Свідомість як філософська проблема

СВІДОМІСТЬ

Прогноз.

Прогоз залишається загрозливим особливо при розвитку сепсису, або інфекційно-токсичного шоку.

1. Свідомість як філософська проблема.

2. Сутність і виникнення свідомості.

3. Властивості та структура свідомості.

4. Свідомість і мова.

Проблема свідомості – це одна із центральних тем у філософії, що значною мірою визначає її зміст. Поняття свідомості є ключовим для аналізу усіх форм духовної діяльності людини, активності людського духу загалом. Свідомість виступає головним засобом контролю, регулювання відносин між людиною і світом, планування і управління людською діяльністю тощо. Наукою, яка вивчає феномен свідомості, є феноменологія.

На ранніх етапах розвитку філософії було відсутнє чітке розмежування матеріального та ідеального, свідомого та несвідомого (Мілетська школа, Геракліт). Лише у філософії Платона об’єктивний зміст актів свідомості відокремлюється в особливий світ ідей, протилежних чуттєвому, предметному світові. Продовжуючи платонівські традиції філософування, об’єктивно-ідеалістична філософія розглядає свідомість як самостійну сутність, що не залежить від матеріального, природного світу. Свідомість постає тут як самодостатня сутність, як особливий вимір реальності Суб’єктивний ідеалізм абсолютизує індивідуальну свідомість людини, обмежуючи вивчення цього феномену лише описом окремих елементів та їх зв’язків у індивідуальній свідомості.

Матеріалістична філософія розглядає свідомість як дещо породжене матеріальним світом, визначене матеріальними процесами. При цьому існують досить суттєві розбіжності в тлумаченні головних істин матеріалістичного вчення про свідомість. Зокрема, в матеріалістичній філософії XVII і XVIII ст. панував переважно механістичний погляд на матеріальну обумовленість свідомості. Виникнення свідомості розглядалося як результат пасивної реакції організму на вплив зовнішнього середовища.

Біологізаторські концепції свідомості розвивалися в контексті теорії природної еволюції, що поширювалася з XIX ст. Наслідком цього стало поширення теорій вульгарного матеріалізму в філософії, а свідомість трактувалася переважно як засіб адаптації і регулятор поведінки людини.

Досить своєрідною і поширеною у трактуванні феномена свідомості є позиція діалектичного матеріалізму. Основними принципами розкриття суті свідомості діалектичний матеріалізм визнає принципи розвитку, відображення і діяльності. Принцип розвитку вказує на історичну обумовленість свідомості й конкретно-історичний підхід до розкриття її суті, механізму становлення та розвитку. Завдяки принципу відображення з’ясовуються природні передумови виникнення свідомості та пояснюється її ґенеза як природно-історичного процесу. Принцип діяльності виступає вихідним моментом для розкриття соціально-історичної природи свідомості.

У сучасній західній філософії також представлені різні підходи до визначення змісту свідомості, висловлюються сумніви щодо можливості з’ясування її природи. Зокрема, П.Тейяр де Шарден вважає, що земна матерія містила в собі деяку масу психічної енергії, тобто елементарної свідомості. Вона пробилась у світ із темряви підсвідомого, але осягнути конкретний механізм свідомості неможливо.

Родоначальник феноменології Е.Гуссерль вважав, що приписувати свідомості природу, шукати реальні чинники її виникнення є безглуздям, натуралізацією, оскільки трансцендентальна суб’єктивність або чиста свідомість не підвладна силі нашої свідомості. Його погляди поділяли екзистенціалісти – Ж.-П.Сартр, М.Гайдеггер. Для Сартра свідомість - це чиста суб’єктивність, тому досліджуючи свідомість, необхідно залишатися в рамках свідомості, вона не може себе споглядати збоку. Необ’єктивована свідомість не може, на його думку, описуватись у термінах суб’єктно-об’єктних відносин. У філософії структуралізму (К.Леві-Строс) базовим у дослідженні свідомості стає несвідоме, що не є свідомістю, але визначає її. Специфіка свідомості досліджується через мову, що є рушійною силою переведення несвідомих структур у соціальні продукти. З точки зору антропосоціогенетики проблема свідомості повинна розглядатися в єдності з процесами виникнення людини і суспільства.

Поняттями, близькими за змістом до поняття свідомості є психіка, мислення, розум. Психіка – це здатність живої істоти чуттєво сприймати світ і емоційно реагувати на нього. Вона притаманна як людині, так і тварині, однак тварині властиві лише нижчі, несвідомі вияви психіки. Психіка тварини базується на біологічній доцільності. На відміну від психіки свідомість людини є новою якістю психічної діяльності, за якою дійсність відображається у формах культури, тобто в штучних, неприродних формах, витворених людством у процесі історичного розвитку.

Свідомість людини розглядається як певний процес, потік переживань, що складається з окремих актів – сприймання, міркування, пригадування, хотіння, оцінювання тощо. Розрізняють три види актів свідомості – мислення, воління та емоційні переживання. Мислення є одним із найважливіших актів свідомості, який полягає в оперуванні абстрактними поняттями. Його нерідко ототожнюють зі свідомістю, однак свідомість не зводиться до мислення. Саме мислення поділяють на розсудкове і розумне.

Дата добавления: 2013-12-14