Соціально-педагогічна робота з проституцією

У сучасному суспільстві проблема проституції переживає підйом (низька заробітні плата, відсутність роботи штовхає жінок на надання різного роду сексуальних послуг). Основною причиною проституції є бажання заробити грошей, створити «красиве для себе життя».

Для контролю над цією соціальної проблемою створені спеціальні структури в управлінні внутрішніх справ. Однак адміністративно-правові і кримінально-правові санкції пов’язані з проституцією, практично не діють.

Соціальний педагог повинен проводити профілактично-роз’яснювальну роботу негативного життя проституток, розвінчувати міф про «красиве життя», розповідати про наслідки позашлюбних безладних стосунків, здійснених за плату, можливість наразитися на захворювання, які виникають через статеві стосунки.

Отже, соціально-педагогічна робота соціального педагога з девіантними дітьми носить індивідуальний, різновекторний характер і спрямовується на превенцію (попередження порушень встановлених у суспільстві норм), інтервенцію (безпосереднє втручання) і реабілітацію людини, у якої встановлені ті чи інші відхилення.

4. Реабілітаційні соціально-педагогічні технології

При побудові соціально-педагогічної реабілітаційної програми роботи із підлітками девіантної поведінки як базові враховуються такі положення:

1. Опора на позитивні якості неповнолітнього. Для соціального педагога неприпустиме категоричний осуд дитини, що має відхилення в поведінці, висловлювання похмурих прогнозів. Необхідно йти шляхом створення для неї «ситуації успіху», уміти знайти позитивне в поведінці підлітка, будувати згідно цьому діяльність соціального педагога.

2. Формування майбутніх життєвих прагнень. Маючи, як правило, хронічну неуспішність в школі, підлітки часто зневіряються, не вірять в свої сили, не бачать майбутнього. Для такого підлітка важливе подальше професійне самовизначення, і в цьому випадку допомога соціального педагога разом з психологом спрямована на визначення його майбутньої професії, вибір відповідного інтересам і можливостям підлітка учбового закладу і працевлаштування.

3. Крім діяльності, пов'язаної з його подальшою трудовою долею, необхідне включення неповнолітнього, схильного до девіантної поведінки, в значущу для нього і суспільно-корисну діяльність, а не читання йому моралей, нотацій, настанов, повчань. Це складне завдання, оскільки часто вимагає зміни не лише ставлення до того або іншого виду діяльності, але і нормалізацію стосунків із колективом дітей. Як показує практика, у важковиховуваних підлітків вільного часу в чотири рази більше, ніж у інших школярів, і така ж велика різниця його якісного використання. Якщо благополучні підлітки самостверджуються в навчанні, праці, особистісних захопленнях, то для важких підлітків входження в ці сфери обмежене, і надлишок вільного часу стає для них криміногенним фактором, що суттєво впливає на моральне обличчя неповнолітнього.

4. Глибока довірчість і повага у взаємостосунках із підлітком. Через відсутність у дезадаптованих підлітків досвіду доброзичливого, спокійного спілкування, будь-яка виховна дія зустрічає активний опір неповнолітнього цій дії. Терпіння і витримка — головні помічники соціальному педагогу в роботі із такими дітьми.

В процесі реабілітаційної соціально-педагогічної діяльності спеціаліст виконує такі функції:

- відновну, таку, що передбачає відновлення тих позитивних якостей, які переважали у підлітка до настання дезадаптації;

- компенсуючу, що полягає у формуванні у підлітка прагнення виправити ті або інші якості особистості шляхом включення його в суспільно-корисну діяльність, значущу для підлітка; активізації потреб підлітка в самоудосконаленні, самовихованні на основі самоаналізу своїх вчинків, вироблення самокритичного ставлення до себе, вибору якогось ідеалу для наслідування, прийняття системи певних етичних цінностей і критеріїв для оцінки своєї поведінки;

- стимулюючу, спрямовану на активізацію позитивної мотивації діяльності підлітка, що передбачає різні виховні прийоми — навіювання, переконання, приклад і ін.

Залежно від особових особливостей підлітка і умов, в яких він знаходиться, при побудові реабілітаційних програм слід враховувати, в якому стані перебуває підліток. Це може бути передкризовий стан, обумовлений соціальною занедбаністю внаслідок конфліктів в сім'ї або із однолітками; втечами із дому, невідвідуванням освітньої установи.

Робота соціального педагога із цією категорією дітей орієнтована на соціальне оздоровлення внутрішнього світу підлітка. Соціальний педагог повинен володіти прийомами екстреної діагностики ситуації, в яку потрапила дана дитина — в сім'ї, школі, колективі; виявлення причин виникнення соціально-особово-емоційних порушень.

Основними видами діяльності є: індивідуальне консультування; включення підлітків в тренінгові групи з метою корекції негативних емоційно значущих ситуацій; індивідуальна робота із системою цінностей дитини; навчання соціальним навичкам, способам ефективного спілкування, конструктивній поведінці в конфліктних ситуаціях.

Крім цього необхідна робота з сім'єю з метою встановлення значущих взаємостосунків між дитиною і батьками, яка передбачає: діагностику педагогічних позицій сім'ї; індивідуальне консультування; включення батьків в тренінгові групи, спрямовані на навчання ефективній батьківській взаємодії із дитиною.

Інших підходів вимагає дитина, яка знаходиться в кризовому стані, обумовленому агресивною поведінкою підлітка. Часто така поведінка є реакцією підлітка на проблемну, нерозв'язну для нього ситуацію. У роботі із даною категорією дітей використовуються: екстрена діагностика емоційного стану; виявлення причин даної проблеми; навчання навикам розв'язання виникаючих проблем, умінням управляти своїми емоціями; робота над формуванням позитивної «Я-концепції».

Інший напрямок соціально-педагогічної діяльності стосується бездомних. Робота із «дітьми вулиці» будується, в основному, в двох напрямках:

- створення умов для виживання таких дітей (організація харчування, нічлігу, надання медичної допомоги);

- звільнення від негативного досвіду минулого життя через зміцнення віри в себе, в своє майбутнє.

Третій напрямок пов'язаний з підлітками, що експериментують із психоактивними речовинами. Найчастіше це підлітки, що мають низьку самооцінку, низьку задоволеність своїми вчинками, підвищену потребу в соціальному схваленні, високу тривожність.

Основний метод роботи — патронаж, основна форма роботи — організація соціально-психологічного тренінгу, спрямованого на формування позитивної «Я-концепції».

Ефективна реалізація даних реабілітаційних програм можлива при дотриманні трьох умов:

1) високої мотивації всіх учасників програми: дитини, батьків, соціального педагога, спеціалістів;

2) психолого-педагогічної компетентності спеціалістів і керівників реабілітаційної установи;

3) координації діяльності різних державних служб: освіти, охорони здоров'я, правоохоронних органів.

Існуючі технології роботи із дезадаптованими дітьми спрямовані на те, щоб поставити девіантну поведінку під соціальний контроль, що включає: по-перше, заміщення, витіснення найбільш небезпечних форм девіантної поведінки суспільно-корисними або нейтральними; по-друге, спрямування соціальної активності дитини в суспільно схвалюване або нейтральне русло; по-третє, відмова від кримінального або адміністративного переслідування підлітків, що займаються бродяжництвом, наркоманією, гомосексуалізмом, проституцією і др.; по-четверте, створення спеціальних служб соціальної допомоги: суїцидологічної, наркологічної і ін.

Дата добавления: 2014-01-04