III. запозиченою лексикою

Характер запозичень у давньогерманській лексиці

Хвилі запозичень у давньогерманській лексиці: кельтські, латинські, грецькі запозичення

Основні шари давньогерманської лексики

Система спільноіндоєвропейської лексики

Система давньогерманської лексики

ЛЕКЦІЯ 7

7.1. Система спільноіндоєвропейської лексики. При розгляді спільноіндоєвропейської лексики доцільно розподілити її за лексико-граматичними класами.

Іменники спільноіндоєвропейського походження членуються на декілька тематичних груп: терміни спорідненості (“батько”: лат. pater, гт. fadar; “мати”: лат. māter, да. mōdor); назви тварин і рослин (“вовк”: лат. lupus, гт. wolfs, на. wolf, ннім. der Wolf); назви частин тіла (“серце”: rp. kardia, лат. cord, гт. haírto, на. heart, ннім. das Herz); назви географічних понять і явищ природи (“море”: лат. mare, латиш. mare “затока”, да. mere, двн. meri, ннім. das Meer); назви інших предметів (“колесо”: лат. rota, двн. rad).

Більшість коренів І.Є. дієслів свідчать про те, что у індоєвропейському ареалі були загальні позначення для таких понять, як “жити”, “вмирати”, “пити”, “їсти”, “спати”, “не спати”, “кусати”, “брати”, “залишати”, “бачити”, “чути”, “думати”, “знати”, “йти”, “бігти” та ін.; однаково позначались також певні види робіт і занять, див., наприклад, “знати”: лат. cognōscō, гт. kunnan (на. know, ннім. kennen); “спати”: да., двн. swefan; пор. гр. húpnos “сон”; та ін.

Найстародавніші індоєвропейські прикметники позначаютьтакі поняття, як “новий”, “старий”, “молодий”, “давній”, певні кольори; див., наприклад, “новий”: гр. ne(w)os, лат. novus, рос. новый, да. nīwe, двн. niuwi (на. new, ннім. neu).

Германські числівники формують найдавніший за своїм походженням клас слів і всі мають індоєвропейські паралелі, наприклад: “вісім”: лат. octō, гт. ahtau (на. eight, ннім. acht).

Більшість основ германських особових, вказівних, питально-відносних і зворотніх займенників мають спільноіндоєвропейську етимологію.

Велику стійкість у процесі історичного розвитку германських мов виявили службові слова, прийменники і сполучники, багато з яких відносяться до спільноіндоєвропейського фонду, наприклад: “для”: санскр. рrа -, лат. pro, рос. про, лит. pro, гт. faúr, да. for, двн. fora, давн.-ісл. fyr (на., ннім. for).

7.2. Основні шари давньогерманської лексики. Основні шари давньогерманської лексики представлені:

I. індоєвропейськими елементами (словами і коренями);

II. загальногерманською лексикою;

I. І.Є. словамістили в собі:

· відособлені слова або власне слова, що виражають певне поняття лексичним значенням основи: гр. nyos, рос. невестка.

· слова, що створені з коренів за допомогою афіксації: І.Є. do > didōni “я даю”, ō–dōka “я дав”, do-tor “дарувальник”, do-ron “дар”, do-sie “дарування”.

Корені при цьому виражали більш абстрактні поняття, а за допомогою афіксації – конкретизувалися.

У З.Г. мові І.Є. відособлені слова зберігаються у невеликій кількості – це найдавніший шар германської лексики, що відображає побутове мовлення і містить: 1) основні назви природи, 2) слова, що позначають частини тіла, 3) слова, що позначають найближчих родичів.

Незважаючи на той факт, що З.Г. мова зберігає чималу кількість І.Є. лексичних елементів, лексична система З.Г. мови швидко набуває вигляду|подоба| відмінного|інший| від І.Є. системи: старі слова і способи словотворення не задовольняють новий тип З.Г.| мови|язика|, що формується, і не відповідають германській|германській| морфології, що змінилася.|зсунулася|

Багато лексем підпадають під зміни і набувають нового значення. Так, старе І.Є. слово, що позначало голову, збереглося у латинській мові у вигляді лат. caput, але трансформувалося у З.Г. мові у: гт. haēfod, да. haēfod, двн. haūbit. Ця форма виникла завдяки процесу метонімії і є спорідненою формі “чіпець” (да. hūbe, двн. hūba). Таким чином, у З.Г. мові спостерігається тенденція перетворення І.Є. елементів (як форми, так і значення).

