Гуманістична психологія А. Маслоу та образ сучасної культури

Абрахам Харольд Маслоу (Авраам МаслОв, 1908-1970) був найстаршим з семи дітей Самуїла Маслова и Рози Шиловской, іудеїв українського походження (його батьки емігрували з Києва перед І світовою війною). Його дитинство складно назвати щасливим. Батько, який працював бочкарем, надовго зникав з родини, мати була людиною жорсткою і повною забобонів. Батьки часто сварилися. Коли йому було дев'ять років, сім'я переїхала з єврейського району Нью-Йорка в інший, і оскільки у Маслоу була яскраво виражена єврейська зовнішність, то він рано дізнався, що таке антисемітизм. Він був самотнім, сором'язливим і пригніченим хлопчиком.

«Враховуючи моє дитинство, залишається лише дивуватися тому, що я не хворий психічно. Я був маленьким єврейським хлопчиком у неєврейському оточенні. Щось на зразок першого негра в школі, де вчаться тільки білі. Я був самотній і нещасний. Я виріс в бібліотеках, серед книжок, без друзів».

Маслоу був одним із кращих учнів у школі. Після її закінчення в 1926 році, за порадою батька, вступає у юридичний Сіті-коледж в Нью-Йорку, але буквально за два тижні кидає його. З психологією Маслоу знайомиться в Корнельському університеті. У цей час він захоплюється театром і класичною музикою, двічі на тиждень ходить на концерти в Карнегі-хол, а заради відвідування театру приторговує арахісом.

У 1928 р. Маслоу переводиться у Вісконсінський університет в Мадісоні, де спеціалізується на психології. Його науковим керівником стає Гаррі Харлоу, відомий дослідник приматів. У тому ж році Маслоу одружується на своїй двоюрідній сестрі Берті, в яку він був закоханий з 12 років.

У Вісконсіна він стає бакалавром (1930), магістром (1931) і доктором (1934) психології. Маслоу отримує класичну бихевиористську освіту, а його перша наукова робота, яка обіцяла йому блискуче майбутнє, була присвячена взаємозв'язку сексуальності та соціальної поведінки у приматів.

У 1934 році він починає працювати в Колумбійському університеті асистентом-дослідником у Едварда Торндайка, відомого біхевіориста, теоретика в області научіння. Спочатку і Маслоу був прихильником біхевіористського підходу, він був захоплений роботами Джона Б. Уотсона, але поступово захоплюється й іншими ідеями.

У 1937 році Маслоу приймає пропозицію стати професором Бруклінського коледжу, де він працював протягом 14 років. У цей час відбувається його знайомство з плеядою найвідоміших європейських психологів, які сховалися в США від переслідувань нацистів, в їх числі Альфред Адлер, Еріх Фромм, Карен Хорні, Маргарет Мід, а також засновник гештальтпсихології Макс Вертгеймер і антрополог Рут Бенедикт. Двоє останніх стали не тільки вчителями та друзями Маслоу, але і тими людьми, завдяки яким і виникла ідея дослідження особистостей, що самоактуалізуються.

Але перші спроби Маслоу заявити про свої нові ідеї викликали негативну реакцію в американському психологічному співтоваристві, де домінували біхевіористи. Навіть колеги по факультету цуралися його, провідні психологічні журнали відмовлялися публікувати наукові роботи. При цьому в 1951 р. Маслоу стає першим деканом психологічного факультету нещодавно створеного університету Брандейс. Він пропрацював там до 1969 р. Саме в цей період відбувається поступово визнання його ідей, оформлюється як окремий напрямок гуманістична психологія. У 60-і роки Маслоу стає популярним, а в 1967-му навіть обирається президентом Американської психологічної асоціації, що викликало здивування його самого.

