Властивості та структура свідомості

С відомість має свої особливі властивості, ознаки. Передусім, свідомість є активною. Вона зовсім не помічає “все підряд”, а кожний образ виділяється із загального фону. Крім того свідомість вибіркова, вона відображає дійсність під певним кутом зору. Ми створюємо, помічаємо і зберігаємо образи того, що для нас має значення, має смисл. Реальність ми сприймаємо скрізь призму людських смислів. Таким чином, свідомість завжди перебуває в стані смислової активності та вибірковості.

Свідомість володіє також такою особливістю, як творча дія. Поведінка тварини у певному середовищі детермінована інстинктами. В людини завдяки свідомості з’являється можливість продукувати нові думки, ідеї. Суб’єктивні образи, які є результатом діяльності людини, втілюють водночас творчий зміст свідомості.

Свідомість людини вільно відтворює різні образи та уявлення і не обмежена чуттєвістю конкретного моменту. В своїй творчій уяві людина вільно переміщається в різноманітних параметрах простору і часу. Тому поведінка людини визначається не лише конкретною сенсорною ситуацією, але й уявною, мислимою. Творчий зміст людської свідомості відрізняє її від психіки тварин. Тільки завдяки творчості людська психіка набуває свого унікального внутрішнього світу думок, ідей, уявлень, що звільняють людину від сліпої залежності конкретного мислення.

І, нарешті, людина має здатність бачити і формулювати цілі. Все, що створено людською культурою, було спочатку цілями – образами свідомості, ідеальними конструкціями, які втілювалися в процесі культурно-історичної діяльності. По суті, все речове, предметне оточення людини – це реалізація людських цілей.

Свідомість є складним системним утворенням і має свою структуру, до якої входять, передусім, знання, відчуття, сприйняття, уявлення та мислення. Крім того людина не тільки відображає оточуючий світ, але й емоційно переживає своє відношення до нього. Також формування свідомості особистості вимагає і значних вольових зусиль. Тому структура свідомості – це єдність знання, відчуття, емоцій і волі.

Одним із важливих структурних рівнів свідомості є самосвідомість. Для неї характерним є відокремлення і відображення суб’єктом самого себе як носія активної позиції відносно себе і світу. Самосвідомість – це своєрідний центр свідомості, в якому концентруються й інтегруються уявлення людини про власне Я і формується ставлення до нього та навколишнього світу. Самосвідомість людини – це також усвідомлення власного тіла, своїх думок, почуттів, свого соціального становища, ставлення до природи, суспільства, інших людей, самого себе. Будучи дуже складним утворенням, самосвідомість включає такі основні рівні: самопочуття, усвідомлення власної соціокультурної належності, а також усвідомлення свого власного Я.

Важливе значення для здійснення нормальної життєдіяльності людини має самопочуття. Самопочуття – це усвідомлення власного тіла, його єдності зі світом і водночас відокремленості від нього. Незважаючи на те, що недостатня розвиненість самопочуття може породжувати у людини різні комплекси неповноцінності, спричиняти різні фізичні, психічні недуги, тіло і зовнішність не займають центрального місця у самосвідомості людини.

Органічним компонентом самосвідомості постає усвідомлення власної соціокультурної належності. Людина може визначити своє власне Я тільки у порівнянні з іншим, через Ти, Він, Ми, Вони. Так, прагнучи усвідомити своє власне Я, людина намагається визначити свою належність до певної соціальної групи чи національної спільноти, і лише потім починає вказувати на індивідуальні властивості, здібності. Усвідомлення своєї соціокультурної, групової належності є важливою умовою формування такого невід’ємного компоненту самосвідомості, як самооцінка. Людина оцінює свої якості не сама по собі, а з урахуванням норм, визначених культурою, суспільством, соціальною спільнотою, родиною.

Формування і функціонування самосвідомості неможливо без усвідомлення свого Я. Образ Я є найбільш суб’єктивним елементом самосвідомості. Він дозволяє особистості вільно і відповідально діяти. сутність образу Я полягає не стільки у знанні людини про себе, скільки у певному ставленні до себе, уявленні про себе, своїх особливих якостях та можливостях.

Різною є також міра значущості образу Я: одна людина багато міркує про себе, аналізує власну поведінку, а у іншої саморефлексія не розвинута достатньо. Різними бувають і об’єкти саморефлексії: одна людина більше уваги приділяє своїй зовнішності, інша – моральним якостям тощо. Крім того, образ власного Я характеризується такими ознаками, як цілісність і стійкість у часі. В цілому самосвідомість розвивається поступово з формуванням цілісного уявлення про себе.

Незважаючи на значущість самосвідомості, вона не визначає всього змісту свідомості людини. У психіці виявляється ще один рівень, для якого характерна неусвідомленість процесів, що відбуваються у людському житті. Неусвідомлені психічні процеси визначаються поняттями підсвідомість і несвідоме. Ґрунтовний аналіз цих процесів представлений різними напрямками психології.

Дата добавления: 2013-12-14