Основні інструменти екологічного маркетингу у сфері екологічних послуг

До найбільш важливих інструментів екологічного маркетингу сфери послуг поряд із розглянутими раніше (екологічне маркування, екологічні комунікації та залучення зацікавлених груп (осіб, організацій), оцінка життєвого циклу) належить: екологічна освіта, екологічна сертифікація, екологічний звіт і екологічний аудит.

Екологічна освіта. Досвід розвинутих країн зарубіжжя свідчить, що для стійкого розвитку суспільства, забезпечення конкурентоспроможності країни на світовому ринку необхідні значні зусилля у напрямку розвитку економічної і екологічної освіти. Попередити і не допустити екологічну безвідповідальність можливо лише за умови формування на Землі «критичної маси» людей, що усвідомлюють наявність екологічних проблем, знають шляхи їх вирішення та готових до подальших дій. Очевидно, що домінуюча роль у підготовці таких спеціалістів повинна належати технічним університетам, які володіють достатнім інтелектуаль­ним потенціалом. Це диктується логікою вирішення екологічних проблем, що потребують не лише фундаментального, але й тех­нічного практичного підходу [40]. Метою такої освіти має бути формування екологічного світогляду, заснованого на єдності людини та природи. Завдання екологічної освіти: формування високої культури відношення до природи і нової системи цінно­стей змалку; виховання соціально-екологічної активності насе­лення; розвиток здатності моделювати та прогнозувати наслідки діяльності по відношенню до навколишнього середовища; забез­печення можливості отримання основних уявлень про природні екосистеми та шляхи безпечної взаємодії людини та навко­лишнього середовища.

Як свідчить світова практика, основні принципи екологічної освіти повинні включати:

1) Неперервність. В Україні простежується істотна невідпо­відність між рівнем розвитку екологічної освіти і зростанням негативних змін у навколишньому середовищі. Змінити цю ситуа­цію можна через створення системи неперервної екологічної освіти: сім’я, дитячий садочок, середні та вищі навчальні заклади, післявузівська освіта, просвіта населення, громадські організації, екологічне навчання на підприємствах та в організаціях.

2) Цілісність. Такий підхід передбачає постійне поповнення знань про навколишнє середовище, про можливість запобігання

екологічним катастрофам, про захист від екологічної небезпеки, про нові досягнення у науці і техніці та можливості ведення екологічного підприємництва.

3) Міждисциплінарність. Глобальний характер екологічних проблем розмиває межі між конкретними областями знань, і, відповідно, потребує нового підходу до охорони навколишнього середовища на основі екологізації всіх наук, як природничих, так і гуманітарних. Екологічна освіта повинна бути інтегрована в усі області екологічного виховання. Причому не слід обмежуватись викладенням суто екологічних дисциплін на екологічних спе­ціальностях, необхідно включати екологічні задачі, проблеми та питання у кожну дисципліну (фундаментальну, спеціальну, інженерно-технічну чи гуманітарну).

4) Зв’язок глобального і регіонального та взаємозв’язок поколінь. Екологічна освіта має охоплювати всі, без винятку, вікові і соціальні групи населення, всі регіони і населені пункти. Взаємо­зв’язок екологічного виховання і освіти дасть змогу закласти та розвинути екологічні принципи мислення на рівні емоцій.

Отже необхідно сформувати систему екологічної освіти (рис. 7.2.).

На нашу думку, фундамент екологічної освіти повинен будуватись за допомогою:

1) Держави (державні, регіональні та місцеві органи). Дер­жавні органи повинні забезпечувати цільовим фінансуванням програму екологічної освіти; контроль за її виконанням.