Особливість гуманістичної психології А.Маслоу полягає в тому, що в сучасному суспільстві він бачить дві культури: одна утвориться людьми, схильними до вищих переживань і орієнтуються на вищі цінності буття (краса, істина, добро), інша втілює технократично-бюрократичну тенденцію в житті суспільства. Її складають люди, не схильні до вищих переживань. А.Маслоу конструює у своїх дослідженнях модель ідеальної культури (еупсіхія), що дозволяє людям розкрити їхні потенційні можливості. Ідеальну культуру створюють люди особливого складу, основна риса яких - прагнення до самовдосконалення, самоактуалізації. Людина повинна стати тим, ким вона може бути, - головний принцип створення нового суспільства.

1. Особливості вивчення культури й модель майбутнього А. Маслоу

А.Маслоу аналізував такі менш досліджені культурні феномени, як творчість, любов, гра, почуття гумору, щирість, чарівливість (обаятельность), вищі цінності буття і екстатичні стани у формі вищих переживань.

Явища свідомості, свідомий досвід, переживання свідомості, пошуки людиною сенсу існування і цінностей буття стали сферою досліджень А. Маслоу. У світлі теорії мотивації А. Маслоу досліджував науку, релігію, керування (менеджмент) і організацію виробництва, навчання, психотерапію, медицину в цілому.
У полі зору Маслоу виявилася відносно нова для науки галузь: екстатичні стани людини як у релігійних ритуалах, так і в повсякденному житті. А.Маслоу по-новому бачить співвідношення норми та патології, які він інтерпретував поняттями "метапотреби" і "метапатології". Метапотреби – це прагнення до цінностей буття: істині, красі, досконалості, всебічності, самоактуалізації. "Їх придушення породжує певний тип патології, - пише А.Маслоу, - якої я дав назву метапатологии. Це захворювання душі, які відбуваються, наприклад, від постійного проживання серед брехунів і втрати довіри до людей" (1).

Таким чином, А.Маслоу поряд з традиційними типами патології (психози і неврози) виявляє ще один, специфічний, близький до неврозів тип. "Люди, яких ми називаємо хворими, - це люди, які не є тим, хто вони є, люди, які побудували собі всілякі невротичні захисти проти того, щоб бути людиною" (2). Найбільш істотне питання, що хвилювало А. Маслоу у всіх напрямках його досліджень, - проблема духовного світу людини, буттєвих цінностей, які й становлять його вищу природу.

Він багато міркував про неминущу цінність людини з її почуттями, переживаннями, уміннями бачити й творити красу. Він не відокремлював емоції від розуму й вважав неможливим існування одного без іншого, був переконаний, що людина не повинна бути ні лялькою, ні машиною, ні рабом, ні паном, а повинна мати право на своє унікальне "я". Фундаментальну роль у своїй концепції А. Маслоу відводив аналізу відчуження людини від людини й різним способам його подолання, різноманітним аспектам комунікації в сучасному індустріальному суспільстві.

За А.Маслоу, існують два типи людей: здатні до вищих переживань і нездатні. Спочатку він вважав, що люди, які не відчувають вищих переживань, не здатні їх сприймати. Але після подальших досліджень Маслоу змінив свою думку і став використовувати термін «людина, що не має вищих переживань», не стосовно індивіда, який не може сприймати такий психологічний стан, а до тих людей, які бояться подібних станів, опираються їм і заперечують їх, відвертаються від них або забувають. Одна з головних рис характеру людей такого типу - заперечення емоцій, страх втрати контролю над ними. А.Маслоу порівнював відносини між людиною, яка має вищі переживання, і тією, яка їх не відчуває, з "відносинами між самотнім містиком і релігійною організацією".

А.Маслоу думав, що в сучасному суспільстві важливим завданням є встановлення контакту, комунікації між двома виділеними типами людей. Він розумів, що вирішити подібне завдання не під силу організованій релігії через її складну бюрократичну систему: ключові пости в ній займають люди раціональні, що не відчувають вищих переживань, віруючі не за переконанням, а за розрахунком.

Ускладнене виконання цього завдання і для людини, що глибоко переживає, оскільки "кожен індивід має свою власну релігію, що розвивається у відповідності зі своїм власним осяянням, що відкриває його особисті міфи, символи й ритуали... що не мають значення ні для кого іншого ". Індивідуальна релігія не сприяє комунікації й не вирішує проблему співіснування двох зазначених типів людей.

