Римська культура

ПЛАН

ТЕМА: Римська культура

ЛЕКЦІЯ 6-7

Навчальна мета: вивчити основні найбільш суттєві етапи розитку мистецтва та архітектури. Закріпити лекційний матеріал. Навчитися працювати з додатковою літературою, зарисовувати пам’ятки архітектури, їх декор, конструктивне рішення, а також відтворювати обємне зображення споруди.

Час: 160 хв.

Метод: Лекція

Місце: Навчальна аудиторія

Навчальні питання:

1. 40 хв.

2. 40 хв.

3. 60 хв.

4. Заключна частина – 10; 10 хв. (підсумок лекції, відповідні на запитання).

Матеріально-технічне забезпечення: література, фото матеріали тощо.

Джерела і література:

1. Всеобщая история искусств: В шести томах. - Москва, 1956. -Т. 1. - С. 298-348.

2. Всеобщая история архитектурьі. - Москва, 1958. - Т. 1. - С. 184-265.

3. История искусства зарубежньїх стран. - Москва, 1962. - Т. 1. -С. 143-187.

4. История зарубежного искусства: Учебник для средних худож.
заведений. - Москва, 1971. - С. 61-74.

5. Ривкин Б. И. Античное искусство. - Москва; Дрезден, 1972. - С. 237-326. /Малая история искусств/.

6. Асєєв Ю. С. Шедеври світової архітектури. - К., 1982. - С. 13-14.

1. Джерела римської матеріальної і художньої культури та їх зв’язок з культурою етрусків і греків.

2. Основні етапи розвитку римської архітектури у ранній, середній і пізній періоди та їх особливості в розвитку художньої та будівельної культури.

3. Архітектура Риму періоду республіки. Будівельні матеріали і розвиток конструктивних систем та інженерних споруд, доріг, мостів, акведуків. Житлове будівництво.

4. Містобудування (Помпеї, Остія, Рим). Розвиток типів громадських споруд та основні типи храмів. Трактат Вітрувія.

5. Архітектура періоду розквіту Римської імперії.

6. Винахід римського бетону і розвиток нових типів арочно – склепінчатих та купольних конструкцій. Римські ордерні системи й особливості їх застосування. Форуми і громадські споруди: театри, амфітеатри, цирки, терми, храми, базиліки, тріумфальні арки, Колізей і Пантеон.

7. Палаци і житлові будинки.

8. Проблеми синтезу архітектури і мистецтва. Ранньохристиянська архітектура.

Рим завоював безліч народів і племен; неоднорідність населення Римської держави зумовила особливості її культури. Власні художні традиції римлян були досить слабкі. Мистецтво Давнього Риму існувало від часу його появи на прикінці VI ст.. до н. е. до занепаду імперії.

Римська республіка. Мистецтво Римської республі­ки (кінець VI - кінець І ст. до н. е.) позначене виробленням основних типів римської архітектури, ордерних систем та реалістичного скульптурного портрета. Рання архітектура Риму в VIII - VI ст. до н. е. зберегла традиції етрусків; застосову­вався тосканський ордер. Римська архітектура ефектна, ве­лична, помпезна і за своїми інженерно-будівельними при­йомами пішла далеко вперед від простої балко-стоякової конст­рукції Грецького храму. Значний вплив на архітектуру Риму мав технічний прогрес. Для перекрить просвітів римські інженери застосовували арки, а внутрішній простір перекривали баня­ми; в будівництві запровадили бетон. При зведенні арок, скле­пінь, бань опорами виступали стіни чи пілони, а колони "ви­ступали" як прикраси і їх ставили до стін. Споруджували ве­ликі кам'яні мости, акведуки (водогони), терми (лазні) та ін. До кращих споруд належать круглий храм Вести у Римі (І ст. до н. е.) та гробниця Цецілії Метелли поблизу Риму (І ст. до н. е.). Пластика і художні ремесла сформувалися під впливом етрусь­ких і грецьких традицій. Портрет позбавлений поглибленої психологічної характеристики образу, в ньому ще дуже від­чутне захоплення другорядними деталями ("Брут").

