Еквівалентність тестів

Узгодженість тестів

Стабільність тестів

Різновидом надійності е стабільність тесту. Під стабільністю тес­ту розуміють ступінь співпадання результатів тестування, що проведені в різний час. Повторне тестування звичайно називають ретестом.

Стабільність тесту залежить від виду тесту, — статевого і вікового контингенту школярів, часового інтервалу між проведенням тесту і ре-тесту (Заціорський, 1 982).

Розглядаючи морфофункціональні особливості та рухові здібності школярів, відзначимо, що морфологічні характеристики (наприклад, довжина тіла, обхват плеча, гомілки тощо) при вимірюванні протягом незначних часових інтервалів досить стабільні. Меншу стабільність ма­ють тести, що визначають силові здібності школярів.

У дорослих результати тестування більш стабільні, ніж у дітей. У спортсменів також спостерігається більша стабільність між повторними тестуваннями, ніж у неспортсменів.

Зі збільшенням часу проведення тесту і ретесту стабільність тесту знижується.

Узгодженість тесту — це надійність оцінки результатів тестуван­ня незалежно від особистих якостей різних людей, які його проводять. При співпаданні результатів тестування, отриманих у групі одних і тих же школярів різними вчителями (тренерами), говорять про високий ступінь узгодженості тесту, відсутність якої може залежати від суб'єктив­них факторів осіб, які проводять тестування, а саме:

- різних психофізіологічних особливостей тестуючого;

- неоднакової вимогливості при тестуванні до школярів; деякі вчите­лі успішно застосовують моральні способи заохочення, викликають ін­терес, краще мотивують рухову діяльність школярів.

Певну рухову здібність (наприклад, швидкісно-силову) можна виміря­ти за допомогою декількох тестів. Наприклад, оцінити розвиток такої здіб­ності можна за результатами стрибків у довжину з місця, угору з місця, по­трійного з місця тощо. У випадках, коли використовуються декілька досить схожих тестів, говорять про їх еквівалентність. Тобто еквівалентні тести є майже рівноцінними в практиці тестування певної рухової здібності.

Практично ситуація складається таким чином. Якщо школяр у стриб­ках у довжину з місця показав себе кращим у класі, а також був першим у стрибках угору з місця, то це свідчить про еквівалентність тестів.

Кількісно еквівалентність тестів визначається за коефіцієнтом коре­ляції, котрий називають коефіцієнтом еквівалентності.

Використання еквівалентних тестів підвищує надійність оцінки роз­витку рухових здібностей школярів. Якщо всі тести, що входять у запро­понований комплекс тестів, високоеквівалентні, то він називається гомо­геннім. І навпаки, якщо тести вимірюють різні сторони моторики люди­ни, тобто комплекс складається з нееквівалентних тестів, його називають гетерогенним.

Приклад гетерогенної батареї тестів: біг на 100 м, згинання-розгинання рук в упорі лежачи, викрут рук назад із гімнастичною па­лицею (визначення рухливості у плечових суглобах), біг на 2000 м.

Дата добавления: 2013-12-14