Майбутнє Мінімальних стандартних правил поводження з ув'язненими в Європі

Є доречним і важливим розглянути, що очікує Європейські Правила в двох важливих і пов'язаних один з одним аспектах, а саме, у переробці й впровадженні в практику. Насамперед, однак, слід надати огляд історичного та сучасного контекстів, з погляду яких варто розглядати і вітати подальший розвиток Правил. За минулі десятиліття, протягом яких практика застосування Правил придбала визначений досвід, у пенітенціарній області, на думку більшості вчених - пенологів та практичних працівників, відкрилася нова сторінка. Сама суть позбавлення волі піддалася переоцінці. По-перше, у світлі ідей і впливу тих представників суспільної думки, що активно сприяють прогресивним змінам. По-друге, на тлі тривожних симптомів прояву суспільно-політичної апатії або навіть явної ворожості виявлених у результаті досліджень несприятливих факторів. Розрив між теорією і практикою, багато в чому зобов'язаний своїм походженням нереалістичним очікуванням адміністрації пенітенціарних установ, знецінив і підірвав віру в багато чого з того позитивного, що було і є в системі виправного впливу. Безсумнівно, тепер мало хто вірить, що система кримінального правосуддя здатна на істотно більше, ніж стримування повсякденної злочинності на порівняно прийнятному рівні. Парадоксально, але факт, що саме в'язниці і тюремна адміністрація дотепер обвинувачуються у невідповідності цій меті, у той час як всі інші інститути соціальної сфери неспроможні вирішити це завдання. Таким чином, був створений моральний і організаційний вакуум. Результати досліджень продемонстрували, що системи виправного впливу дуже мало відрізняються у своїй здатності до реформування, що привело до висновку про необхідність нормалізувати умови життя і діяльності в місцях позбавлення волі, виникла ідея так званих «реальних в'язниць». Послідовники цієї ідеї дотримувались також точки зору про необхідність зменшити пагубні ефекти тюремного ув'язнення, що дотепер недостатньо чітко визначено і має потребу в об'єктивній і практичній перевірці. Безсумнівно, що в пенології, як і в інших науках, відбувається невблаганний процес вторгнення нових знань, ідей і свіжого сприйняття, що відсувають, або, принаймні, змінюють границі нашого неуцтва і забобонів. При наявності такої оновленої пенології Правила будуть потрібні для того, щоб гарантувати майбутнє, пропонуючи розумну, прогресивну схему моральних обмежень, оскільки цей процес розвитку керується неминущими цінностями й етичними вимогами. Таким чином, ми вправі очікувати подальшого росту значимості й актуальності Правил. Вони покликані відповідати прогресу і надихати майбутню пенітенціарну адміністрацію.

З моменту появи правил зазначені фактори породжували і формували постійні прогресивні зміни. Правила, як уже вказувалося, успішно співіснували з мінливими поглядами на етіологію та природу злочину, а також з несприятливими результатами обстеження існуючих методів і цілей виправного впливу, спираючи на силу закладених у їх основу моральних цінностей і реальну практичну спрямованість. Правила, належним образом переформульовані, можуть розраховувати на збереження своєї значущості і у майбутньому. У яких же напрямках буде розвиватися це майбутнє?

Слід очікувати, що збережеться тенденція розглядати мету, що складається у виконанні покарання і реабілітації, у більш широкому соціальному аспекті і, ймовірно, буде розроблена послідовна і реалістична теорія позбавлення волі для зміцнення інтелектуальної бази, здатної підтримувати цей процес. Загальна філософська сутність Правил повинна цьому відповідати. Виникнуть істотні зрушення в управлінні і технології, відбудеться переоцінка застосовуваних методів і з'являться нові, ускладнені операційні моделі й устаткування, що обслуговуються комп'ютеризованими технічними пристроями. Правила зобов'язані врахувати це в тому, що стосується їх практичного застосування й етичного прикладу. Статус і права ув'язнених стануть ще більш помітною темою пенологічних дебатів і теорій. У майбутньому, крім цього, знайде своє відображення неухильний ріст суспільного і політичного інтересу до соціальних проблем і злочинності, а також зв'язок цих проблем з економічними умовами. Незважаючи на вражаючі перспективи з погляду практики і дебатів, зрозуміло, недостатньо використовувати позбавлення волі тільки як символ суспільного осуду і механізм стримування злочинності. Переформулювання Правил у реалістичному і прогресивному контексті, з урахуванням величезної роботи, проробленої Європейським Комітетом із Проблем Злочинності в останні роки, обіцяє більш цілеспрямоване й оптимістичне майбутнє.

Виникає також питання про практичну доцільність і бажаність поширення області застосування Правил (або їх частини) на інші області соціального контролю, що припускають ув’язнення під варту або інші форми обмежень (наприклад, у більш широкому змісті мова може йти про поліцейський арешт або про такі не пов'язані з ув’язненням заходи, як іспитовий термін або примусова суспільно корисна праця). Подібні питання в деяких випадках піднімалися, але поки не достатньо добре вивчені і не є предметом, що відноситься до умов тримання ув'язнених або управління пенітенціарними установами.

Переглянуті Правила можуть у майбутньому послужити важливим і ефективним засобом доведення до відома і використання в роботі адміністрацією пенітенціарних установ Європи результатів цієї значної наукової і практичної діяльності. Поряд з теоретичним внеском подібної роботи у змісті Правил, у майбутньому неминуче розширення численних сфер їх практичного застосування. Необхідно також усіляко сприяти росту авторитету Правил, заснованого на переконанні, що вони повинні відображати реалістичні, творчі й прогресивні підходи до сучасних і майбутніх принципів діяльності пенітенціарної адміністрації, а в більш загальному змісті - до всієї пенітенціарної філософії.

3. Міжнародно-правові документи відносно окремих видів покарань і правопорушників

Дата добавления: 2014-01-04