Рівні оперативного планування

План

Лекція 12. Оперативне планування у виробничих системах

Завдання.

1. Методом критичного відношення визначте пріоритетність виконання замовлень.

2. Як зміниться пріоритетність, якщо за замовленням № 2 термін виконання буде продовжено на 2 дні, а за замовленням № 3 термін виконання буде скорочено на 3 дні.

ЗАДАЧА 6 У таблиці 1 наведено перелік операцій, що входять до проекту, час, необхідний для виконання кожної операції.

Таблиця 1.

Перелік операцій та час, необхідний для їх виконання

Операція	Тривалість, днів	Найближча попередниця операцій
A		-
B		А
C		А
D		А
E		В
F		C, D
G		E, F
H		D
I		G,Н

Завдання.

1. Складіть сітковий календарний графік проекту.

2. Укажіть ранні строки початку та закінчення операцій.

3. Визначте критичний шлях.

4. Що відбувається, якщо тривалість виконання операції F буде збільшена з 2 до 4 днів?

ЗАДАЧА 7 Підприємство виготовляє велосипеди. Виробництво рівномірно і щоденна потреба в рамках становить 25 шт. Як правило постачальник виконує замовлення протягом двох тижнів. Підприємство працює протягом 280 днів за рік. Кількість замовлень (за рік) становить 12.

Розрахувати:

- розмір оптимального замовлення;

- час між замовленнями;

- точку відновлення замовлення.

ЗАДАЧА 8 Проектна група розробила послідовність здійснення робіт проекту з будівництва гаража і помістила дані в таблицю 1.

Таблиця 1.

Послідовність виконання робіт

Операції	Позначення	Найближчий попередник операції	Тривалість операції, днів
Підготовка фундаменту, заливка та затвердіння бетону	A	-
Монтаж каркасу, обшивка та покриття даху	B	A
Установка вікон, обшивка бокових стін	C	A
Монтаж електропроводки	D	B
Установлення автоматичних дверей	E	C,D
Фарбування зовнішніх поверхонь	F	C,D
Монтаж жолобів та водостоків	G	E,F

Завдання.

Ви – менеджер. Розрахуйте параметри календарного сіткового графіка, визначте критичний шлях робіт та резерви часу робіт.

1. Загальна характеристика змісту, цілей і завдань оперативного планування та диспетчеризація виробництва

2. Види виробничих систем та особливості оперативного планування їх діяльності

3. Оперативне планування виробництва в системах з «виштовхуванням» виробів та особливості його реалізації

4. Оперативне планування в організаційних структурах із витягуванням виробів, принцип «точно в строк» та інформаційна система «КАНБАН»

1 Загальна характеристика змісту, цілей і завдань оперативного планування та диспетчеризація виробництва

Зміст і цілі оперативного планування

Оперативне планування є завершальною ланкою всієї си­стеми планування на підприємстві і водночас першою фазою у системі оперативного управління.

Основною метою оперативного планування є забезпечен­ня погодженої, чіткої роботи всіх підрозділів підприємства, необхідної для якісного та своєчасного виконання планових завдань випуску продукції за кількістю та номенклатурою, у встановлені строки на основі раціонального використання ви­робничих ресурсів.

Основний зміст цього планування полягає в конкрети­зації плану випуску продукції в часі і просторі, безперервному контролі та регулюванні його виконання. Іншими словами, оперативне планування визначає:

- коли (квартал, місяць, декада, зміна) і де (цех, дільниця, робоче місце) мають бути здійснені всі операції з виго­товлення деталей, складання виробів, виробництва напівфабрикатів;

- фактичний стан виробничого процесу в кожний кон­кретний період часу;

- відхилення від завчасно встановленого графіка техно­логічного процесу;

- необхідність регулювання ходу виробництва для усунен­ня наслідків небажаних відхилень тощо.

Методика і техніка планової оперативної роботи визнача­ються:

- ступенем централізації планової роботи;

- вибором планово-облікової одиниці;

- диференціацією планових періодів;

- складом і методикою розрахунку календарно-планових нормативів (КПН);

- порядком встановлення виробничих завдань;

- порядком оформлення та руху планово-облікової доку­ментації.

