Мистецтво Франції наприкінці XIX – початку XX ст

Франція після Паризької Комуни. Складний характер розвитку французької художньої культури цього часу. Подальший розвиток салонно-академічного мистецтва.

Зародження символістсько-декадентських течій. М. Моро і Пювіс де Шаванн. Відсторонений характер їхнього мистецтва; риси стилізації, умовного декоративізму в їхній творчості. Особливості розвитку французького реалістичного мистецтва в останні десятиліття XIX ст. Втрата великого суспільного змісту, відхід від соціальної тематики, посилення споглядального відношення до дійсності у творчості багатьох великих художників цього часу. Інтерес до формальних проблем, пошуки нових засобів художньої виразності. Зародження і розвиток імпресіонізму.

Розвиток архітектури у другій половині XIX – початку XX ст. Поява нових типів будинків, ускладнення планів споруд під впливом капіталізму. Рішучий прогрес будівельної техніки, що обумовив корінні зміни у застосовуваних матеріалах і конструкціях. Розбіжність між конструктивним і художньо-естстичним аспектами архітектури в будівництві цього часу.

Активне використання металів (чавуну, заліза) у будівництві великих споруд. Комплекс Центрального ринку в Парижі (В. Бальтард). Спорудження та зведення до Міжнародної Паризької виставки 1889 р. Ейфелової вежі (Г. Ейфель) та Галереї машин (Дюбер і Коттансен), їх досконала для того часу конструкція. Поява у другій половині XIX ст. нових прогресивних матеріалів – бетону і залізобетону, що значно вплинули на подальший розвиток архітектури.

Французьке образотворче мистецтво цього періоду. Едуард Мине (1832-1883) – провідний майстер французького живопису, його ранні роботи. Зв’язок з реалістичною традицією мистецтва минулого та інтерес до сучасності («Олімпія», «Сніданок на траві»). Сцени сучасного життя («Музика в Тюільрі», «У дядечка Латуйль», «Бар Фолі Бержер»).

Портрети Мане (Золя, Дебутена, Берти Морізо), жвавість й тонкість психологічної характеристики. Історичний жанр у творчості Мане. Його натюрморти і пейзаж. Особливості живописної майстерності Мане, його колористичні шукання. Інтерес до передачі світла і повітря.

Неприйняття Мане - критикою. Місце Мане у розвитку французького реалістичного мистецтва. Батіньольська школа.

Імпресіонізм у французькому живописі. Його зародження на рубежі 1860-х і 1870-х ст. Характеристика цього напряму. Зв’язок з реалістичним мистецтвом, протест проти академізму. Інтерес до сучасного життя, прагнення до передачі безпосередніх зорових вражень від дійсності.

Особлива увага до живописних проблем, передачі світло-повітряного середовища. Нове розуміння композиції. Програма пленера, особливості техніки, світогляду і методу імпресіоністів. Відмова від рішення тем суспільного значення.

Еволюція імпресіонізму. Посилення вузьких формальних шукань у передачі кольору і світлоповітряних ефектів у міру розвитку цього плину. Поступове обмеження, витиснення сюжетної тематичної картини етюдом. Елементи кризи реалістичної традиції в імпресіонізмі.

Едгар Дега (1834-1917) -видатний французький художник цього часу. Особливе місце Дега в групі імпресіоністів. Зв’язок із класицистичними і реалістичними традиціями французького мистецтва.

Ранні роботи Дега. Його блискучі реалістичні портрети, гострота їх характеристик (портрет родини Белоллі, портрет батька і гітариста Нагана, портрет Лепіка).

Жанрові картини сучасного життя. Пильність спостереження, влучність характеристик, точність у передачі руху і жесту. Риси песимізму та іронії у трактуванні сюжетів і образів. Відображення в мистецтві Дега соціальних контрастів життя Парижа («Абсент», «Пралі», театральні сцени). Робота Дега над малюнком і композицією.

Близькі до Дега художники Монмартра. Анрі Тулуз Лотрек і розвиток французького плаката.

Огюст Ренуар (1841-1919). Ранній період творчості («Харчевня тіточки Антонії», «Ліза» та ін.). Життєрадісний реалізм цих робіт.

Перехід до імпресіонізму наприкінці 1860-х - початку 1870-х рр. Своєрідність імпресіонізму Ренуара. Особливості його мальовничих шукань. Інтерес до жанрових сюжетів і портрета («У ложі», «Мулен де ла Галетт», «Оголена» і т. ін.)

Клод Мопе (1840-1926) і розвиток імпресіоністичного пейзажу. Ранній період творчості, зв’язаний з реалістичним мистецтвом середини XIX ст. Творчість Моне як найбільш повне втілення принципів імпресіонізму.

Свіжість і барвисте багатство образів природи у кращих творах Моне (пейзажі Аржантейля). Розвиток міського пейзажу («Бульвар Капуцинок у Парижі»). Крайній розвиток імпресіоністичних принципів у пізній творчості Моне. Дематиріалізація образу природи (серія «Руагнських соборів»).

Інші майстри імпресіоністичного пейзажу. Альфред Сіслей, Каміль Піссарро. Особливості їх мистецтва.

Криза імпресіонізму у середині 1880-х рр. Шляхи розвитку французького живопису в останні роки XIX ст. Посилення суб’єктивізму творчості багатьох художників, зростання інтересу до формальних шукань.

Постімпресіонізм. Відсутність єдиних художніх принципів у майстрів, об’єднуваних цим терміном.

Неоімпресіонізм. Жорж Сьйора і Поль Синьяк та теорія «наукового імпресіонізму». Умовність і обмеженість їхнього мистецтва, схематизм художніх прийомів.

Дата добавления: 2013-12-14