Римська імперія. Для велетенських міст потрібні були нові принципи забудови і нові типи споруд; будівництво до-сягло величезних масштабів. В час правління Октавіана Августа (27 р. до н. е. - 14 р. після н. е.), названий "золотим віком", місто вражало сучасників просторими і великими форумами, колонни­ми портиками, тріумфальними арками, басейнами і водограями.

При Веспасіані й Титі в Римі споруджується грандіоз­ний амфітеатр - Колізей, що є однією з вершин античної архітектури. Він уміщав понад п'ятдесят тисяч людей, еліпс залу для глядачів був оточений трьома ярусами арок. В архі­тектурі Колізею була відчутна сила, що подавляла людину. Широке розповсюдження одержали тріумфальні споруди. У 81 р. зведено тріумфальну арку Тита. Форум Траяна, споруджений Аполлодором Дамаським, досягає розміру афінського Акро­поля, але відрізняється від нього чопорністю та симетричністю. У грандіозному храмі Пантеоні (бл. 125 р.), присвяченому усім бо­гам, внутрішній простір вирішено геніально й просто: величезні ребра бетонної кесонної конструкції, що утворюють склепіння, вільно лежать на міцних стінах. Такого склепіння стародавній світ не знав. Усі частини Пантеона перебувають у цілковитій гармонії.

Погруддя являли собою ніби застиглі характеристики зображуваних людей. Портрет Веспасіана виразно говорить про його практичний розум; портрет Вітеллія сповнений по­важності й самозадоволення; у погрудді Ціцелія Юкунда на­очно відбито черствість натури і цинічна розважливість цього римського банкіра. Кінна статуя імператора Марка Аврелія (бл. 170 р.) - перший бронзовий пам'ятник, що дійшов до нас. Психологічним портретом римляни зробили свій внесок в іс­торію світового мистецтва; їхня портретна пластика не схожа ні на єгипетську, ні на грецьку.

У Римський імперії набули поширення мозаїка, стінне малювання, ювелірне мистецтво, гліптика, художні ремесла. В орнаментиці розповсюдилися мотиви листя аканта, дуба, лавра, виноградної лози, шишок пінії і цілих гірлянд.

Рим — місто, якому судилося відігравати надзвичайно ве­лику роль у стародавній та середньовічній історії. Якщо дові­ряти традиції, він був заснований у VIII ст. до н. є. і довгий час був невеликим містечком, що нічим не відрізнялося серед та­ких самих містечок-полісів Середньої Італії та сусідньої Етру-рії, області, заселеної етрусками. Та легенда розповідає, що під час будування першої міської стіни, на одному з семи пагор­бів, що оточували місто, у ґрунті була знайдена людська голо­ва, якої не торкнулося тління. Римляни та етруски надавали великого значення всіляким прикметам, і ця знахідка була роз­тлумачена як вісник того, що місто досягне могутності і не­вмирущої слави. Пагорб, де була знайдена голова, дістав ім'я Капітолій (від латинського слова caput — «голова»). Згодом на цьому пагорбі була поставлена бронзова скульптура вовчиці, що є символом Рима, і храм, присвячений трьом найголовні­шим римським богам: Юпітеру, Юноні та Міневрі. Для зве­дення цього найстарішого римського архітектурного комплексу були запрошені будівельні майстри з Етрурії.

Пов'язане зі знахідкою голови пророцтво справдилося. Во­йовничі і водночас розсудливі римляни поступово підкорили собі всі міста Італії, у тому числі і ті, що були засновані грека­ми. Прагнучи розширити свій вплив на Сицилію, вони почали війну з Карфагеном, що був центром могутньої держави. Після остаточної перемоги у II ст. до н. є. римляни взяли під свою владу численні карфагенські колонії. Це поклало початок ство­ренню величезної імперії, розміри й багатонаціональний склад якої вражає навіть наших сучасників. Пам'ятки римського будівництва знаходять на територіях таких країн, як Італія, Франція, Іспанія, Португалія, Англія, Німеччина, Австрія, Угор­щина, Греція, Болгарія, країни колишньої Югославії, Туреч­чина, Вірменія, Іран, Сирія, Ліван, Ізраїль, Єгипет, Алжир, Марокко, Туніс. Нога римського легіонера ступала і на землі, що нині належать Україні. Щоправда, могутні завойовники не залишили тут значних матеріальних слідів свого перебування. Але деякий час римські гарнізони стояли в Херсонесі та Оль­вії, містах, заснованих на північному березі Чорного моря дав­німи греками. Хоча багато ви­значних архітектур­них пам'яток рим­ляни залишили дале­ко від батьківщини, центром світу для них завжди був Рим. Сюди звозилися чи­сленні скарби з під­корених країн, серед них і скарби культу­рні. Велике місто всмоктувало в себе культуру інших на­родів, переробляло її на основі власної і, в свою чергу, служило зразком для найвіддаленіших провінцій.