А.Маслоу піднімав питання про розуміння людей один одним, про поліпшення комунікації між індивідами усередині спільності й між різними культурами: як досягти порозуміння між "Ми" і "Вони" і як домогтися того, щоб "Вони" сприймалися лише як "інші", а не як "чужі"? На думку вченого, для цього необхідно подолати емоційно-психологічні бар'єри, відчуження людини від людини й однієї етнокультурної спільності від іншої. Розуміння один одного на раціональному рівні (розум) нероздільно зі спілкуванням на емоційно-чуттєвому (добро і краса).

Часткове подолання роз'єднаності А.Маслоу бачив у різних неформальних об'єднаннях, позбавлених бюрократичної структури. Але головне, на його думку, полягає в перебудові суспільства. Він був повністю солідарний з Е. Фроммом у тім, що необхідно перетворити "бюрократично керований індустріалізм... у гуманістичний індустріалізм, при якому соціальний пристрій підпорядковане цілям розвитку людини й всіх його здатностей, в тому числі здатності любити й мислити".

У такому суспільстві важливу роль повинна грати гуманістична релігія, ідеологія, яка об'єднує людей, культ Добра, Істини і Краси, які замінять релігії і квазірелігію сучасності. А.Маслоу розробив модель ідеального, «гарного суспільства" - гарного й гармонічного об'єднання людей. Суттєвими рисами такого суспільства є високий рівень безпеки і можливість для людини максимально розвивати свої здібності, реалізувати своє "Я".

Можна по-різному оцінювати модель майбутнього А. Маслоу. На думку одних, це наївно-утопічний проект світлого майбутнього, і в чомусь вони праві. Але можна і потрібно оцінювати ідеальну модель Маслоу у світлі можливих реальних перетворень. Адже головний предмет його досліджень - дійсно існуючі особистості, що самоактуалізуються. Ймовірно, наївним здається й твердження Маслоу про те, що достатньо 8% людей такого типу для гуманістичного перетворення спільності, в якій вони живуть.

У сучасному суспільстві люди зв'язані один з одним безліччю складних взаємодій. Тому цілковитою утопією було б вважати, що цей світ можна кардинально змінити шляхом швидких радикальних заходів. Це лише призведе до катастрофи. У той же час при найближчому розгляді концепція А.Маслоу виявляється більш конструктивною, ніж інші загальнофілософські будови, що мають загальносоціологічний статус.

2. Ієрархія потреб А.Маслоу

Гуманістична концепція А. Маслоу – це пошуки синтезу, своєрідна антропологія, загальнофілософська концепція, в центрі якої – жива, що розвивається людина з її внутрішнім світом, повним переживань, роздумів, почуттів і прагнень. Маслоу вважав, що його концепція - «філософія природи людини", новий погляд на людину, "нова загальна розуміюча філософія життя", застосовані до будь-якої галузі людського знання, до будь-якої професії, до будь-яких соціальних інститутів: родині утворення, релігії тощо.

Ієрархія основних потреб людини, запропонована Маслоу була вперше опублікована в журналі "Психологічний огляд" в 1943 р. Американський психолог виділяв п'ять іерархізірованних рівнів потреб: фізіологічні; безпеки і самозбереження спілкування й любові; самоствердження і визнання; самоактуалізації.

Потреби одночасно є й цілями людини позаяк вони динамічні. Фізіологічні потреби (голод, спрага до т. д.) необхідні для функціонування організму. Потреба в самозбереженні, безпеці, світі також найважливіша умова людського існування на рівні індивіда, спільності, людства в цілому.

Прагнення до спілкування з людьми й до любові Маслоу вважав невід'ємною властивістю людини, відсутність подібних потреб - патологією. "Хто сказав, - запитував Маслоу, - що нестача любові менш важлива, ніж нестача вітамінів?" При цьому психолог-гуманіст підкреслював, що любов - це не синонім сексу. Секс він відносить до фізіологічних потреб, сексуальне поводження підлегле любові й прихильності як найбільш розвиненим формам взаємодії людей. Проявом потреб цього ж типу є необхідність спілкування людини з іншими людьми, без якого вона не може існувати ні органічно (фізіологічно), ні духовно.

