

2. Особа, у провокуючих діях (бездіяльності) якої є усі необхідні ознаки злочину, підлягає кримінальній відповідальності на підставах, передбачених цим Кодексом, незалежно від факту визнання її потерпілим відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

3. Якщо особа вчинила діяння при обопільній або провокуючій вині, то вона, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, підлягає кримінальній відповідальності з урахуванням ступеня вини потерпілого.

Обопільною виною визнається необережна вина двох чи кількох осіб, у результаті якої настав один і той самий суспільно небез­печний наслідок.

Провокуючою виною визнається вина потерпілого, виражена в умислі або необережності, якою було спровоковане суспільно небез­печне винне діяння щодо неї самої».

Ч. 2 пункту 3 цієї статті, після слів «у результаті якої», слід доповнити словами «для осіб учасників діяння», далі по тексту.

На нашу думку, нормі, яка визначає вину не можна обмежуватись «обопільною виною». Принаймні в цій нормі не можна не говорити про форми вини. Крім того, всі елементи категорій «вина» і «обопільна вина» слід включити у проект ст. 2-9, як такі, що впливають на кваліфікацію злочинів.

Статтю 66 КК України пропонуємо, відповідно, доповнити пунктом 10 такого змісту:

«10) наявність обопільної вини або провокуючої вини потерпілого».

7. Приєднуємось до положення, що з метою забезпечення надійного захисту прав потерпілих у - КК України необхідно регламентувати усі питання щодо застосування кримінально правової реституції (примусове відшкодування майнової та моральної шкоди з причиненої злочином). Для цього слід використати багатий і апробований досвід європейських держав, передусім Іспанії, Сан-Марино та Італії. Утім, ці питання потребують Ґрунтовної і комплексної розробки. Тому на цьому етапі доцільно обмежитись лише узагальненням необхідного для цього матеріалу стосовно добровільної та примусової реституції, як вона регламентується законодавством України та держав континентальної Європи.

Приєднуємось також до пропозицій, що однією із специфічних рис кримінально-правової реституції має бути непоширення на неї строків позовної давності, встановлених цивільним законодавством (на нашу думку, строки позовної давності при кримінально-правовій реституції мають відповідати строкам давності кримінального переслідування).

Кримінально-правова реституція (у формі примусового відшкодування завданої злочином майнової шкоди потерпілому, а також примусового відшкодування моральної шкоди), на нашу думку, не повинна належати ні до покарань, ні до заходів безпеки, оскільки є особливим кримінально-правовим інститутом.

8. Приєднуємось до пропозиції автора щодо введення у КК України Словника кримінально-правових термінів, який, на нашу думку, слід розташувати як окремий розділ, а не як окрему статтю, бо термінів для одної статті буде забагато.

У такому розділі слід дати визначення специфічних понять, що повинні мати однакове правове значення для застосування всіх норм Загальної й Особливої частин КК України. Приєднуємось і до пропозиції М.І. Хавронюка, що у деяких випадках замість визначення термінів слід робити відсилання до відповідного Закону України або міжнародного договору України, міжнародних конвенціях, де цей термін вже визначено. Безумовно це може сприяти усуненню термінологічних суперечностей. При цьому слід мати на увазі, що застосування таких термінів для потреб кримінального права інколи потребує певної адаптації.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Стаття 2-9. Правила кваліфікації злочинів | Судовий прецедент як засіб розв’язання проблем прогалин та протиріч кримінального законодавства: аргументи за і проти
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2013-12-14; Просмотров: 300; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.027 сек.