Сальмонельоз

Сальмонельоз — гостра інфекційна хвороба, що спричинюється бактеріями роду Salmonella, характеризується різноманітними клінічними проявами від безсимптомного носійства до тяжких септичних форм, частіше перебігає типу гастроентероколіту.

Етіологія. Сальмонели — рухомі грамнегативні палички, капсул і спор утворюють. людини найчастіше виявляють такі види: S. typhimurium, S. Heidelberg, S. london, S. anatum, S. enteritidis, S.infantis. Сальмонели надзвичайно стійкі в навколишньому середовищі. Нагрівання 65 °С витримують протягом 30 хв; у воді зберігаються до 2 міс; у ґрунті — декылька років. У молочних і готових м'ясних стравах можуть не тільки зберігатися, а розмножуватися, не змінюючи зовнішнього вигляду і смаку страви.

Епідеміологія. Основним джерелом інфекції є тварини: свині, корови, кішки, собаки, птахи. Людина як джерело інфекції поширює сальмонельоз серед | дітей, особливо раннього віку. У дитячих дошкільних закладах зараження выдбувається саме від дорослих носіїв сальмонел (обслуговчого персоналу) або від хворих дітей. Інфекція передається переважно харчовим шляхом, у дітей раннього віку контактно-побутовим. Джерелом передавання можуть бути руки персоналу, а та­кож предмети догляду і сповивальні столи. Нерідко трапляються випадки внутрішньолікарняного сальмонельозу, особливо у відділеннях для новонароджених-пологових будинках, інфекційних і соматичних стаціонарах, закритих дитячих закладах, при цьому основним збудником є S. typhimurium — антибіотикорезистентний штам.

Класифікація. Виокремлюють такі клінічні форми сальмонельозу: гастроінтестинальна (гастритна, гастроентеритна, гастроентероколітна, ентероколітна); генералізова на (тифоподібна і септикопіємічна); бактеріоносійство; субклінічна (безсимптомна). За тяжкістю перебігу: легка, середньої тяжкості, тяжка.

Клінічна картина. Інкубаційний період триває від декількох годин (при масивному харчовому інфікуванні) до 5—7 діб (частіше 2 доби

залежать від клінічної форми хвороби. Сальмонельоз харчового інфікування перебігає переважно в гастроінтестинальній формі з такими клінічними варіантами: гастрит, ентерит, гастроентерит, гастроентероколіт. Гастрит і гастроентерит діагностують у дітей, старших 3 років, і перебіг їх часто відбувається за типом харчової токсикоінфекції. Початок бурхливий, з підвищення температури тіла до високих цифр, болю в надчеревній ділянці, нудоти, блювання, через декілька годин приєднується пронос. У деяких хворих настає нейротоксикоз (гіпертермія, спритомність, клоніко-тонічні судоми) або шок (зниження артеріального тиску, ціаноз, похолодання кінцівок).

Ускладнення. У тяжких випадках сальмонельозу можливий розвиток ін­фекційно-токсичного шоку, гострої ниркової недостатності, ДВЗ-синдрому, анемії, дисбактеріозу, порушення функції підшлункової залози, печінки.

Діагностика. Загальний аналіз крові — помірний або виражений лейкоци­тоз, анеозинофілія, зсув лейкоцитарної формули вліво, нормальна або помірно збільшена ШОЕ. Копроцитограма — наявність у калі м'язових волокон, лейко­цитів, слизу, еритроцитів. Бактеріологічне дослідження проводять для виділення збудника з блювотних мас, промивних вод, сечі, калу, жовчі, крові тощо. Сероло­гічні дослідження (РЗК, РПГА) необхідно проводити в динаміці хвороби (через "—10 днів), щоб виявити наростання титру специфічних антитіл. Діагностичний титр у РНГА становить 1:100 — для дітей до року і 1:200 і вище — для дітей, стар­ших року.

Лікування. Госпіталізують дітей за клінічними та епідеміологічними пока­заннями.. Призначають антибактеріальні препарати: фуразолідон, ніфуроксазид чи антибіотики: гентаміцин, цефатоксим, цефтріаксон тощо. Їх можна поєднувати з полівалентним сальмонельозним бактеріофагом. У разі масивного харчового інфікування в перші години хвороби промивають шлунок розчином натрію гідрокарбонату. Важливе значення має дезінтоксикацій на та регідратаційна терапія — пероральна та інфузійна залежно від проявів токсикозу зневоднення. Для поліпшення біоценозу кишок призначають бактерійні препарати: біфідумбактерин, лактобактерин, лінекс, біфіформ, колі- бактерін, бактісуптіл.

Профілактика. Реконвалесцентів виписують після повного клінічної видужання та одноразових негативних результатів бактеріологічних досліджень і сечі, взятих через 3 дні після закінчення приймання антибактеріальних препаратів. Важливе значення має раннє виявлення джерела інфекції та ізоляція хворого, у вогнищі проводять остаточну дезінфекцію.

Дата добавления: 2014-01-04