Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Контроль гнучкості




Контроль гнучкості направлений на виявлення здатності спортсмена виконувати рухи з великою амплітудою.

Контроль активної гнучкості здійснюється шляхом кількісної оцінки здатності спортсменів виконувати вправи з великою амплітудою за рахунок активності скелетних м'язів. Пасивна гнучкість характеризується амплітудою рухів, що досягається при використанні зовнішніх сил (допомога партнера, застосування тих, що обтяжили, блокових пристроїв і ін.). Показники пасивної гнучкості завжди вищі за показники активної гнучкості. Різниця між активною і пасивною гнучкістю відображає величину резерву для розвитку активної гнучкості. Оскільки гнучкість залежить не тільки від анатомічних особливостей суглобів, але і від стану м'язового апарату спортсмена, в процесі контролю виявляється показник дефіциту активної гнучкості як різниця величин активної і пасивної гнучкості.

У спортивній практиці для визначення рухливості в суглобах використовують кутові і лінійні вимірювання. При лінійних вимірюваннях на результатах контролю можуть позначитися індивідуальні особливості обстежуваних, наприклад довжина рук або ширина плечей, які впливають на результати вимірювань при нахилах вперед або виконанні викруту з палицею, тому у всіх випадках, по можливості, слід прийняти заходи до усунення цього впливу. Так, при виконанні викруту з палицею ефективним є визначення індексу гнучкості - показника відношення ширини хвата (см) до ширини плечей (см). Проте необхідність в цьому виникає лише при порівнянні рівня гнучкості у спортсменів з різними морфологічними особливостями.

Максимальна амплітуда рухів спортсмена може бути зміряна різними методами: гоніометричним, оптичним, рентгенографічним.

Гоніометричний метод припускає використання механічного або електричного кутоміра-гоніометра, до однієї з ніжок якого прикріплений транспортир або потенціометр. При визначенні амплітуди рухів ніжки гоніометра фіксуються на подовжніх осях сегментів, утворюючих суглоб.

Оптичний метод пов'язаний з відеореєстрацією рухів спортсмена, на суглобових точках тіла якого закріплені маркери. Обробка результатів зміни положення маркерів дозволяє визначити амплітуду рухів.

Рентгенографічний метод може бути використаний у випадках, коли необхідно визначити анатомічно допустиму амплітуду руху в суглобі.

Слід нагадати, що об'єктивна оцінка гнучкості спортсмена за визначенням рухливості в окремих суглобах неможлива, оскільки висока рухливість в одних суглобах може супроводжуватися середньою або низькою рухливістю в інших, тому для комплексного дослідження гнучкості необхідно визначати амплітуду рухів в різних суглобах.

Приведемо основні методи, вживані для оцінки рухливості в суглобах.

Рухливість в суглобах хребетного стовпа. Її зазвичай визначають по ступеню нахилу тулуба вперед. Спортсмен стає на лаву і нахиляється до межі вперед, не згинаючи ніг в колінних суглобах. Рухливість в суглобах оцінюється по відстані від краю лави до середніх пальців рук (см): якщо пальці виявляються вищими за край лавки, то величина рухливості недостатня; чим нижче пальці рук, тим вище рухливість в суглобах хребетного стовпа.

Про рухливість хребетного стовпа при бічних рухах судять по різниці між відстанню від підлоги до середнього пальця руки при положенні спортсмена в основній стійці і при нахилі до межі убік.

Для вимірювання рухливості при розгинальних рухах хребетного стовпа спортсмен нахиляється до межі назад з початкового положення стоячи, ноги на ширині плечей. Вимірюється відстань між шостим шийним і третім поперековим хребцями.

Можна застосовувати і інший спосіб визначення рухливості при нахилі тулуба вперед. Спортсмен сидить на гімнастичній лавці з випрямленими ногами без хвата руками. Тулуб і голова активно нахилені вперед-вниз. За допомогою гоніометра вимірюється кут між вертикальною площиною і лінією, що сполучає клубовий гребінь тазу з остистим відростком останнього (сьомого) шийного хребця. Хороша рухливість наголошується, коли голова спортсмена стосується колін (кут не менше 150°); якщо грона рук не дотягуються до гомілковостопних суглобів (кут менш 120°), рухливість погана.

