IV Загальне уявлення та шляхи підвищення надійності тестів

Надійністю тестів називають ступінь співпадання результатів при повторному тестуванні одних і тих же осіб в однакових умовах. Це озна­чає, що повторне тестування теоретично має давати ідентичні результа­ти при:

• багаторазовому тестуванні одним і тим же вчителем (тренером) од­
них і тих же учнів;

• проведенні тестування різними вчителями в одній і тій же групі.
Проте у практиці такого співпадання результатів не буває. Учень, який виконав стрибок у довжину з місця три рази з інтервалом у 2 хв, по­каже три різних результати. Подібну варіацію називають внутрішньоіндивідуальною, або внутрішньокласовою, її спричиняють такі обстави­ни:

1. Випадкові зміни стану школярів під час тестування (зміни моти­вації до виконання тесту, зміни концентрації уваги – відсутність налаштування перед виконанням, психічний стрес, утома, попереднє нав­чання).

2. Неконтрольовані зміни зовнішніх умов (вітер, температура, воло­гість, сонячна радіація, присутність сторонніх осіб).

3. Нестабільність метрологічних характеристик технічних засобів
вимірювання, що використовуються при тестуванні (механічні неполад­ки приладу, зміна напруги в електромережі, нестабільність характеристик електронних елементів вимірювальних приладів та датчиків при змі­ні температури і вологості, наявність електромагнітних перешкод).

4. Зміна стану тестуючої особи (вчителя, тренера), а також заміна
одного вчителя іншим.

5. Непридатність даного тесту для оцінки конкретної рухової здіб­ності, обумовленої низьким значенням змістовної (логічної) інформативності даного тесту.

Ступінь надійності (інколи говорять про в ідтворюваність) тесту пе­ревіряється у тих випадках, коли результати тестування можна виразити у певних одиницях вимірювання. Можливі два способи встановлення надійності тестів (Ашмарин, 1986).

Перший спосіб полягає в порівнянні середніх помилок середніх арифметичних величин, отриманих декількома вчителями для однієї групи (класу) учнів або одним вчителем — для декількох аналогічних груп (наприклад, паралельних класів) учнів. Якщо коливання двох або більше середніх арифметичних величин мають зони співпадання, то сту­пінь надійності тесту вважається достатнім. Наприклад, якщо середні арифметичні величини і середні їх помилки становлять в одній групі 23±2, а у іншій 25±4 (показники сили згиначів кисті в 11 -річних хлоп­ців), то можна вважати, що цей тест достатньо надійний.

Другий спосіб передбачає оцінку надійності тесту здійснювати за допомогою коефіцієнтів кореляції. Розраховується коефіцієнт надійнос­ті (г_п) за допомогою так званого внутрішньокласового коефіцієнта коре­ляції між двома рядами результатів, отриманих під час першого і друго­го тестування групи школярів:

Надійність вважається:

• відмінною, якщо коефіцієнт надійності більший або дорівнює 0,95;

• доброю, коли г_п знаходиться у межах 0,90 - 0,94;

• припустимою при г_п = 0,80 - 0,89;

• поганою, коли г_п = 0,70 - 0,79;

• при г_п = 0,60 - 0,69 використання тесту для індивідуальних оцінок
сумнівне, він придатний лише для характеристики рухових здібностей
групи школярів.

Надійність тестів можна підвищити. Для цього існують такі шляхи:

1. Стандартизація вимірювальних процедур при виконанні тестів.
Розминка, що передує виконанню тесту, послідовність виконання тесту,
особливості відпочинку потребують суворої регламентації.

2. Виконання оптимальної кількості спроб. В експериментальному
дослідженні для деяких тестів визначено оптимальну кількість спроб,
необхідну для досягнення кращого результату, а також визначено їх на­
дійність (Сергієнко, Крик, 1986).

Дата добавления: 2013-12-14