Реальні інвестиції та особливості управління ними. Методи оцінки інвестиційних проектів

Управління інвестиціями на підприємстві, його зміст і етапи.

Управління інвестиціями на підприємстві – це система принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов’язаних зі здійсненням різних аспектів інвестиційної діяльності підприємства. Управління інвестиціями є складаовою частиною загальної системи фінансового менеджменту, однією з основних функціональних підсистем фінансового менеджменту, що забезпечує реалізацію переважно стратегічних рішень.

Управління інвестиціями на підприємстві передбачає проходження таких етапів:

1) Аналіз інвестиційного клімату в країні. На цьому етапі здійснюють аналіз: динаміки валового внутрішнього продукту, національного доходу та обсягів виробництва промислової продукції; державного законодавчого регулювання інвестиційної діяльності; функціонування та розвитку грошового і фондового ринків.

2) Вибір напрямків інвестиційної діяльності підприємства. На цьому етапі підприємство визначає галузеву спрямованість своєї інвестиційної діяльності, основні форми інвестування. Для цього підприємство вивчає інвестиційну привабливість окремих галузей економіки, а також регіонів (оскільки продукція підприємств однієї галузі економіки має різний попит у регіонах).

3) Вибір об’єктів інвестування. На цьому етапі підприємство здійснює вибір окремих проектів і фінансових інструментів відповідно до основних напрямків інвестиційної діяльності та економічної стратегії. Відібрані об’єкти інвестування підлягають аналізу з позиції їх економічної ефективності. За результатами аналізу проводиться рангування цих об’єктів за критерієм оптимального співвідношення між прибутковістю і ризиком. До реалізації відбираються такі об’єкти, які забезпечують найбільшу дохідність з найменшим рівнем ризику.

4) Визначення ліквідності інвестицій. Внаслідок зміни інвестиційного клімату в країні за окремими об’єктами інвестування очікувана дохідність може значно зменшитися. Тому потрібно здійснювати контроль за змінами в інвестиційному кліматі країни та вчасно приймати рішення про вихід з окремих інвестиційних проектів.

5) Визначення потрібного обсягу інвестиційних ресурсів і пошук джерел їх формування. На цьому етапі прогнозують загальну потребу в інвестиційних ресурсах, потрібних для здійснення інвестиційної діяльності підприємства за визначеними напрямками. Відповідно до потреби в інвестиційних ресурсах визначають джерела їх формування. При недостатності власних фінансових ресурсів приймають рішення про залучення позичкових коштів.

6) Формування інвестиційного портфеля. Інвестиційний портфель – це сукупність інвестиційних програм, що виконуються підприємством.

7) Управління інвестиційними ризиками. На цьому етапі виявляють ризики, які можуть виникнути в процесі інвестування за всіма об’єктами, а потім розробляють заходи щодо їх мінімізації.

Основними формами реальних інвестицій є: нове будівництво; реконструкція діючого підприємства; технічне переозброєння діючого підприємства.

§ Нове будівництво – це зведення підприємств, споруд на нових будівельних майданчиках згідно з затвердженими проектами.

§ Реконструкція діючого підприємства – це повне або часткове переобладнання виробництва без будівництва нових і розширення діючих цехів основного виробничого призначення. Реконструкція може супроводжуватися будівництвом нових і розширенням діючих об’єктів допоміжного та обслуговуючого призначення, заміною морально застарілого і фізично зношеного обладання.

§ Технічне переозброєння діючого підприємства – це здійснення комплексу заходів, які спрямовані на підвищення технічного рівня окремих ділянок виробництва шляхом впровадження нової техніки і технологій, модернізації та заміни застарілого і фізично зношеного обладнання новим, а також здійснення інших організаційних та технічних заходів, що покращують показники діяльності підприємства.

Вибір конкретної форми реального інвестування залежить від таких основних факторів:

1) завдань галузевої, товарної та регіональної диверсифікації діяльності підприємства;

2) можливостей впровадження нових технологій;

3) наявності власних інвестиційних ресурсів і можливостей використання залучених або позичкових коштів.

Управління реальними інвестиціями на підприємстві – це система принципів і методів підготовки, оцінки та реалізації найбільш ефективних інвестиційних проектів, що спрямована на забезпечення досягнення інвестиційних цілей підприємства. Процес управління реальними інвестиціями на підприємстві передбачає проходження таких основних етапів:

1) Аналіз стану реального інвестування в попередньому періоді. Зокрема: а) вивчення динаміки загального обсягу інвестування капіталу в приріст реальних активів, питомої ваги реального інвестування в загальному обсязі інвестицій підприємства; б) дослідження ступеня реалізації окремих інвестиційних проектів і програм, рівня освоєння інвестиційних ресурсів у розрізі об’єктів рального інвестування; в) визначення рівня завершеності розпочатих раніше реальних інвестиційних проектів і програм; г) дослідження рівня ефективності завершених реальних інвестиційних проектів на стадії експлуатації.