Первісно римсь­ке будівництво було досить своєрідним. Давньо-італійські до­мівки були круглими і! плані, і схожими на них будувалися пер­ші храми. Але згодом запозичені в інших народів будівельні системи взяли гору, і до наших часів дожило лише кілька храмів, у зовнішньому вигля­ді яких вбачають зв'язок з давньоіталійською традицією. Це так звані круглі храми. Вони невеликі за розміром. До такого типу пам'яток належить храм Вести в Римі, храм Сівілли у Тіволі, храм Фортуни у Баальбеку.

Найбільший вплив на розвиток римської архітектури мали сусіди: етруски та греки. Від етрусків греки запозичили такі важливі деталі, як кругла арка та стелі-склепіння. Перша з цих деталей лягла в основу таких суто римських споруд, як арочні мости та водопроводи-акведуки. Використання круглої арки при спорудженні мостів дозволяло збільшити відстань між його опорами і значно зменшити навантаження. Римські мости та

акведуки і нині збереглися у багатьох країнах, що виникли на колишній території величезної імперії. Причому деякі викону-ірть не тільки естетичну, а й свою первісну практичну функцію. Мости надійно з'єднують береги річок, а по акведуках поста­чається вода. Особливо багата такими пам'ятками Іспанія.

Від греків римляни перейняли архітравно-балочну систему і ордери. Вони використовували у своїх спорудах три класичні грецькі ордери: доричний, іонічний та корінфський. Але вони також створили два нових ордери: тосканський і композитний. Тосканський ордер, що іноді називають також етруським, по­рівняно з грецькими має більш важкі й приземкуваті пропор­ції. Стовбур колон не має канелюр, фриз гладкий, не при­крашений барельєфами.

Існували також споруди, які об'єднували властиві грекам балочні системи з притаманними етруській архітектурі скле­піннями. Таку систему називають ордерною аркадою. Найдав­нішою відомою нам спорудою цього типу є Табуляріум — будівля державного архіву, що була зведена на початку І ст. до н. є. на римському форумі.

Римські храми, різноманітні за формою, істотно відрізня­лися від подібних грецьких споруд. Вони поставлені не на сти­лобати — уступчасті платформи, а на подіуми — платформи, що мають сходи лише зі сторони входу. Вхід у храм, як прави­ло, прикрашає глибокий портик. Такі портики були улюбле­ним місцем зустрічі і спілкування для римлян. З боків храм звичайно теж прикрашали колони або напівколони, з'єднані зі стіною. Прямокутний у плані храм, оточений напівколонами, носить назву псевдопериптер, на відміну від грецького перип-• тера, де колони стоять окремо. Найулюбленішим типом колон у Римі залишалися колони корінфського ордера, які зустріча­ються частіше, ніж тосканські та композитні. Іонічні та дори­чні колони зустрічаються як виняток.

Особливим типом громадської споруди були римські бані, або терми. Крім приміщень для миття, вони включали просто­рі зали, призначені для всіляких фізичних вправ, і такі, в яких можна було просто відпочити, провести час за приємною бесі­дою. Найвідоміші терми мали також свої бібліотеки, бо приєм­на бесіда передбачала для римлянина значну обізнаність у питаннях філософії та літератури. При будівництві терм вико­ристовувалися різноманітні ордери, прикрашали приміщення чудовими скульптурами. Щоправда, інтер'єр не оздоблювали фресками, що бояться вологи, натомість велику роль тут віді­гравала різнокольорова мозаїка, для якої не шкодували доро­гих матеріалів.