II. У словниковому складі давньогерманських мов виділяється значна кількість лексичних одиниць, що не виходять за межі германського ареалу. Ці лексичні одиниці, що простежуються в усіх германських мовах, складають загальногерманський словниковий фонд, який започаткований загальногерманським періодом. Зафіксовані в усіх або майже в усіх германських мовах лексичні паралелі дозволяють встановити найбільш стійкий і – одразу за спільноіндоєвропейськими словами – найдавніший шар лексики у германських мовах.

З.Г. слова були притаманні лише германській групі мов і не мали паралелей у інших споріднених мовах.Усі ці слова виникли у З.Г. періоді і за своїм значенням пов’язані з мореплавством|мореплавством|, побутом, флорою і фауною і, в цілому|загалом|, відображали|відбивали| умови життя і заняття стародавніх|древніх| германців.

Іменник включає декілька тематичних груп:

а) назви частин тіла, наприклад: гт. handus, да. hand, двн. hant “рука” (на. hand, ннім. die Hand);

б) назви тварин і рослин, наприклад: гт. fugls, двн. fogal “птах” (ннім. der Vogel); да. hors, двн. (h)ros, давн.-ісл. hross “кінь” (на. horse);

в) назви явищ природи і географічних понять, наприклад: да. sæ, двн. sēo “море” (на. see, ннім. der See “озеро”, die See “море”); да. > на. storm, двн. sturm, дісл. stormr “негода”;

г) назви певних предметів, наприклад: да. bryc, двн. brucka, дісл. bryggja “мост” (на. bridge, ннім. die Brüke);

д) абстрактні поняття, наприклад: да. hора, свн. hoffe, швед. hopp “надія” (на. hope, ннім. hoffen “надіятися”); да. līf, двн. līb, давн.-ісл. líf “життя” (на. life, ннім. das Leben).

Дієслова представлені численними етимологічними паралелями, наприклад: гт. drigkan, да. drincan, двн. trinkan, давн.-ісл. drekka “пити” (на. to drink, ннім. trinken). Наведемо також приклади прикметників ( гт. siuks, да. sēoc, двн. sioh, давн.-ісл. sjúkr “хворий”, на. sick) і прислівників (гт. ufta, да. oft, двн. > ннім. oft, дісл. oft, на. often “часто”).

III. За період відділення від І.Є. мови З.Г. мова мала як лексичні запозичення І.Є. походження, так і не–І.Є. походження. У більшості випадків мова-джерело лексичних запозичень могла бути встановлена, але в окремих випадках це не вдавалося (сл. серебро, лит. sidabras, гт. silubr, да. seolfer, двн. silbar).

7.3. Хвилі запозичень у давньогерманській лексиці: кельтські, латинські, грецькі запозичення. З якої причини З.Г. мова мала потребу в лексичних іншомовних вливаннях? На думку вчених, мовою, з якої найбільш легко і охоче здійснюються лексичні запозичення, є мова більш високо розвиненої культури або цивілізації. З мови-донора, таким чином, запозичуються предмети і назви, що збагачують культуру мови-джерела. Вказане спостереження пояснює той факт, що германці запозичили більшу кількість лексики з латини, ніж з мови кельтів, з якими вони знаходилися на однаковому рівні розвитку.

Давньогерманські мови виявляють багато спільних рис у джерелах і шляхах поповнення свого лексичного складу, що може бути пояснено подібністю історичних умов їх розвитку. Відзначаються три основні хвилі лексичних запозичень у З.Г. мову. Так, словниковий склад германських мов у різні періоди їх розвитку поповнювався кельтськими, латинськими і грецькими запозиченнями.

