Обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків та його виконання

Аліментні зобов'язання мають взаємний характер. Це озна­чає, що закон покладає на повнолітніх дітей обов'язок утриму­вати своїх непрацездатних, нужденних батьків. Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утриму­вати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Сформульоване у законі правило є насамперед мо­ральним обов'язком дітей щодо своїх батьків. Саме таким цей обов'язок має бути присутнім у взаємовідносинах між повноліт­німи дітьми і батьками. Переважно так воно і є. Право ж своїми специфічними засобами впливає лише на тих осіб, які «забува­ють» про свій моральний борг перед батьками.

Отже, чинне законодавство передбачає обов'язок дітей утри­мувати своїх батьків, якщо вони непрацездатні і потребують ма­теріальної допомоги.

Аліментні обов'язки покладаються тільки на повнолітніх дітей. Неповнолітні діти, навіть якщо вони працюють і отриму­ють заробіток, або мають інший самостійний дохід від належно­го їм на праві власності майна, юридичного обов'язку щодо ут­римання батьків не несуть. Водночас, із загальних правил щодо надання утримання батькам законом зроблено виняток - у разі тяжкої хвороби батьків або якщо батько і мати є інвалідами, а дитина має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов язаних з лікуванням та доглядом за ними (ст. 206 СК).

Непрацездатність залежить від віку або від стану здоров'я незалежно від віку. Згідно з чинним пенсійним законодавством, непрацездатними вважаються жінки, які досягли 55 років, і чо­ловіки, які досягли 60 років, а також інваліди. Причому право на отримання аліментів мають не тільки батьки інваліди І та II груп, а й батьки — інваліди III групи, оскільки вважається, що вони не здатні до систематичної праці. Щодо існуючих розмірів пенсії, то здебільшого доводити потребу у наданні з боку дітей матеріальної допомоги не доводиться.

Стягнення коштів на утримання батьків провадиться з ура­хуванням матеріального та сімейного стану сторін.

Аліменти на користь батьків стягуються, як правило, у виг­ляді щомісячних платежів у твердій грошовій сумі і (або) у час­тці від заробітку (доходу). Оскільки аліментні обов'язки мають безоплатний характер, строк, протягом якого діти проживали з батьками і перебували свого часу на їхньому утриманні, зна­чення не має. Обов'язки щодо надання матеріального утриман­ня батькам мають усі повнолітні діти незалежно від їх працез­датності. У разі непрацездатності повнолітніх дітей стягнення аліментів може бути звернено на пенсію або інший дохід, який має повнолітня непрацездатна дитина. Допускається стягнення аліментів з непрацюючих, але працездатних повнолітніх дітей. Стягнення у цьому разі може бути звернено на особисту при­ватну власність відповідача, а також на його частку в спільній сумісній власності подружжя.

При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги всіх пов­нолітніх дітей батьків незалежно від звернення з вимогою до всіх дітей, до кількох з них та до одного з дітей. Тобто, визнача­ючи розмір аліментів, суд бере до уваги можливість одержання утримання і від інших осіб, до яких позову не пред'явлено (це й інші діти, другий із подружжя, батьки (дід та баба повнолітніх дітей) (ч. 2 ст. 205 СК).

За наявності у батьків кількох дітей (за законом - кількох зобов'язаних осіб) судова практика, призначаючи розмір алі­ментів на батьків, виходить із того, що аліментні обов'язки дітей щодо утримання батьків у цьому разі є дольовими. Цей висновок випливає із норм закону, які вже згадувались. А саме - розмір участі дітей в утриманні непрацездатних батьків, які потребу­ють матеріальної допомоги, визначається судом з урахуванням матеріального та сімейного стану в твердій грошовій сумі або в частці доходу. При визначенні цієї суми суд бере до уваги й ін­ших осіб, зобов'язаних за законом утримувати батьків, навіть у разі відсутності таких вимог до них у позовній заяві.

Крім основної суми коштів на утримання батьків ~ алімен­тів, закон не виключає можливості стягнення з повнолітніх дочки, сина додаткових витрат, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю, немічністю (ст. 203 СК). Розмір таких витрат та періодичність їх несення визначається судом.

Не мають права вимагати виконання обов'язків щодо свого утримання від повнолітніх дітей батьки, які щодо них були поз­бавлені батьківських прав і не поновлені в них. Стягнення кош­тів на утримання дітей, щодо яких вони позбавлені батьківсь­ких прав, не може бути підставою для призначення аліментів з дітей, які досягли повноліття.

Так само, батьки не мають права вимагати стягнення коштів на своє утримання від своїх дітей, згоду на усиновлення яких вони дали в установленому законом порядку, оскільки у цьому випадку правові відносини між ними і їхніми дітьми у зв'язку з усиновленням припинилися.

Винятково важливе правило сформульоване чинним сімей­ним законодавством про те, що повнолітні діти можуть бути звільнені від обов'язку утримувати своїх батьків. Звільнення від сплати аліментів, а також додаткових витрат на користь батьків можливе, якщо мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків і цей факт встановлено судом.

Звільнення повнолітніх дітей від обов'язку щодо утримання батьків, які свого часу ухилялися від виховання та утримання дітей, є санкцією щодо батьків, застосування якої допускаєть­ся лише при їх винній поведінці. Якщо батьки не займалися вихованням дітей і не надавали їм утримання з причин, від них незалежних (наприклад, тривале лікування від душевної хвороби й одужання; позбавлення волі за неумисний злочин; відбування покарання за злочин, якого не вчиняли, але це було з'ясовано через тривалий проміжок часу і реабілітація відбу­лася уже після досягнення дитиною повноліття тощо), до них не може бути застосована така санкція. Закон ставить право батьків на отримання аліментів у залежність від причин, через які вони не виконували своїх обов'язків, а не в залежність від часу, протягом якого вони виховували дітей і проживали разом з ними [17, с. 12].

У законі йдеться про право (дочка, син можуть бути звіль­нені), а не обов'язок суду звільняти дітей від утримання бать­ків. Тому суд, якщо буде вважати за потрібне, може стягнути аліменти і за наявності умов для звільнення дітей від надання коштів на утримання батьків. Відповідно до ст. 204 СК України, суд у виняткових випадках може присудити з дочки, сина алі­менти на утримання матері, батька, але на строк, не більше як три роки.

У Сімейному кодексі, що регулює питання щодо обов'язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків, не згадується про можливість зміни розміру аліментів. Тому в цьому випадку можна застосовувати аналогію закону. Тобто зміна матеріаль­ного або сімейного стану як батьків, які отримують матеріаль­ну допомогу від дітей, так і дітей, які надають таку допомогу, надає можливість звернення з позовом до суду про зміну розмі­ру аліментів. Суд має право за позовом будь-кого з них зміни­ти встановлений розмір аліментів, якщо будуть встановлені для цього підстави.

Дата добавления: 2014-01-04