КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Соціологія етносу як наука: об'єкт, предмет і методи
План 1. Соціологія етносу як наука: об'єкт, предмет і методи 2. Методологічні аспекти вивчення етнічних спільнот 3. Соціально-етнічні процеси в Україні: стан і проблеми
Ключові слова: етносоціологія, етнос, нація, народність, плем’я, народ, соціально-етнічні інтереси, цінності, відносини, процеси, взаємодія, конфлікти, національна свідомість, самоусвідомлення, етнічна ідентифікація, асиміляція та ін. Поняття "соціологія етносу" або "етносоціологія " останнім часом стало дуже популярним. Це викликано потребами наукового аналізу сучасних складних і суперечливих суспільних процесів, серед яких національні (етнічні) та міжнаціональні (міжетнічні) набули особливого значення. Пробудження до життя національних ідей, проблеми ліквідації залишків національного гноблення, виявлення основних шляхів і тенденцій національного відродження і державотворення диктують потребу посилення уваги до джерел і рушійних сил національних процесів, умов і чинників, ідо впливають на характер і особливості їх протікання, динаміку розвитку. Перехід від механічної єдності і синкретичних способів співіснування націй, народностей і етнічних груп до нового характеру міжнаціональних відносин значною мірою пов'язаний із забезпеченням діалектичного взаємозв'язку загального і одиничного, людства і нації, нації і людини. Це виявляється у швидкій зміні геополітичної обстановки, загостренні не лише соціально-економічних і політичних суперечностей, а й посиленні міжнаціональної (міжетнічної) напруженості. Пошук ефективної системи заходів, спрямованої на усунення деформацій, що нагромадилися й виникають у сфері етнічних національних і міжнаціональних відносин, удосконалення механізмів управління ними, підвищення культури міжнаціонального спілкування тісно пов'язані з вивченням природи, сутності й структури нації (етносу), законами їх прояву і функціонування в сучасному суспільстві. Виявлення особливостей, умов та чинників, що спричиняють зростання національних рухів, національної самосвідомості, суттєво впливає на підвищення ролі і значення наукового передбачення й прогнозування можливої динаміки національних процесів, уможливлює ширше й об'єктивніше досліджувати тенденції розвитку соціуму, виробляти і своєчасно коригувати зміст, цілі і завдання, форми й методи національної політики, блокувати можливі негативні наслідки та прояви у міжнаціональних відносинах. Особливого значення й гостроти ці проблеми набувають в умовах національно-культурного відродження держав, їх трансформації і органічного входження до світових соціокультурних, економічних, політичних та інших співтовариств на основі творчого розвитку всього матеріального і духовного багатства, унікальності й самобутності націй. Не менш важливим є й питання про зміст, визначення тієї "критичної маси" структурних компонентів національної самосвідомості, які об'єктивізують і активізують їх, перетворюють на відносно самостійний і активно діючий соціальний, політичний, духовний та ідеологічний феномен. Це тим більше необхідно враховувати, оскільки підхід, що донедавна домінував як у вітчизняних філософсько-соціологічних теоріях і концепціях, так і в політико-правовій та етнонаціональній практиці, полягав у тому, що, незважаючи на певні застереження, в остаточному підсумку національним питанням відводилась роль зовнішньої форми прояву глибших, на думку більшості дослідників, соціально-економічних і політичних процесів, які надають їм лише специфічної, історично зумовленої "національної забарвленості". У соціологічній науці національні проблеми знайшли своє відображення в соціології етносу (від грецького етнос — суспільство, група, плем'я, народ), тобто вченні про національні суспільства. У сучасному розумінні соціологія етносу — це спеціальна соціологічна теорія, що досліджує походження, сутність і функції різних етносів (рід, плем'я, народність, нація) з метою виявлення закономірностей їх взаємодії та пізнання механізмів інтеграції в систему існуючих соціальних відносин. Вона вивчає також специфіку міжетнічних відносин і розробляє методологічні основи та принципи їх дослідження. Виникнення етносоціології відносять до 30-х років XX ст. і пов'язують з ім'ям Р. Турнвальда, який і запровадив термін "етносоціологія" в науковий обіг зарубіжної соціології. Серед фундаторів цієї галузі соціології називають також X. Сетон-Уотсона, який починав вивчення соціально-етнічних проблем у примітивних та доіндустріальних суспільствах. Подальший розвиток соціології етносу пов'язують з такими зарубіжними вченими, як Б. Андерсон, Е. Геллнер, Ф. Геккманн, К. Кван, Е. Ренан, Е. Сміт, Е. Хобсбаум, Т. Шибутані та ін. Слід згадати про гальмуючий вплив на розвиток етносоціології висновку К. Маркса про підпорядкованість національного соціальному та тимчасовий, історично приречений характер націй. З цим впливом, серед інших