Проблема буття – проблема сутності всього існуючого, а також проблема єдності всього світу

Буття – найширше філософське поняття, що фіксує впевненість людини в існуванні оточуючого світу і себе самого.

БУТТЯ ЯК ПРЕДМЕТ ФІЛОСОФСЬКОГО АНАЛІЗУ

Проблема буття є основною в філософії. Без відповіді на неї людина не зможе осягнути власну природу та адекватно зрозуміти зовнішню реальність. Взаємозв’язок питань про людину і буття був усвідомлений з самого початку існування філософського знання і вилився в уявленнях греків про співмірність макро- і мікро-космоса.

Онтологія вивчає прояви буття, те, яким воно постає перед людиною та осмислюється нею, і ставить питання: ”Яким та як є буття?”

Метафізика шукає коренів буття, ставить питання: ”Чому та що є буття”?

Онтологія (від гр. ontos – суще і logos – слово, вчення). Даний термін вживається у філософії з 17 ст, запровадив його нім.філософ Р.Гоклініус, хоча першим буття розглядав Парменід.

Проблема буття включає в себе кілька важливих тем:

1.Тема життя і смерті людини

2.Мінливості, скороминучості буття та його стабільність і збереження - все, що живе, скороминуче, окреме життя обмежене народженням і смертю. Але ж буття ширше за ці межі.

3.Структура буття – під час пошуку відповіді на нього сформулювались такі поняття як світ, людина, мислення, матеріальне, ідеальне тощо.

Зазвичай під буттям ми розуміємо те, що є – природа, людина, суспільство, явища культури, конкретні речі. Нім.філософ Л.Фейербах писав: “ Людина під буттям розуміє наявність для-себе-буття, реальність, існування, дійсність, об’єктивність ”. В українській мові слова “буття”, “існування”, “наявність”, “реальність”, “дійсність” є синонімами. Буття – все те, що існує тим чи іншим способом.

Отже, коли йдеться про

Буття – це все те, що є

Існування - те, що є в даний момент (або вданому місці)

Життя – існування, що має певний сенс

Буття постає як абстракцію високого, навіть гранично високого рівня, усвідомити його важко, бо воно не піддається охопленню. Буття – найширше філософське поняття, і тому воно постає як граничний, цільовий, стратегічний людський орієнтир. Вирішуючи питання про буття і небуття, ми виходимо за межі усіх існуючих наук, бо ж в реальному досвіді ми ніколи не стикаємось з небуттям, а коли зникають певні речі чи істоти ми розуміємо, що це не переходом у небуття, а лише перетворення в інші форми та виміри, які є іншими вимірами буття.

Філософія виводить всі свої питання поза межі схеми буття – небуття. Проте кожну річ можна розглядати тільки в умовах цілісного буття. Буття є основною метою і цінністю людини. Але найчастіше його розглядають у зв’язку з проблемою смерті. Цей аспект досить гостро постає в релігійній свідомості і теології. В більшості релігій метою життя є досягнення „вищого буття”, або його збереження від буття та руйнування.

Дата добавления: 2014-01-04