Суспільнонеобхідний рівень матеріалоспоживання

В умовах ринкової економіки завдяки конкуренції між то­варовиробниками встановлюється деякий найбільш пошире­ний рівень витрат, який на даний період є відносно нормаль­ним, або суспільно необхідним. На певний час цей рівень стабільний, з деякою тенденцією до зниження.

Усі виробники мають функціонувати в рамках цього, об'єктивно сформованого рівня матеріалоспоживання. Будь-яке перевищення суспільнонеобхідного рівня витрат для даного товаровиробника супроводжується негативними економічними наслідками — аж до банкрутства. Тому кожне підприємство повинно працювати так, щоб його витрати не перевищували цей сформований суспільно-необхідний рівень. У цьому полягає економічна основа механізму вико­ристання матеріальних запасів ресурсів, тобто ресурсозбере­ження.

Величина витрат запасів матеріальних ресурсів значною мірою визначається характером процесу матеріалоспоживан­ня. Водночас цей процес знаходиться під впливом ряду фак­торів [33, с 153- 154]:

1. Тип виробництва, а саме: масове, великосерійне, серед-ньосерійне, дрібносерійне й одиничне.

2. Обсяг виробництва.

3. Ступінь регламентації виробничого процесу, насампе­ред в частині вимог до предметів праці —від його почат­кової стадії аж до готової продукції.

4. Тривалість виробничого циклу, який визначає величи­ну незавершеного виробництва.

5. Номенклатура (асортимент) створюваної продукції чи виконуваних робіт, тобто ступінь багатономенклатурності програми.

6. Гнучкість виробництва, тобто здатність виробництва до швидкого переналагодження для випуску нових видів виробів.

7. Вид виробів чи робіт з точки зору їх складності, енерго-, матеріало- та наукомісткості.

8. Рівень завершеності виробів, що виготовляються.

9. Рівень надійності виробів, що визначає матеріаловитрати в процесі їх експлуатації.

10. Характеристика технологічних процесів з точки зору їх
прогресивності, екологічної чистоти, безвідходності тощо.

Перераховані фактори визначають характер формування запасів, їх використання та управління матеріальними ресур­сами. Так, у масовому чи великосерійному виробництві спо­живається досить значний обсяг матеріальних ресурсів, але обмеженої номенклатури, а в одиничному чи дрібносерійному виробництві (яке, як правило, є дослідним) обсяг спожи­вання незначний, але досить широкий за номенклатурою. Крім цього, у першому випадку процес споживання має стабільний та регламентований характер, а в другому — потре­ба виникає випадково і має нестабільною.

Залежить матеріалоспоживання і від галузевих особливос­тей (будівництво, агропромисловий комплекс, транспорт, науко­во-дослідна та конструкторська діяльність, сфера послуг тощо).

Дата добавления: 2014-01-04