чинників, пов'язане, на наш погляд, запізніле (лише з середини 60-х років XX ст.) виникнення етносоціології в колишньому СРСР. Серед вітчизняних вчених слід відзначити Л. Гумільова, Ю. Бромлея, М. Шаповала, І. Кона та ін. В Україні соціологія етносу розвивається як наукова соціологічна дисципліна лише в останні роки у зв'язку з соціальними перетвореннями, демократизацією суспільства, проголошенням політичної незалежності української держави. Зміни в суспільно-політичному житті сприяли динамічному зростанню національної самосвідомості, потреб у науково обґрунтованих знаннях з етнічної проблематики, залученню до їх комплексного вивчення ряду споріднених галузей науки. Проблеми етносу розглядаються різними галузями сучасного знання. У вітчизняній традиції найбільшого розвитку набула етнографія — наукова дисципліна, яка займається описом та аналізом (порівняльним) людської культури в конкретних історичних, найчастіше — етнічних умов, з акцентуванням уваги на їх масовому, народному характері. Зараз поряд з поняттям "етнографія" дедалі частіше з'являється поняття "етнологія", яке в етимологічному відношенні має певну перевагу і прийшло до нас із Заходу. Але у вітчизняній та західній традиціях між цими поняттями є істотна різниця. Дехто із зарубіжних соціологів вважає етнографію важливою гілкою культурної і соціальної антропології, що дискриптивно вивчає звичаї і особливості народів, інші дотримуються іншої думки. Так, деякі автори Американської енциклопедії (1973) вважають, що етнографія вивчає культуру етнічних груп і є серцем антропології, а етнологія являє собою "арену конфронтації історичних та структурних поглядів на людську культуру". Водночас у цій же енциклопедії Е. Бекон пише, що етнографія — дискриптивна наука, що вивчає людську культуру на противагу етнології, у якої значно вищий теоретичний рівень. На її думку, американські та британські соціальні антропологи, які наполягають на тому, що теорія є невід'ємною частиною будь-якого дослідження, не мають особливої потреби використовувати поняття "етнографія". Останнім часом швидкими темпами розвивається й етнолінгвістика — ще одна наукова дисципліна, яка перебуває на стику етнографії та лінгвістики і вивчає взаємовідносини етносу і мови. Предмет етнолінгвістики включає такі галузі гуманітарного знання, як соціолінгвістика, паралінгвістика тощо. Етнолінгвістика охоплює також такі проблеми, як етногенез та етнічна історія, етномовні процеси як усередині етносу, так і при міжетнічних контактах, роль мови у формуванні й функціонуванні спільноти. Поряд з цим особливого значення набуває вивчення та аналіз ролі мови в різних ситуаційних контекстах, притаманних різним культурам, або таких, що мають специфічну національно-етнічну забарвленість. При цьому етнолінгвістика намагається дати відповіді на запитання: як мова виокремлює або споріднює культури; вплив мови на розуміння та мислення; взаємовідносини мовних та культурних взірців. Інші соціально-гуманітарні дисципліни також включають у сферу своїх наукових інтересів етнічні проблеми. Так, в економіці проводять порівняльні дослідження змін у промисловості та сільському господарстві різних країн, національних особливостей економіки різних держав. В історії основну увагу приділяють вивченню хронологічної послідовності розвитку різних етносів та націй. Політологія вивчає перспективи розвитку національних відносин, вплив політичних механізмів на їх регулювання та стабілізацію. Правників більше цікавлять проблеми національно-державного будівництва. Одне слово, вивчаючи один спільний об'єкт — національні відносини, кожна наука виокремлює при цьому власний аспект вивчення — предмет цієї науки. Що стосується соціології етносу, то її об'єктом виступають люди, що утворюють різноманітні соціально-етнічні спільноти, представлені у різних соціально-етнічних організаціях та інститутах, і виступають діючими суб'єктами в подіях, явищах і процесах соціально-етнічного характеру. Як бачимо, деяка специфічність об'єкта етносоціології не виключає можливостей його вивчення іншими науками. Водночас соціологія етносу має й свій власний предмет дослідження. Предметом соціології етносу є сукупність соціально-національних відносин, що виникають між представниками різних соціально-етнічних груп, спільнот у процесі їх виникнення, життєдіяльності та розвитку. До предметної сфери соціології етносу відносять такі основні теми: вплив національних чинників на соціальну структуру та міграцію населення; використання і раціональний розподіл трудових ресурсів з урахуванням їх етнічної належності; соціальна детермінованість національної самосвідомості, міжнаціональних відносин; міжетнічні конфлікти; національні особливості ціннісних орієнтацій, стереотипів поведінки, культурних інтересів та потреб у соціальних групах; етномовні процеси, у тому числі й білінгвізм. Слід зауважити, що пріоритети предметних напрямів досліджень теж мають "національний" характер. У кожній країні