Всі люди прагнуть до самоствердження, визнання. А.Маслоу підрозділяв цей рівень потреб на два види: бажання самоствердитися, досягти в обраній сфері діяльності волі й незалежності; й прагнення до досягнення престижу, визнання в очах навколишніх.

Нарешті, вищою потребою А. Маслоу вважав самоактуалізацію – бажання самовираження, реалізації своїх потенційних здібностей та безперервне вдосконалення їх. Це потреба у творчості й красі. "Це не тільки кінцевий стан, але і процес актуалізації своїх можливостей". Це потреба, коли для людей, що самоактуалізуються зникає поділ "праця - радість". Самоактуалізація – це «праця заради того, щоб зробити добре те, що людина хоче зробити... Людина завжди хоче бути... настільки гарним, наскільки вона може бути ". Одним з моментів самоактуалізації є вищі переживання - здатність побачити світ з дитячою безпосередністю. Це радість творчості, що поєднує вченого, художника, винахідника - "миті екстазу, які не можна купити...".

Проблеми, сформульовані А. Маслоу і його послідовниками в кінці 60-х років, а саме: реалізація потенційних можливостей, актуалізація прихованих резервів людського організму, вивчення поведінки людини в екстремальних умовах – стали предметом різносторонніх досліджень психологічної антропології, нейро-біології, біохімії, космічної психології та інших наук в наступні роки.
Сюди відносяться і проблеми навіювання, дослідження можливостей народної медицини, здатностей людини контролювати процеси, що протікають в її організмі, тобто такі, які стали предметом не тільки науки, але масового інтересу наприкінці 80 - початку 90-х років ХХ ст. за кордоном і в нашій країні. Невипадково і в даний час над-стресів, перенапруг, нервових зривів значну й стабілізуючу роль грає психотерапія. Різні форми групової психотерапії, розроблені в гуманістичній психології, в основному виконують дві функції – розвивають здібності людини, які знайшли застосування в рамках трудового процесу, і знімають стрес, викликаний темпами розвитку постіндустріального суспільства.

Вплив теорії мотивацій А.Маслоу на різні сфери людської діяльності іноді називають непомітною революцією. І цьому є вагомі підстави, оскільки зміни торкнулися фундаментальних аспектів відтворення людини в суспільстві, зокрема, утворення організації трудової діяльності, різних форм групової терапії, що сприяють зняттю стресів, а також слугують особистісному зростанню, новим підходам до медицини. Тим самим охоплюються різні аспекти функціонування людини в єдності її душі й тіла.

А.Маслоу надавав фундаментальне значення вдосконаленню особистості, змінам у галузі освіти. Гуманістичний підхід підкреслював важливість емоційно-афективної сторони в утворенні, у формуванні інтересу до знань, у розвитку творчих здібностей, необхідність неавторитарного підходу до способів викладання.

Істинне навчання, на думку Маслоу, повинне навчити бачити, чути й створювати красу духу й природи. "Одна з цілей освіти – навчити тому, що життя красиве". У гуманістичній психології були розроблені різні форми і техніки актуалізації здібностей. Важливе значення мало залучення до вищих переживань й використання змінених станів свідомості.

Природним продовженням і логічним доповненням є застосування принципів теорії А. Маслоу до керування й організації виробництва. Це отримало відображення як у фундаментальних дослідженнях з теорії управління, так і в практичній діяльності ряду провідних фірм США, таких, як "Кодак", "Леві Страусс" та інших, що прагнуть максимально використовувати потенційні можливості робітників. На думку ряду вчених, в тому числі автора післямови до книги "Мотивація і особистість" Р.Коха, теорія Маслоу багато в чому стала фундаментом для концепції економічного розвитку Японії в 70-80-і роки.

Дата добавления: 2014-01-04