· Першою хвилею запозичень була кельтська хвиля, що мала місце у V-III ст. до н.е. Германці дуже рано зіткнулися із кельтськими племенами. З їх мови були запозичені слова, які свідчать про те, що в епоху запозичення племена кельтів (галли) знаходились на більш високому ступені розвитку. Так, імовірно у середині першого тисячоліття до нашої ери з кельтської було запозичено слово зі значенням “залізо”: кельт. * īsarno - (> давн.-ірл. iarann) > да. īsern, īren, двн. īsarn, īsan, дісл. ísarn, íarn (на. iron, ннім. das Eisen). До числа ранніх кельтських запозичень відносяться і слова, що позначають соціальне положення осіб і свідчать про більш високу цивілізацію: кельт. * rīg - (> галл. rīg, дірл. rī) > гт. reiks “правитель”, да. rīce “влада”, “королівство”, двн. rīhhi “королівство”, “володар”, давн.-ісл. ríki “влада”, “королівство” (ннім. das Reich). Цей шар кельтських запозичень проник у германську лексику, очевидно, ще в епоху існування загальногерманської єдності і германської мови-основи і тому став загальногерманським надбанням.

· Другою хвилею запозичень була латинська (романська) хвиля, що ознаменувала, переважно, початок нашої ери, коли З.Г. едність була вже зруйнована, але склад запозичених слів у різних германських мовах виявляє велику подібність.

Типовою особливістю цього шару латинських запозичень є те, що вони проникали найчастіше усним шляхом і рано стали загальновживаними. Слова цього шару лексики свідчать про різносторонній вплив римської цивілізації на матеріальну культуру і загальний устрій давніх германців. Запозиченню підлягали побутові, військові, політичні, торгові та інші терміни. Наведемо декілька прикладів: лат. coquīna “кухня” > да. сусеnе, двн. chuhhina “кухня” (на. kitchen, ннім. die Küche); лат. cuppa “келих” > да. сuрре, двн. chuph, chuppha “чаша” (на. cup); лат. carcer “темниця” > гт. karkara, да. carcern, двн. karkāri “темниця” (ннім. der Kerker, пор. рос. карцер). Доказом лексичного романського впливу слугує запозичення латинського суфікса – arius,що позначав поняття діяча, і в результаті спрощення трансформованого у суфікс – er.

На відміну від хвилі кельтських запозичень, латинські запозичення стали наявними вже після оформлення основної фонетичної тенденції та I пересуву приголосних і були повністю германізовані (наголос у них падав на перший склад, відповідно до основної фонетичної тенденції – див. докладніше Лекція 4, пункт 4.2.).

· Третьою хвилею запозичень стала грецька хвиля, що привнесла у західногерманські діалекти низку лексичних одиниць, пов’язаних з християнством (центром християнського світу була Візантія): так, гр. kyriake “церква” > двн. kiriha “церква”, на. church, ннім. die Kirche.

У північно- і східногерманських діалектах зустрічаються окремі нечисленні запозичення зі слов’янських мов: слов. торг > давн.-швед. torgh, слов. плясать > гт. plinsjan.

Отже, словниковий склад З.Г. мови переважно містив І.Є. елементи, що збереглися або були видозмінені, власне германські лексичні одиниці і низку лексичних запозичень. Згодом, при перебігу історичної епохи кількість лексичних запозичень значно зросла.

7.4. Характер запозичень у давньогерманській лексиці. Роль лексичних запозичень величезна у давньогерманських мовах. Германці завжди були дуже розбірливі у запозиченнях: запозичені слова повинні були відповідати германському морфологічному типу (так, існувала тенденція до запозичення односкладових іменників). При розгляданні кількісного співвідношення споконвічно германської і запозиченої лексики у словнику, остання виявляє значне переважання. Проте, незважаючи на важливість запозичених лексичних елементів, як письмовому, так і усному мовленню носіїв германських мов притаманне переважне використання споконвічно германського лексичного ядра, що характеризується великим ступенем повторюваності (напр., використання дієслова to get).

Дата добавления: 2014-01-04