Римські театри відрізнялися від грецьких тим, що грецькі театри завжди влаштовувалися на схилах природних пагорбів. Римляни підіймали задні ряди для глядачів над передніми за допомогою штучних опор — субструкцій. Суто римською спо­рудою є амфітеатр. Тут ряди для глядачів розташовані не пів­колом, як у театрі, а замикаються в кільце. Амфітеатр був призначений лдя масових видовищ, до яких були вельми охочі мешканці Рима. Часто на його арені відбувалися гладіаторські бої. Найвідомішою пам'яткою такого типу є амфітеатр Флавіїв, який нащадки римлян назвали Колізеєм, що означає «величез­ний». Колізей міг вмістити одночасно 56 000 глядачів.

З розвитком архітектури в Римі тісно пов'язана скульптура. Статуї героїв, а потім імператорів на вулицях міста знаходили­ся у гармонії з архітектурним ансамблем. Цікавим різновидом давньоримських монументів є тріумфальні арки. Вони являють собою кам'яну браму, що стоїть окремо серед міста і не з'єдну­ється ні з якою стіною. їх єдине призначення — віддати шану славетним воєначальникам. Повертаючись до міста на чолі пе­реможного війська, воєначальник проїжджав через таку арку, яку зводили спеціально на цей випадок. Нині в Римі збереглося три такі арки: імператорів Тіта, Семптімія Севера та Костян­тина. Багато тріумфальних арок, збудованих на честь перемог місцевого значення, збереглося у провінціях. f {Центром громадського життя, а отже, і осередком багатьох архітектурних пам'яток Рима був форум — головний міський майдан. За довгу і строкату історію Римської держави їх було збудовано кілька. Найстарішим є республіканський форум, що виник у котловині між трьома пагорбами: Капітолієм, Пала-тином та Квіріналом. У своїх основних рисах його ансамбль склався у II—І ст. до н. є. Майдан має форму трапеції. У розта­шуванні окремих будівель немає симетрії, але це зумовлено не оригінальністю задуму, а тим, що будівлі зводилися тут посту­пово. Найбільш визначними спорудами республіканського форуму є храми Конкордії, Веспасіана, Сатурна і Діоскурів та базиліки консула Емілія і Юлія Цезаря.

Коли в І ст. н. є. республіканський лад у Римі був заміне­ний владою імператорів, а населення міста дуже зросло, непо­далік від старого форуму почали будувати нові, які називають імператорськими, тому що будування кожного з них було по­в'язане з ім'ям певного імператора. Всього за історію Рима було збудовано 5 таких форумів. На відміну від республіканського, всі вони мали симетричну, строго продуману компози­цію. Найбільш цікавим вважається форум імператора Ульпія Траяна, зведений у першій половині II ст. н. є. Його складає кілька елементів, розташованих уздовж єдиної осі. Першим є великий перистильний двір, у центрі якого встановлена кінна статуя імператора. Двір замикає фасад величної громадської будови - так званої базиліки Ульпія. Пройшовши через бази­ліку, потрапляєш до меншого перистильного двору, що слу­жить обрамленням для тріумфальної колони, поставленої на честь воєнних перемог Траяна. Висота цього монумента сягає 38 м. Його вкривають розміщені по спіралі барельєфи зі сце­нами завойовницьких походів. Ансамбль форуму завершує храм, присвячений Траяну, бо імператора в Римі обожнювали.

Для будівництва римляни широко застосовували особливий матеріал, що дістав назву «римський бетон». Для стін робили обличкування з тонкого шару цегли або каменю, зовні і зсере­дини, а проміжок заповнювали щебенем, змішаним з вапняко­вим розчином і вулканічним піском. З бетону в Римі будували найрозкішніші споруди. Його застосування відкривало великі можливості. Бетон використовували для зведення склепінь та купола. Застигаючи, бетон утворював разом з цегляним карка­сом монолітну конструкцію. Більш дорогі матеріали, напри­клад мармур, використовували для обличкування і декоративних деталей. Колони могли робити і з суцільного мармуру. Зразком такої грандіозної споруди з римського бетону є Пантеон, про який йтиметься далі.