Рухливість в плечовому суглобі. Спортсмен сидить на підлозі, випрямивши спину. Прямі ноги витягнуті вперед (в області колін притиснуті до підлоги). Прямі руки витягнуті вперед на висоті плечей, долонями всередину. Інший спортсмен, стоячи за спиною обстежуваного, нахиляється до нього і, узявши за руки, відводить їх максимально назад в строго горизонтальній площині. Обстежуваний не повинен згинати спину, змінювати положення долонь. Якщо руки його наблизяться одна до іншої на відстань 15 см без особливого зусилля з боку помічника, значить, спортсмен володіє середньою гнучкістю; якщо руки стикнуться або схрестяться, означає величина гнучкості у нього вище середньою.

При іншому способі оцінки рухливості в плечовому суглобі спортсмен лежить на спині на гімнастичній лавці, голова - на краю лавки. Сполучені руки опущені (пасивно - під власною тяжкістю) за голову. Вимірюється кут між подовжньою віссю плеча і горизонтальною площиною. При хорошій рухливості лікті опускаються нижче за горизонтальну площину на 10-20°, при поганій рухливості руки розташовані горизонтально або вище за рівень лавки.

Рухливість в гомілковостопному суглобі. Для визначення рухливості при згинанні стопи спортсмен сідає на лаву, ноги разом, випрямлені в колінних суглобах, потім згинає стопу до межі. Якщо стопа складає пряму лінію з гомілкою (кут 180°), то гнучкість оцінюється вище середньою: чим менше цей кут, тим, отже, гірше рухливість в гомілковостопному суглобі, низька рухливість наголошується при вугіллі між подовжньою віссю великогомілкової кістки і віссю стопи нижче 160°.

Для спортсменів ряду спеціалізацій (наприклад, плавання способом брас, воротарі в хокеї на льоду, борці вольного стилю і ін.) велике значення має здібність до ротації назовні в колінних і кульшових суглобах. При ротації в колінних суглобах спортсмен знаходиться в положенні стоячи на колінах, п'яти разом. Розводивши назовні стопи, які знаходяться в положенні тильного згинання, він переходить в сивий на п'ятах. Вимірюється кут пасивної ротації, тобто кут між осями стоп (лінія середини п'яти і другого пальця). Хороша рухливість наголошується, коли кут складає 150° і більше (візуально: п'яти не вище 3 см від підлоги); недостатня рухливість - 90° і менше (візуально: кут між осями стоп менше прямого). При ротації в тазостегнових суглобах спортсмен лежить на гімнастичній лавці, випрямлені ноги разом, стопи розслаблені, потім повертає стопи максимально досередини. Вимірюється кут активної ротації між осями стоп.

Хороша рухливість наголошується при вугіллі 120° і більше (візуально: другий палець знаходиться на рівні нижнього краю п'яти); погана рухливість - 90° і менше (візуально: кут між стопами менше прямого кута).

Рухливість в суглобах може бути оцінена і в процесі виконання вправ, направлених на розвиток гнучкості. При цьому вправи можуть носити як базовий, так і спеціальний характер. При використанні базових вправ необхідно виконувати різні рухи (згинання, розгинання, приведення, відведення, ротації), що вимагають високого рівня рухливості в суглобах. Вправи повинні бути різноманітними з тим, щоб всесторонньо оцінити як активну, так і пасивну гнучкість. Проте особливе значення використання вправ має для оцінки рівня спеціальної гнучкості, враховуючи щонайтісніший взаємозв'язок між рівнем рухливості в суглобах і ефективністю спортивної техніки, здібністю до реалізації сили, швидкісних якостей, координації витривалості.

Специфіка кожного з видів спорту диктує вимоги до підбору спеціальних вправ, наприклад, для спортивної і художньої гімнастики, акробатики, стрибків у воду ефективними можуть опинитися наступні показники рухливості, що реєструються при виконанні спеціальних вправ:

• кут нахилу вперед з сива;

• кут підйому (утримання) ноги вперед і убік;

• відстань від кисті до п'яти опорної ноги при виконанні гімнастичного моста на одній нозі, інша вперед-вгору.

При контролі гнучкості слід враховувати, що різні види спорту і навіть різні дисципліни одного і того ж вигляду пред'являють різні вимоги до рухливості в тих або інших суглобах.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 2645; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.015 сек.