Чиказька конференція 1944 р. та Чиказькі конвенції про міжнародну цивільну авіацію

Чиказька конференція 1944р. та прийняті на ній конвенції поклали початок сучасному режиму повітряної навігації. Чиказька конвенція про міжнародну цивільну авіацію не стосується державних літаків (наприклад, військових) і підкреслює повний і виключний суверенітет держав над своїм повітряним простором. Чиказька конвенція - це складний документ, який крім основного тексту містить 18 додатків, в яких зокрема визначені: вимоги до особового складу цивільної авіації при видачі свідоцтв; умови експлуатації та льотної придатності повітряних суден; державні і реєстраційні знаки повітряних суден; правила обслуговування повітряного руху, пошуку і рятування, розслідування льотних пригод; правила з охорони довкілля, безпечного перевезення небезпечних вантажів у повітрі та ін.

У міжнародному праві поняття міжнародних повітряних сполучень розкривається через комерційні права, під якими розуміють дозвіл авіапідприємствам здійснювати повітряні перевезення пасажирів, вантажу, багажу та пошти за винагороду. Загальне право на здійснення комерційної діяльності розподіляється на відповідні категорії, що називаються «свободи повітря» - термін, який вперше був застосований в Чиказькій угоді про міжнародний авіатранспорт 1944 р.

Спочатку максимальний обсяг комерційної діяльності, за який велася конкурентна боротьба між найвпливовішими авіаційними державами, складався з п’яти «свобод повітря»:

– право транзитного безпересадочного прольоту;

– право транзитного прольоту з посадкою з некомерційною метою, тобто без прийняття на борт чи висадки пасажирів, вантаження чи розвантаження вантажу;

– право на висадку на території іноземної держави пасажирів і вивантаження вантажів та пошти, які були взяті на борт повітряного судна на території держави, чию національність має судно;

– право приймати на те­риторії іноземної держави пасажирів, які прямують на територію держави, чию національність має повітряне судно, а також адресовані туди вантажі та пошту;

– право приймати на території інозем­ної держави пасажирів, які прямують на територію будь-якої іншої держави, а також адресовані туди вантаж та пошту, і право на висадку пасажирів та вивантаження вантажу та пошти, що прямують з будь-якої такої території в країні-партнері за угодою.

Згодом вони були доповнені ще трьома свободами:

– правом здійснювати перевезення пасажирів, вантажу та пошти між третіми країнами через свою територію;

– правом здійснювати перевезення пасажирів, вантажу і пошти між третіми країнами, минаючи територію держави, де повітряне судно зареєстроване;

– правом на так званий каботаж, тобто на перевезення іноземним перевізником між пунктами, що розташовані на території тієї ж самої держави.

Остання із цих свобод зараз використовується вкрай рідко, і тому її іноді зовсім не згадують.

Правове регулювання повітряних сполучень здійснюється шляхом укладання двосторонніх угод про повітряний транспорт. Вони укладаються за взірцем, що міститься в двох типових проектах: Чиказькому та Страсбурзькому, які були розроблені відповідно в 1944 і 1959 рр.

Дата добавления: 2014-01-04