Поняття правової охорони земель

Поняття правової охорони земель.

ЛЕКЦІЯ 11

Тема 11. Правова охорона земель.

2. Зміст правової охорони земель.

3. Правове регулювання консервації земель.

Законодавче визначення охорони земель закріплено у ст. 162 ЗК України:

“Охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.”

Аналогічне визначення (за винятком незначних редакційних відмінностей) міститься й у ст. 1 Закону України “Про охорону земель”. На наш погляд, у тих випадках, коли заходи з охорони земель отримують правове закріплення, правомірно говорити про правову охорону земель. Часто поняття “ охорона земель ” та “ правова охорона земель ” вживаються як синоніми. Правові норми, які регламентують відносини з охорони земель, прийнято виділяти в окремий інститут земельного права.

Доктринальне визначення правової охорони земель сільськогосподарського призначення пропонує В. І. Андрейцев, визначаючи її як

“комплекс ґрунтозахисних, організаційних, економічних, нормативно-технічних та державно-правових засобів, спрямованих на збереження та відтворення родючості та цілісності ґрунтів, їх захист від деградації, ведення сільськогосподарського виробництва з дотриманням ґрунтозахисних технологій та забезпечення екологічної безпеки довкілля” [1].

На думку А. К. Ібрагімова, К. Х. Ібрагімова, “ поняття “правова охорона земель” має повне право на існування, проте використовуватися повинно в тих випадках, коли мова йде про невикористовувані земельні ділянки”, оскільки у випадку використання земель “доцільно обмежитися терміном “раціональне використання земель ”[2]. Отже, “ під правовою охороною земель сільськогосподарського призначення слід розуміти систему науково-обґрунтованих заходів, закріплених у земельному законодавстві і спрямованих на забезпечення всіма учасниками земельних правовідносин збереження та підвищення родючості цих невикористовуваних земель в інтересах нинішнього та прийдешнього поколінь людей. Раціональне використання земель сільськогосподарського призначення являє собою сукупність вживаних суб’єктами земельних відносин цілеспрямованих заходів, покликаних забезпечити ефективне сільськогосподарське виробництво відповідно до об’єктивних закономірностей розвитку природи і суспільства ”[3].

На наш погляд, у сучасних умовах структурувати правові норми (а відповідно, і положення правової доктрини) в окремий інститут правової охорони земель недоцільно. Норми про охорону земель пронизують всі без виключення інститути земельного права. Разом із тим, на сьогодні норми про охорону земель складають відносно відокремлений масив земельного законодавства, що обумовлює необхідність їх окремого дослідження.

2. Зміст правової охорони земель

Зміст охорони земель (а в даному випадку – і правової охорони земель) визначається ст. 164 ЗК України: “1. Охорона земель включає:

а) обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування;

б) захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб;

в) захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів;

г) збереження природних водно-болотних угідь;

ґ) попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів;

д) консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.”

Закон України “Про охорону земель” не оперує поняттям “ зміст охорони земель ”, а натомість, вживає поняття “ система заходів у галузі охорони земель ”, що виділяються зовсім за іншими критеріями (ст. 22):

“Система заходів у галузі охорони земель включає:

державну комплексну систему спостережень;

розробку загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм використання та охорони земель, документації із землеустрою в галузі охорони земель;

створення екологічної мережі;

здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель;

економічне стимулювання впровадження заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості ґрунтів;стандартизацію і нормування.”

Доктринально[4] пропонується здійснювати класифікацію засобів з охорони земель [сільськогосподарського призначення] на:

· Ґрунтозахисні засоби (захист земель від водної та вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочування, висушування, забруднення, ущільнення та інших негативних процесів, тощо);

· Організаційно технічні засоби (знімання, використання і збереження родючого шару ґрунту при проведенні робіт, пов’язаних із порушенням земель; рекультивація порушених земель, консервація деградованих сільськогосподарських угідь, раціональна організація території);

· Економічні засоби (фінансування заходів щодо відновлення якості порушених земель, здійснення консервації земель за рахунок коштів державного бюджету, відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва та спрямування відповідних коштів на підвищення родючості ґрунтів, поліпшення сільськогосподарських угідь та їх охорону; звільнення від сплати земельного податку на період освоєння невикористовуваних земель та поліпшення їх якості);

· Нормативно-технічні засоби (дотримання встановлених норм відведення земельних ділянок, дотримання стандартів та нормативно-технічних документів щодо охорони земель, нормування відведення земельних ділянок, дотримання нормативно-технічних вимог проектів відведення земельних ділянок та проектно-кошторисних показників розміщення на цих землях виробничих, комунальних та інших об’єктів);

· Юридичні засоби (наявність нормативно-правових норм регулюючого характеру; здійснення моніторингу за станом охорони сільськогосподарських угідь; проведення агрохімічної паспортизації земель; здійснення контролю за дотриманням чинного земельного законодавства в цій сфері; застосування юридичної відповідальності).

Дата добавления: 2014-01-04