Програма економічних реформ

Програма розроблена Комітетом з економічних реформ на виконання поставленого Президентом України завдання з відновлення економічного зростання й модернізації економіки країни.

Реформи спрямовані на побудову сучасної, стійкої, відкритої й конкурентоспроможної у світовому масштабі економіки, формування професійної й ефективної системи державного управління, і зрештою – на підвищення добробуту українських громадян.

Програма складається з таких розділів:

1. Сталий економічний розвиток: стабілізація Державного бюджету; реформа податкової системи; розвиток фінансового сектору; реформа міжбюджетних відносин.

2. Підвищення стандартів життя: реформа медичного обслуговування; реформа пенсійного страхування; реформа системи освіти; реформа системи соціальної підтримки.

3. Поліпшення бізнес-клімату і залучення інвестицій: дерегуляція й розвиток підприємництва; приватизація й управління державною власністю; розвиток науково-технічної та інноваційної сфери; міжнародна інтеграція та співпраця.

4. Модернізація інфраструктури та базових секторів: реформи електроенергетики, вугільної галузі, нафтогазової промисловості, житлово-комунального господарства, транспортної інфраструктури, сільського господарства, земельна реформа.

По кожній реформі передбачено прийняття відповідних нормативно-правових актів (додаток до Програми).

Програма охоплює широкий набір стратегічних перетворень за 5 напрямами:

1. Створення базових передумов економічного росту через утримання низького рівня інфляції, стабілізації державних фінансів і створення стійкої фінансової системи.

2. Формування режиму максимального сприяння бізнесу шляхом зменшення втручання держави в економіку, зниження адміністративних бар'єрів для його розвитку, модернізації податкової системи й поглиблення міжнародної економічної інтеграції України.

3. Модернізація інфраструктури й базових секторів шляхом усунення усталених структурних проблем в енергетичній, вугільній, нафтогазовій галузях і ЖКГ, а також розвитку транспортної інфраструктури й ринку землі. Перехід від дотацій до самоокупності виробництва й соціальних послуг.

4. Збереження й розвиток людського й соціального капіталу шляхом підвищення ефективності й стабільності соціального захисту, поліпшення якості й доступності освіти й медичного обслуговування.

5. Підвищення ефективності державного управління шляхом реформування державної служби й виконавчої влади (цей блок реформ буде представлений восени 2010 року).

Програма створювалася в робочих групах Комітету з економічних реформ, які об'єднали зусилля представників держапарату, регіональної влади, бізнесу, українського й міжнародного експертного співтовариства.

По кожному напряму реформ погоджено і взято до виконання детальний план-графік реалізації з визначенням необхідних кроків, відповідальних осіб, строків і проміжних результатів.

На першому етапі впровадження Програми економічних реформ (до кінця 2010 року) особлива увага приділяється підготовці та прийняттю ключових законопроектів, необхідних для здійснення реформ.

На місцевому рівні триває розроблення регіональних програм на базі національної Програми реформ.

Комітет з економічних реформ через Координаційний центр з упровадження економічних реформ забезпечить моніторинг і контроль реалізації реформ, координацію кроків між державними органами, а також коригування Програми в міру вирішення поставлених завдань або зміни умов її реалізації.

На виконання Програми було видано указ Президента України «Про керівників напрямів реформ» від 16 січня 2013 року №18/2013, яким вищих посадових осіб (першого віце-прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністрів, міністрів) призначено керівниками відповідних напрямів здійснення реформ:

Першого віце-прем'єр-міністра України – керівником напряму реформ «Приватизація та управління державною власністю»;

Віце-прем'єр-міністра України, який забезпечує виконання покладених на Кабінет Міністрів України завдань і повноважень у сферах екології, природних ресурсів, енергетики, вугільної промисловості та промислової політики, – керівником напряму реформ «Реформа енергетики»;

Віце-прем'єр-міністра України, який забезпечує виконання покладених на Кабінет Міністрів України завдань і повноважень у сферах інфраструктури, регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, – керівником напряму реформ «Електронне урядування»;

Міністра аграрної політики та продовольства України – керівником напряму реформ «Розвиток сільського господарства й земельна реформа»;

Міністра економічного розвитку і торгівлі України – керівником напряму реформ «Дерегуляція, розвиток підприємництва та реформування надання адміністративних послуг»;

Міністра закордонних справ України – керівником напряму реформ «Міжнародна економічна інтеграція»;

Міністра інфраструктури України – керівником напряму реформ «Розвиток транспортної інфраструктури»;

Міністра освіти і науки, молоді та спорту України – керівником напряму реформ «Реформа освіти та розвиток науково-технічної сфери»;

Міністра охорони здоров'я України – керівником напряму реформ «Реформа медичного обслуговування»;

Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України – керівником напряму реформ «Реформа житлово-комунального господарства»;

Міністра соціальної політики України – керівником напряму реформ «Реформа соціальної сфери»;

Міністра фінансів України – керівником напряму реформ «Реформа державних фінансів та фінансового сектору»;

Міністра юстиції України – керівником напряму реформ «Реформа системи державного управління»;

Голову Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України – керівником напряму реформ «Впровадження національних проектів та інвестиції».

Таким чином, держава, в інтересах суспільства, визначає і забезпечує правові основи всіх економічних перетворень, захищає економічні інтереси виробників і споживачів, регулює грошовий обіг, формує і розвиває економічно і соціальне вигідні сфери. Вона створює і гарантує рівні умови господарювання, установлює правила поведінки суб'єктів економічних відносин і забезпечує їх стабільність.

Здійснення такого регулювання неможливе без використання примусових заходів. З їх допомогою обмежуються і придушуються небажані з соціально-економічної точки зору форми господарювання, встановлюються бар'єри на шляху монополізму, криміналізації, деформації економіки.

Звідси випливає, що управління економікою містить у собі елементи соціально-економічного аналізу й розрахунку, організаційно-технічні дії та інженерну практику, правове регулювання й різноманітні організаційно-правові форми, а також комплекс методів впливу на керовані об'єкти.

Усі названі чинники визначають особливості керуючого впливу і структурну побудову механізму управління економікою. Цей механізм складається, по-перше, з системи організаційно-правових структур, по-друге, з системи організаційно-правових методів і форм державно-управлінського впливу на відносини у даній сфері.

Організаційно-правові структури – це суб'єкти державного управління економікою. Організаційно-правові методи і форми – це ті засоби і прийоми, що використовуються суб'єктами управління для реалізації своїх повноважень, тобто методи і форми їх управлінської діяльності.

Дата добавления: 2013-12-14