світу віддають перевагу тим чи іншим напрямкам соціології етносу, мають сталі традиції, значні наукові напрацювання, що пройшли перевірку часом і практикою. Наприклад, у США високого розвитку набули дослідження співвідношення та існування етнічних меншин, адаптації представників різних культур до суспільного життя. В Австрії розробляються проблеми соціальних змін та соціального розвитку етнічних груп, а також їх взаємовідносини із соціальною структурою, навколишнім середовищем та ідеологією. У Франції теж активно досліджуються етнодемографічні проблеми. Деякі напрацювання у цій галузі є і в сучасній Україні, як, наприклад, з етномовних проблем. Зауважимо, що соціологія етносу виступає своєрідною методологічною базою етноконфліктології. Тому серед типів зміни ситуацій, якими займається етноконфліктологія і які загострюють етнічні почуття людей, дуже багато тих проблем, що є саме предметом соціології етносу, наприклад: • відсутність стримуючих чинників зовнішнього середовища (послаблення політичної влади, зникнення зовнішньої загрози); • швидкі зміни в соціально-економічному становищі одних етнічних груп стосовно інших; • внутрішня боротьба за лідерство в межах однієї етнічної групи (посилення етнічних пристрастей); • існування етнічних спільнот за кордоном, які підтримують етнічну групу і втягують її у конфлікт та ін. Ці проблеми тісно пов'язані з етносоціологічними проблемами і не можуть бути відірвані від них. Нова хвиля етнічних конфліктів у світі і на теренах колишнього СРСР стимулює розвиток соціологічних досліджень етносу, в тому числі і в Україні. З одного боку, йде активний пошук та визначення етнічних стереотипів у найширшому розумінні цього слова. З іншого боку, етнічні групи вивчаються з погляду підґрунтя, соціальної бази певних політичних угруповань. Аналізується також і світоглядно-доктринальна спрямованість представників етнічних груп, їхня ідеологія тощо. Отже, соціологія етносу — це наука, яка, головним чином, займається порівняльними дослідженнями етнічних груп, акцентуючи увагу на методах соціології, систематизуючи різноманітні підходи до етнонаціональної сфери суспільного буття. Серед традиційних методів соціології — спостереження, опитування, експеримент — особливу роль в соціології етносу відіграє метод аналізу документів. Залучення його різновиду — контент-аналізу, статистико-математичного опрацювання інформації, використання комп'ютерної техніки значно підвищують ефективність кількісного методу аналізу документів. Набувають поширення також методи формалізації, типологізації, квантифікації та моделювання. У той же час соціології етносу притаманні деякі специфічні методи. Наприклад, останнім часом великого значення набув метод, запозичений з культурної антропології. Це кроскультурні дослідження, які вивчають особливості різних національних культур і дозволяють при аналізі суспільної свідомості нації або якоїсь етнічної групи зосередити увагу на механізмі адаптації тих чи інших явищ дійсності, на їх специфічному соціально-культурному полі. Особливо широко їх застосовують в соціології етносу, при аналізі національно-змішаних родин. Перевага їх полягає в тому, що впливом соціальних, кліматичних, мовних та інших чинників можна до певної міри знехтувати, а головну увагу приділити етнічним розбіжностям. У цьому напрямі працюють такі добре відомі на Заході соціологи, як Д. Ціммерман, П. Філмер, Н. Смелзер, Р. Едгертон та ін. Як і кожна наука, соціологія етносу має свою систему наукових категорій і понять, за допомогою яких, власне, і розкривається зміст цієї наукової дисципліни. До основних понять цієї соціології належать: етнос, нація, народність, плем'я, народ, соціально-етнічні інтереси, цінності, відносини, процеси, взаємодія, конфлікти, національна свідомість, самоусвідомлення, етнічна ідентифікація, асиміляція та ін. Через сутність і взаємозв'язок саме цих категорій та понять розкривається сутність самої соціології етносу як науки. Слід звернути увагу і на такі досить нові ключові поняття, що з'явились у західній соціології етносу і ще не набули достатньої "легітимності" у вітчизняній соціологічній літературі: • "етніцизм" — соціальний рух етнічного відродження, який охоплює нечисленні й середні за кількісним складом етнічні групи, існуванню яких загрожують процеси асиміляції, акультурації і які займають у структурі суспільства чи домінуючої соціальної спільноти нерівноправну соціально-політичну позицію; • "етнік"— етнічна одиниця принципово нового типу, яка виникає завдяки імміграційним процесам і утворює плюралістичні нації (Канада, США, Австралія). Останні містять у собі колективи етніків, або людей, що перебувають в межах певного типу етнічності; • "етноклас" — сегмент національного утворення плюралістичного типу, що має імміграційне походження з яскраво вираженими класовими відмінностями.
Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 2421; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |