Креативність

ТВОРЧА АКТИВНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ

Особливістю творчої особистості вважається її здатність до творчої активності.

Ми визначаємо творчу активність як пошукову перетворюючу спонтанну діяльність собистості, яка не стимулюється зовні, а викликається внутрішнім саморухом особистості.

Але часто дослідники ототожнюють творчу активність з креативністю (термін походить від англійського слова creation – створення).

Термін «креативність» більше використовується для вивчення творчої особистості у психологічних дослідженнях.

У психологію термін «креативність» був введений в 60,х роках і означав здібності швидко і нестандартно вирішувати інтелектуальні (навчальні) задачі.

З метою діагностики креативних рис особистості використовують спеціальні запитальники з питаннями, які дозволяють проаналізувати творчі якості особистості, її комунікативні здібності, стиль діяльності тощо. Вважається, чим більшою кількістю креативних рис характеризується людина, тим більших успіхів у творчій діяльності вона може досягти.

Основними ознаками креативності психологи вважають:

– оригінальність,

– семантичну гнучкість,

–образну адаптивну гнучкість,

–семантичну спонтанну гнучкість (Д. Гілфорд);

–здатність до загостреного сприйняття недоліків,

–прогалин у знаннях, недостатніх елементів, дисгармонії (Е. Торренс).

Була встановлена залежність між креативністю і такими рисами особистості, як схильність до самоактуалізації, швидкість мовлення, імпульсивність, незалежність суджень, оригінальність, широта інтересів тощо (К. Роджерс, А. Маслоу).

В багатьох працях з психології креативність вивчається як процес творчого мислення, визначаються типи, стадії і рівні творчого мислення.

Дослідження стадій і фаз творчого мислення було розпочато Т. Рибо і Дж. Уоллесом.

Класифікації фаз творчого мислення, які пропонуються різними авторами, відрізняються, але в цілому вони схожі і зводяться, як правило, до п’ятьох фаз: 1.підготовка (свідома робота);

2. дозрівання (несвідома робота);

3. натхнення (перехід від несвідомої до свідомої роботи);

4.розвиток ідеї (перевірка дійсності);

5. кінцеве оформлення – свідома робота.

Методики з діагностики креативності можна класифікувати на основі такого критерію як «обмеження часом діяльності досліджуваного».

Існують тестові методики, що регламентують часом діяльність досліджуваного; методики, у яких діяльність досліджуваного регламентується часом меншою мірою; методики, у яких його діяльність зовсім часом не регламентується:

до першої групи можна віднести тести Г. Айзенка;

до другої групи можна віднести тести на креативність, які запропоновані російським психологом Я.О. Пономарьовим; до третьої групи відносяться тести Е. Торренса, Д. Гілфорда, які розрізняють поняття інтелекту та креативності, і розглядають креативність як дивергентність мислення.

Дата добавления: 2013-12-14