2) Освітніх закладів (дошкільні установи, школи, ліцеї, коледжі, гімназії, вузи). Заклади освіти повинні забезпечувати насичення дисциплін проблемами і підходами до розв’язку питань охорони навколишнього середовища і раціонального природо­користування. На другій Всеукраїнській конференції екологічної громадськості «Екологічна політика та впровадження принципів сталого розвитку в Україні: участь громадськості» (14—16 грудня 2001р. у Києві) було запропоновано ввести до базового курсу навчальних закладів всіх рівнів курс з екології, забезпечити нормативно-правовий, навчально-методичний і фінансово-еконо­мічний розвиток освітньо-виховних закладів, пріоритетними напрямами діяльності яких є екологічна освіта; припинити процес ліквідації та об’єднання позашкільних закладів освіти еколого- натуралістичного напрямку; створити при Міністерстві освіти і науки України Громадську раду неурядових організацій приро­доохоронного спрямування, що працюють у сфері екологічної освіти.

Рис. 7.2. Система екологічної освіти

3) Засобів масової інформації (радіо, телебачення, газети, журнали та Інтернет). ЗМІ повинні створювати програми (освітні, пізнавальні, рекламні) по екологічних проблемах, вказують реальні шляхи їх вирішення.

4) Громадських організацій. Громадські організації зобов’я­зані розвивати досвід екологічної освіти, зробити його масовим та високоефективним.

5) Політичних партій. Політичні партії повинні регулярно займатись роботою, вводити в свої програми екологічні питання і пам’ятати про них не лише під час передвиборної боротьби.

6) Сім’ї. Батьки, часто на власному прикладі, повинні багато уваги приділяти екологічному вихованню дітей.

7) Церкви. Церква може закликати до належного ставлення до охорони навколишнього середовища, раціонального викори­стання природних ресурсів.

8) Екологічної освіти на підприємствах та в організаціях. Процеси світової соціально-економічної перебудови породили цілеспрямованість менеджерів на еколого-орієнтоване управ­ління. Виявилось (це підтверджується прикладами більше 50 основних світових компаній), що вирішувати екологічні проблеми, які виникають у процесі функціонування підприємств, можна тільки за допомогою впровадження екопрограм у промислову, торгову і фінансову діяльність, тісно взаємодіючи при цьому з урядом і суспільними структурами.

У Німеччині, наприклад, від 20 до 25% загального промислового виробництва становить продукція, що призначена вирішувати екологічні проблеми. На Заході, щоб завоювати конкурентну перевагу, багато фірм виділяють значні кошти для інтенсивної екологічної підготовки персоналу. Це відбувається у формі спеціальних екологічних курсів на фірмах, фінансування навчання або одержання ступеня в університетах і школах бізнесу і т.д. Заохочується наставництво з боку самих працівників, а також їхній особистий внесок в екологічне раціоналізаторство. Використання цього досвіду було б, на наш погляд, корисним для українських підприємств.

Для досягнення максимального екологічного ефекту недостатні лише законодавчі зусилля у напрямку екологічної освіти, необ­хідними передумовами є екологічні добровільні ініціативи підпри­ємств та організацій і сформовані екологічні потреби суспільства. Без попиту на екологічно орієнтовану продукцію, підприємства не сконцентрують свою увагу на екологізації виробництва. Система неперервної екологічної освіти може допомогти сформувати новий тип споживача — екологічно свідомого та вимогливого.

Отже, лише об’єднання зусиль суспільства, держави, під­приємницьких структур, освіти та науки допоможуть вирішити проблеми гармонізації взаємозв’язків з природою. У стратегії розвитку освіти та науки в Україні екологічний блок повинен займати одне з чільних місць.

Екологічна сертифікація — добровільна маловитратна форма гігієнічного тестування і висновку про можливість відне­сення продукції до екологічно чистої. У випадку позитивного результату, визначається рівень екологічної чистоти і видається сертифікат, який, у свою чергу, має за собою право на юридично бездоганну рекламу продукції як екологічно чистої. При цьому використовуються стандарти в області екологічного менедж­менту серії ISO 14000, тісно пов’язані з чинними стандартами серії ISO 9000, які відповідають міжнародним стандартам ме­неджменту якості. Міжнародні стандарти серії ISO 14000 вста­новлюють вимоги до систем екологічного менеджменту, щоб надати організаціям (компаніям, підприємствам, виробникам) інструмент для розробки політики і визначення задач зменшення негативного впливу на навколишнє середовище.

Дата добавления: 2014-01-04