Обов'язковою умовою ефективного функціонування сис­теми оперативного планування виробництва є наявність обґрунтованої нормативної бази, куди, зокрема, входять:

- календарно-планові нормативи — партії та величина ви­передження, періодичність запуску продукції у вироб­ництво, величина заділів тощо;

- норми матеріаломісткості — витрати сировини та напівфабрикатів, матеріалів на одиницю продукції;

- норми використання виробничих потужностей — про­дуктивність обладнання, коефіцієнт змінності;

- норми матеріальної забезпеченості виробництва — нор­ми технологічних, внутрішньо цехових та міжцехових заділів, норми запасів сировини, напівфабрикатів.

У процесі оперативного планування для кожного цеху (в рамках загальної програми підприємства) формується своя виробнича програма, яка охоплює обсяг його договірних зо­бов'язань перед фірмою з виробництва продукції за узгодже­ними цінами і додатковий випуск виробів згідно з договора­ми з іншими організаціями. Незалежно від форми власності процес розподілу програм для конкретних виконавців (цехів, дільниць, бригад, робочих місць) та управління вироб­ництвом у цілому здійснюється за єдиною схемою на основі однакових функцій управління. Прийнята програма конкре­тизується по окремих деталях, складальних одиницях і дово­диться до кожного з основних виробничих підрозділів підприємства:

- для складальних цехів вона розподіляється за планови­ми періодами року в розрізі виробів;

- для обробних цехів — подається у вигляді номенклатур­но-календарних планів виробництва деталей та скла­дальних одиниць.

Такий розподіл охоплює закріплення за цехами номенкла­тури виробів, деталей, а також їх кількості.

Формування виробничої програми підприємства та її роз­поділ за цехами, як правило, здійснюється один раз на рік. Проте в процесі її реалізації можливі різні коригування номен­клатури, кількості, обсягу робіт, що спричинює необхідність управління виробничою програмою на рівні підприємства. Ієрархічність цієї системи планування та управління виробни­чою програмою схематично можна подати у вигляді таблиці (табл. 40).

Таблиця 40. Рівні оперативного планування та управління виробничою програмою

Рівні планування і управління	Завдання
1.Стратегічне планування 2. Оперативне планування та управління виробничою програмою	1.Визначення кон’юнктури ринку, збуту продукції відповідно до профілю підприємства 2.Формування стратегічного плану виробництва продукції 2. Формування виробничої програми 3.Розподіл програми випуску виробів за плановими періодами року та для складальних підрозділів 4. Розрахунок календарно – планових нормативів виробництва 5. Формування номенклатурно – календарних планів випуску складальних одиниць, деталей для обробки і заготівельних підрозділів 6. Формування виробничих програм цехів на квартал, місяць і розподіл їх по дільницях, бригадах
3. Оперативне планування та управління виробництвом	1. Формування оперативно – календарних планів (графіків) запуску – випуску складальних одиниць і деталей на короткий час 2. Формування змінно – добових завдань

Перелік наведених програм узагальнений. Кожне підприємство має свій варіант структуризації програм і за­вдань залежно від конкретних обставин. Кількість цих про­грам може бути збільшено, наприклад, за рахунок впровад­ження годинних графіків роботи потокових ліній, або скороче­на у зв'язку з тим, що часто процес формування виробничої програми підприємства об'єднується з її розподілом між скла­дальними цехами.

У цілому система оперативного планування виробництва, як бачимо з (табл. 40), охоплює два види дезагрегування виробничої програми: об'ємне планування та оперативно-ка­лендарне планування.

Під час об'ємного планування здійснюється розподіл річної виробничої програми підприємства в об'ємному (трудо­вому) та натуральному виразі між цехами й дільницями (на квартал або місяць). Випадок реалізації завдань оптимального розподілу річної виробничої програми за номенклатурою та за обсягом по планових періодах року (кварталу) визначаються показники завантаження обладнання. Для вирішення завдань об'ємного планування широко використовуються методи ма­тематичного програмування. Значна специфіка в підходах до завдань розподілу річної програми за плановими періодами зумовлена типом виробництва.

Оперативно-номенклатурне планування — це логічне продовження та розвиток об'ємного планування. На цьому етапі об'єктом планування є окремі вироби, складальні оди­ниці, деталі та деталеоперації. Воно базується на певних нор­мативах, які забезпечують взаємозв'язок календарних планів та узгоджують роботу споріднених робочих місць, дільниць і цехів, а також сприяють найефективнішому використанню ре­сурсів підприємства. До таких нормативів належать: заділ не­завершеного виробництва, випередження запуску та випуску партій деталей і складальних одиниць, розміри та ритми партій деталей тощо (про це більш конкретно йтиметься далі).

Дата добавления: 2014-01-04