Мистецтво Франції Другої половини XIX – початку XX СТ. Мистецтво англії хіх-початку хх СТ. Мистецтво німеччини хіх – хх СТ. Імпресіонізм

ПЛАН

ТЕМА: МИСТЕЦТВО ФРАНЦІЇ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ ПОЧАТКУ ХХ СТ. МИСТЕЦТВО АНГЛІЇ, НІМЕТЧИНИ ХІХ ПОЧАТКУ ХХ СТ.

ЛЕКЦІЯ 12.

Змістовний модуль Іv

Модульний контроль Ііі

Навчальна мета: вивчити основні найбільш суттєві етапи розитку мистецтва та архітектури. Закріпити лекційний матеріал. Навчитися працювати з додатковою літературою, зарисовувати пам’ятки архітектури, їх декор, конструктивне рішення, а також відтворювати обємне зображення споруди.

Час: 80 хв.

Метод: Лекція

Місце: Навчальна аудиторія

Навчальні питання:

9. 20 хв.

10. 20 хв.

11. 30 хв.

12. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповідні на запитання).

Матеріально-технічне забезпечення: література, фото матеріали тощо.

Джерела і література:

1.Всеобщая история: В шести томах. – Москва, 1964, - Т. 5 – С. 56-80;

2.История искуства зарубежных стран. – Москва, 1964. – Т. 3. – С. 216-231, 234-236, 243-249;

3.Истоия зарубежного искуства: Учебник для средних худож. Заведений. – Москва, 1971. – С. 277-278, 280-286, 293-305.

1. Розвиток французького реалістичного мистецтва у 1830-1860 рр.

2. Барбізонська школа пейзажистів.

3. Зародження символістсько-декадентських течій. М. Моро і Пювіс де Шаванн.

4. Елементи символізму в мистецтві Родена, імпресіоністичні тенденції у деяких його роботах.

5. Еклектичний характер англійської офіційної академічної школи.

6. Романтизм у німецькому образотворчому мистецтві.

Особливості історичного розвитку Франції в період Липневої монархії та Другої імперії (1830-1860) Формування і розвиток критичного демократичного реалізму у французькому мистецтві. Його боротьба з офіційним салонно-академічним мистецтвом.

Оноре Дом’є (1808-1879) – великий майстер критичного демократичного реалізму у Франції. Його робота в ілюстрованих виданнях. Ранні літографії Дом’є («Законодавче чрево», «Вулиця Транснонен», «Не штовхайтесь» та ін.).

Політична сатира Дом’є як вершина в розвитку мистецтва карикатури цього часу. Перехід до побутової сатири. Гостра критика буржуазної дійсності в мистецтві Дом’є. Серії літографій: « РобертМакер», «Добрі буржуа», «Люди юстиції» та інші.Майстерність узагальнення, виразність, гострота психологічної характеристики.

Дом’є у 1848 р. Відображення революції 1848 р. в його творчості. Живопис Дом’є («Праая», «Аматор гравюр», «Вагон третього класу», «Повстання» та ін.). Пошуки героїчних позитивних образів у повсякденній дійсності. Монументальне трактування образів людей з народу. Гуманізм мистецтва Дом’є.

Пізні літографії Дом’є. Трагічний і романтичний характер пізньої творчості Дом’є. «Дон Кіхот і Санчо Панса». Значення творчості Дом’є в утвердженні революційно-демократичного реалізму в мистецтві Заходу XIX ст.

Близькість Дом’є і Бальзака в силі критичного розкриття дійсності. Невизнання Дом’є офіційною критикою його часу.

Розвиток французького реалістичного мистецтва у 1830-1860 рр. Продовження традицій мистецтва Жеріко і Делакруа. Ранні літографії та ілюстрації Гаварні, поглиблення реалістичного відображення соціальних протиріч у його пізній творчості. Гюстав Доре та його ілюстрації.

Розвиток реалістичного пейзажу. Барбізонська школа пейзажистів. Їхній зв’язок з Констеблем. Жорж Мішель – безпосередній попередник барбізонців у Франції. Пильне любовне вивчення і відтворення барбізонцями рідної природи, що визначило розквіт національного реалістичного французького пейзажу.

Теодор Руссо (1812-1867) – провідний митець барбізонської школи. Його увага й інтерес до повсякденних мотивів природи та наполегливе її вивчення. Правдивість та епічна міць пейзажів Руссо («Вид в околицях Гранвілля», «Дуби», «Болото в Ландах» та ін.).

Каміль Коро (1796-1875) – видатний французький пейзажист. Його подібність і розходження з барбізонцями. Складний і різноманітний характер творчості Коро. Розробка ліричного інтимного реалістичного пейзажу і спроби відродити академічний «класицистичний» пейзаж. Емоційна тонкість мистецтва Коро. Портрети Коро. Кращі періоди його творчості – ранній (італійські пейзажі 1820-1830 рр.) і пізній («Порив вітру», «Дзвіниця в Дує», «Міст у Манте» та ін.). Колористичні досягнення Коро. Майстерність передачі світла і повітря.

Жан Франсуа Мілле (1814-1875) – видатний французький живописець-реаліст. Портрети Мілле. Революція 1848 р. і розвиток реалізму Мілле. Зображення їм селянської праці («Сівач», «Збирачки колось» тощо). Критичний характер його робіт, що передають непосильну працю («Людина з мотикою», «Відпочинок виноградаря»).

Створення монументального образа селянина. Епічний характер багатьох образів. Малюнки і пейзажі Мілле, їхній зв’язок з роботами майстрів барбізонської школи. Високе моральне і гуманістичне значення мистецтва Мілле.

Гюстав Курбе (1819-1877) – найбільший французький живописець-реаліст. Рання творчість (автопортрети, «Гамак»). Відхід від романтичних настроїв. 1848 р. і розвиток реалізму Курбе.

Боротьба з салонним напрямом за реалістичне мистецтво. Зображення повсякденної дійсності. Твердження матеріальності світу. Епічне і монументальне трактування жанрової картини («Полудень в Орнані», «Муляри»). «Похорон в Орнані» - яскраве і правдиве зображення різних типіва суспільства. Портрети («Бодлер», «Берліоз»), пейзажі, оголена натура («Купальниці», «Бій оленів», «Хвиля» і т.ін.).

Матеріальна вагомість і конкретність живопису Курбе, щільність кольору. Значення творчості Курбе.

Дата добавления: 2013-12-14