2) Визначення загального обсягу реального інвестування в наступному періоді. Названий показник визначають на основі запланованого обсягу приросту основних засобів підприємства в розрізі окремих його видів, а також нематеріальних і оборотних активів.

3) Визначення форм реального інвестування. Форми визначають на основі конкретних напрямків інвестиційної діяльності підприємства.

4) Розробка (підбір) інвестиційних проектів, що відповідають цілям і формам реального інвестування. Зокрема, на цьому етапі відбирають для вивчення окремі реальні інвестиційні проекти, розглядають можливості та умови придбання окремих активів для оновлення їх складу, проводять експертизу відібраних об’єктів інвестування.

5) Оцінка ефективності окремих інвестиційних проектів з врахуванням фактору ризику. Розроблені або підібрані на попередньому етапі інвестиційні проекти підлягають аналізу та оцінці з позиції їх ефективності. Поряд з цим ідентифікують і оцінюють ризики, що притаманні кожному інвестиційному проекту, а також перевіряють відповідність загального рівня ризиків очікуваному рівню дохідності проектів.

6) Формування програми реальних інвестицій підприємства. На основі оцінки окремих інвестиційних проектів проводять їх рангування за критерієм рівня дохідності, ризику та ліквідності, відповідності загальним цілям інвестиційної діяльності підприємства. В інвестиційну програму підприємства включають інвестиційні проекти, що забезпечують найбільші темпи його розвитку в стратегічному періоді та зростання ринкової вартості.

7) Забезпечення реалізації окремих інвестиційних проектів та інвестиціної програми. Основними інструментами, які забезпечують реалізацію реальних інвестиційних проектів, є: а) схема фінансування інвестиційних проектів; б) капітальний бюджет реалізації інвестиційного проекту; в) календарний графік реалізації інвестиційного проекту. Через схему фінансування проекту відбувається формування необхідних інвестиційних ресурсів. Капітальний бюджет розробляється на період до одного року та відображає витрачання і надходження коштів з реалізації реального проекту. У календарному графіку реалізації інвестиційного проекту (програми) передбачено періоди часу виконання окремих видів робіт, а також відповідальність відповідних осіб за їх виконання.

8) Забезпечення моніторингу та контролю за реалізацією інвестиційних проектів та інвестиційної програми. На підприємстві має бути організований інвестиційний контролінг за основними результативними показниками кожного інвестиційного проекту та інвестиційної програми в цілому.

До складу основних методів оцінки інвестиційних проектів відносять такі: 1) метод розрахунку чистої теперішньої вартості; 2) метод розрахунку коефіцієнта рентабельності інвестицій; 3) метод розрахунку терміну окупності інвестицій.

1) Метод розрахунку чистої теперішньої вартості (Net Present Value – ) базується на зіставленні обсягу інвестицій () із загальною сумою дисконтованих грошових надходжень. Показник розраховують за формулою:

, де

	–	чиста теперішня вартість;
	–	річні доходи;
	–	інвестиції;
	–	коефіцієнт дисконтування;
	–	порядковий номер року;
	–	кількість років.

Якщо >0, то проект доцільно реалізувати; якщо <0, то проект потрібно відхилити; якщо =0, то проект не прибутковий і не збитковий.

2) Коефіцієнт рентабельності інвестицій (Profitability Index – ) – це відносний показник, який характеризує рівень доходів на одиницю витрат, тобто свідчить про ефективність вкладень. Його розраховують за формулою:

, де

	–	коефіцієнт рентабельності інвестицій;
	–	річні доходи;
	–	інвестиції;
	–	коефіцієнт дисконтування;
	–	порядковий номер року;
	–	кількість років.

Якщо >1, то проект доцільно реалізувати; якщо <1, то проект потрібно відхилити; якщо =1, то проект не прибутковий і не збитковий.

3) При застосуванні методу розрахунку терміну окупності інвестицій використовують формулу:

, при якому , де

	–	термін окупності інвестицій;
	–	річні доходи;
	–	інвестиції;
	–	порядковий номер року;
	–	кількість років.

Дата добавления: 2013-12-14