Передумови формування глобалістики

Теоретичні засади глобалістики почали розроблятись з другої половини 60-х років ХХ століття, але її філософсько-методологічні засади мають глибокі історичні коріння. Глобалістика як наука синтезує основи соціально-економічних і філософських вчень попередників відносно закономірностей розвитку природи та суспільства.

Окремі ідеї та фундаментальні принципи глобалістики висловлювались та обґрунтовувалися багатьма філософами, починаючи зі Стародавнього Сходу та античних часів. Формується глобальна свідомість як здатність мислити категоріями планетарного масштабу, відчувати власну співпричетність до загальносвітових процесів, світовідчуття та світорозуміння, у відповідності з якими на передній план в оцінці визначальних, особливо важливих подій виступають загальнолюдські інтереси та цінності.

Особливістю глобальної свідомості та глобальних ідей як її змістовної сторони є те, що вони мають значення в масштабах всієї планети.

В цьому плані глобальні ідеї мають давню історію, починаючи з виникнення світових релігій, зокрема буддизму та християнства. Важливе значення мали ідеї Просвітництва, Великої Французької революції з її принципами свободи, рівноправ’я та братерства.

Продовженням цих традицій стають комуністичні ідеї, особливо на початковому етапі, з їх гаслами побудови єдиного справедливого безкласового суспільства без рас та націй.

Міждисциплінарний характер глобальних досліджень пояснює недостатню визначеність її концептуальних засад та категоріального апарату. Але в якості філософсько-методологічних підвалин глобальних досліджень можна виокремити декілька теоретичних потоків.

По-перше, це концепція трансформації біосфери в ноосферу, яка по суті являє собою схему ієрархії філософсько-політичних,природознавчих та техніко-економічних аспектів глобальних проблем сучасності. Найповніше ці ідеї знайшли відображення у працях В.І.Вернадського, П.Тейяра де Шардена та ін.

По друге, це спроби встановлення діапазону антропогенної межі Землі, аларміська складова в світовій світоглядній думці. (Алярмізм – (від французького тривога) це песимістична характеристика глобальних прогнозів, попередження що породжує у людей почуття безвиході, тривогу за майбутнє, панічні настрої). До речі, такий характер має значна частина доповідей Римського клубу.

Ці ідеї висловлювались ще в працях англійського економіста, священика, засновника концепції мальтузіанства Т.Р.Мальтуса (1766 – 1834), зокрема “Досвіду про закон народонаселення” (1798-1803). Демографічна доктрина Т.Р.Мальтуса побудована на необхідності обмеження кількості населення Землі. Головний закон Т.Р.Мальтуса – чисельність населення зростає в геометричній прогресії, а засоби його існування – в арифметичній, в той же час можливості виробництва продовольства обмежені. Тому голодомори, епідемії та війни він розглядав в якості природних регуляторів перевиробництва людей.

Ідеї Т.Р.Мальтуса здобули чимало прихильників і відіграли важливу роль у формуванні теорії природного добору Ч.Дарвіна, бо за умов “надмірного тиску населення” виживають найпристосовніші.

Критичне осмислення зростання загроз людству з боку науково-технічного прогресу міститься в працях Б.Рассела, А.Ейнштейна, Дж.Орруелла, О.Хакслі та ін.

Важливе значення мають і цивілізаційні теорії, в яких піддано науковому аналізу як причини зникнення окремих цивілізацій, так і шляхи, знайдені людством для виходу з криз на точці біфуркації, тобто цивілізаційні революції (зокрема, антропічна, неолітична, урбаністична, осьовий час, науково-технічна революції тощо).

По-третє, в якості теоретичних підвалин глобалістики слід розглядати загальну теорію систем, методологічні підвалини якої були закладені в працях Л. фон Берталанфі, а потім були використані в спеціальних дисциплінах, зокрема в міжнародно-політичній науці. Була створена спеціальна теорія динаміки соціальних систем, в межах якої розробляються методологічні засади глобального політичного прогнозування.

По-четверте, теоретичні засади глобалістики закладались ідеями пацифізму, морального протистояння війні та іншим формам насильства, мондіалізму та неомондіалізму. (Пацифізм – антивоєнний рух; мондіалізм – створення єдиного світу).

Нарешті, особливого значення набувають футурологічні прогнози. Активно розвивається футурологія як наука про перспективи розвитку цивілізації в контексті всього комплексу глобальних проблем сучасності. Цей термін запроваджує німецький вчений О.Флентхейм як назву науки про майбутнє, протиставляючи футурологію утопії.

У 1960 р. було опубліковано книгу німецького вченого Ф.Баада "Змагання до 2000 року". Він сформулював наступну альтернативу: майбутнє людства – або рай на землі, або знищення. Головними факторами, що несуть загрозу для людства, він вважав:

- ефективність сучасної зброї;

- духовну та моральну деградацію людей;

- неспроможність політиків розв'язувати найважливіші проблеми.

У той же час якщо футурологія акцентує увагу на тому, що може відбутися в найближчій чи віддаленій перспективі, глобалістика ставить питання про дослідження майбутнього як визначення можливих і вірогідних подій та тенденцій загальносвітового розвитку, в ній відсутній елемент обов'язковості.

Дата добавления: 2013-12-14