Типовий житло­вий будинок рим­ського городяни­на розвинувся з італійської сільсь­кої садиби. Але у міських умовах типовий для сади­би двір перетво­рився на велике приміщення, що носило назву ат­ріум. Слово це означає «чорний». Так приміщення називали тому, що в ньому знахо­дилося сімейне вогнище, і сажа осідала на стінах. У стелі над вогни­щем робили вели­кий отвір, через який виходив дим і заходило світло. У глибині атріуму розміщувалася кімната хазяїна і стояли шафи з ла­рами — богами-покровителями

сім'ї і домівки. Атріум був головним приміщенням, де відбува­лися всі важливі сімейні церемонії. Всі інші приміщення роз­ташовувалися навкруги. На вулицю римський дім виходив глухою стіною. Згодом, коли римляни ближче познайомилися з житловим будівництвом інших народів, вони стали прибудо­вувати до своїх домівок перистильні дворики, у яких приємніше було проводити час, ніж у похмурому атріумі. Але національні традиції не дозволяли зовсім відмовитись від нього, і він зали

шився приміщенням для особливо урочистих подій. Вогнище з атріуму перенесли в спеціальне приміщення, а на його місці почали робити басейни. Світло, що потрапляло через отвір у стелі, відбивалося у воді, а потім на стінах.

Цікаві зразки римської житлової архітектури можна бачити в Помпеях, невеликому місті, що в І ст. н. є. було поховане під вулканічним попелом внаслідок виверження Везувію. Через цю подію його пам'ятки дожили до нашого часу, не зазнавши ні­яких змін. Найвідоміші пам'ятки Помпей — це не храми і не будинки пересічних громадян, а розкішні вілли. їх інтер'єр при­крашають яскраві фрески, що дають нам уявлення про живо­пис Давнього Риму. Барвисті стіни доповнювала підлога, вкрита мозаїкою.

Звичайно, не всі мешканці Рима могли собі дозволити жити в домівках з атріумами та перистильними двориками. Будува­лися і багатоповерхові житлові будинки, в яких орендували собі кімнати бідняки. Такі будинки називалися інсулами.

Не менш цікавими, ніж пам'ятки Риму та Італії, є зразки римської архітектури в провінціях. Багато європейських та схід­них міст і нині зберігають у своєму плануванні риси римсько­го воєнного табору, з якого вони виникли. Та завойовники зводили не лише воєнні табори. Залишаючись на чужині, вони намагалися зробити її якомога більше схожою на Вічне Місто, звідки прийшли. Особливо багато пам'яток зводилося у про­вінціях за часів пізньої імперії, коли навіть імператори почува­ли себе не дуже затишно в столиці і намагалися перенести свою резиденцію ближче до вірних їм легіонів. Саме так виникла знаменита резиденція імператора Діоклетіана, що нині можна бачити в місті Спліті, у Хорватії. Палац Діоклетіана у Спліті являє собою прямокутну у плані споруду, площа якої дорівню­вала 29409 м², а мури в окремих місцях сягали 24 м. Сере­дину займає великий перистильний двір, у якому збереглися руїни храмів імператора, Юпітера та бога лікування Ескулапа.

Тут же можна бачити мавзо­лей Діоклетіана, що в середні віки був перероблений на ка­федральний собор. Тоді ж стіни палацу почали викону­вати функцію міських мурів.

Особливо вражаючі па­м'ятки свого перебування римляни залишили у східних провінціях. Тут римські архі­тектурні традиції тісно пере­пліталися з місцевими. До таких пам'яток належать ру­їни Пальміри, колись вели­кого торговельного міста в сирійській пустелі. Місто виникло біля оазису на караван­ному шляху від Середземного моря до Перської затоки. Воно мало довгу власну будівельну традицію, але в II ст. н. є. було зруйноване через численні війни і потім знову відбудоване ри­млянами. Кажуть, що у величних колонадах Пальміри знай­шли своє втілення східна пишність, грецьке відчуття міри та римський розмах. Всесвітньої слави зажив також храмовий ком­плекс у Баальбеку, нині невеличкому містечку в Лівані, яке колись було елліністичним містом Геліополем, а потім рим­ською колонією, що носила довге ім'я Юлія-Двгуста-Фелікс. Тут можна бачити колонаду храму Юпітера і майже цілі храми Бахуса і Фортуни.

Дата добавления: 2013-12-14