Категорії діалектики

Розглядаючи закони діалектики, ми корис­тувалися такими поняттями як зв'язок, відношення, кількість, якість, властивість, міра, стрибок, відмінність, протиріччя, протилежність, антагонізм, заперечення.Ці поняття в діалек­тиці мають статус категорій.

Категорії діалектики - це універсальні форми мислення, форми узагальнення реального світу, у яких знаходять свій відби­ток найбільш загальні сутнісні ознаки, зв'язки, властивості, відношення речей, що мають місце в об'єктивній дійсності.

За своїми джерелами категорії діалектики об'єктивні, тоб­то ті загальні властивості, що відображаються в категоріях, властиві самим речам, існують незалежно від свідомості і волі людини. За своєю ж формою вони суб'єктивні, оскільки є про­дуктом розумової діяльності суб'єкта. Виробляючись у про­цесі суспільно-історичної практики людини, категорії діалек­тики відбивають об'єктивну дійсність у визначених конкрет­но - історичних умовах. Із зміною умов у процесі розвитку суспільної практики, знань змінюються і наші уявлення про зміст діалектичних категорій.

Основними категоріями діалектики є вже розглянуті нами буття, матерія, рух, розвиток, простір, час, протиріччя, антаго­нізм, кількість, якість, міра, стрибок, заперечення, становлен­ня. Це субстанційні категорії - загальні поняття, що вжива­ються окремо, незалежно від інших. Крім них, існують спів­відносні категорії, пов'язані одна з одною необхідно, закономірно.

Мова йде, насамперед, про категорії: одиничне, загальне, особ­ливе. Одиничне - це окремий предмет, річ, явище, подія, факт, що характеризуються відповідними просторовими й часовими межами, відповідною визначеністю. Загальне - це об'єктивно існуюча тотожність між предметами, речами, що властива бага­тьом предметам, речам в рамках конкретної якісної визначе­ності. Одиничне та загальне є єдністю з протилежностей; що знаходить свій прояв в існуванні окремих речей. Проміжною категорією між одиничним і загальним є категорія «особливе». Особливе — те, що е загальним стосовно одиничного й одинич­ним стосовно загального. Приміром, пшениця - одиничне; зла­кова культура - особливе; рослина взагалі загальне.

Будь-який предмет, річ характеризується наявністю внут­рішніх, глибинних, стійких зв'язків, завдяки наявності яких вони існують і які позначаються діалектичною категорією «сутність». Зовнішній, менш стійкий бік предметів та процесів, даність сутності, один із засобів її організації, позначається категорією «явище». Сутність являється, а явище сутнісне. Зміна сутності веде до зміни і явища. Завдання науки - в масі явищ виявити сутність. При цьому слід мати на увазі, що в конкретний період розкривається не вся сутність.

Всякий предмет, явище являє собою діалектичну єдність змісту і форми. Зміст - це сукупність елементів предмета, їхній взаємозв'язок одного з одним і з навколишнім середовищем.

Форма - засіб вираження змісту, його структури й організації, відносно стійкої визначеності зв'язку елементів змісту та їхньої взаємодії. Наприклад, змістом організму є реальний процес його життєдіяльності, який протікає у певній формі. Відносно стійка, якісно визначена реальність, що знаходиться у взаємозв'язку з іншими відносно стійкими, якісно визначеними реальностями й утворює разом з ними цілісну систему, позначається такою категорією, як “елемент”. Система ж - це матеріальне утво­рення, у якому зв'язок утворюючих його елементів сильніше зв'язку останніх з елементами, що не входять у це утворення.

Матеріальне утворення, що входить до складу іншого мате­ріального утворення і виступає в якості моменту його змісту і форми, позначається категорією «частина». Матеріальне ж ут­ворення, що включає в себе у вигляді взаємозалежних еле­ментів інші матеріальні утворення й володіє властивостями, що не зводяться до властивостей складових його частин, по­значається діалектичною категорією «ціле».

У характеристиці процесу розвитку важливу роль відігра­ють такі діалектичні категорії, як причина і наслідок, не­обхідність і випадковість, можливість і дійсність.

Причина - це явище, що за певних умов із необхідністю вик­ликає, обумовлює інше явище або визначає в ньому зміни. На­слідок — це явище, що породжується або змінюється під дією відповідної причини. Діалектика причини і наслідку виявляється в їхній взаємозумовленості й зворотному впливі наслідку на причину. Приміром, танення льоду веде до зниження темпера­тури повітря, що гальмує процес танення.

У різноманітних формах руху матерії дія причинності своє­рідна. Різняться основні і неосновні причини - ті, без яких на­слідок не може наступити і ті, без яких наслідок наступає, але в іншій формі, в іншому місці й в інший час, а також внутрішні — взаємодія між сторонами того самого явища і зовнішні — взаємо­дія між різними явищами. У неживій природі причинна залежність приймає форму дії і протидії. У живій природі причинні зв'язки виявляються у формі активного поводження організмів по відно­шенню до зовнішнього середовища, з одного боку, і пристосуван­ня до нього, з іншого боку, тобто взаємодії. У суспільному житті - у формі взаємодії бажань, інтересів, свідомих цілей окремих людей або соціальних груп.

Необхідність - категорія, що позначає внутрішню обумов­леність явища, того, що не відбутися не могло. Випадковість -категорія, що позначає зовнішню обумовленість явища. Не­обхідність і випадковість, рівноправні сторони дійсності. Не­обхідність суттєва, випадок - форма прояву суттєвості.

Визначена передумова нового, те, що настає, стає дійсністю за певних умов, позначається категорією «можливість». Вже реалізована можливість перетворюється в дійсність. Розрізня-ють можливості реальні (обумовлені необхідними зв'язками) і формальні (обумовлені випадковими зв'язками); конкретні (для їхньої реалізації умови існують) і абстрактні (умови для їхньої реалізації можуть наступити, але їх поки що немає).Пізнання не тільки дійсності, але й реальних можливостей її зміни ха­рактеризує творчу активність свідомості.

Співвідносні категорії діалектики дають уявлення про за­кономірні зв'язки між ними як результат відображення необ­хідних зв'язків, що існують у реальній дійсності.

Дата добавления: 2013-12-14