Загальна характеристика правового режиму земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ ПРОМИСЛОВОСТІ, ТРАНСПОРТУ, ЗВ'ЯЗКУ, ЕНЕРГЕТИКИ, ОБОРОНИ ТА ІНШОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

РОЗДІЛ 20

У земельному фонді України виділяють різні категорії земель. Здійснюється таке виділення за основним цільовим призначенням земель. У відповідності зі статтею 65 Земельного кодексу[1] до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (далі землі несільськогосподарського призначення) відносяться землі, надані у встановленому порядку підприємствам, установам і організаціям для здійснення ними відповідних функцій. Громадяни також є суб'єктами, що здійснюють установлене законом використання даної категорії земель, однак, як правило, спеціальною несільськогосподарською діяльністю на цих землях займаються підприємства, установи і організації. Землі даної категорії не придатні для ведення сільського господарства або є сільськогосподарськими угіддями гіршої якості.

Основним цільовим призначенням даної категорії земель є їх спеціальне призначення для цілей, обумовлених діяльністю об'єктів, розташованих на цих землях. Відмінною рисою правового регулювання земель несільськогосподарського призначення є постійна поява нових форм цільового використання земель, обумовлена науково-технічним прогресом. Так, розвиток науки і техніки, особливо в останні десятиліття привів до виникнення таких землекористувачів як аеропорти, космодроми, атомні електростанції, телецентри і т.п. У силу цієї обставини законодавець залишив перелік видів і форм використання даної категорії земель відкритим, закінчуючи його розширювальним терміном «землі іншого призначення».

Характерною ознакою правового режиму земель несільськогосподарського призначення є та обставина, що дані землі виступають просторовим операційним базисом для розміщення об'єктів і споруд різного господарського призначення і не є сільськогосподарськими, тобто не виступають засобом виробництва в сільському господарстві[2]. Звідси випливають відповідні вимоги раціонального використання даної категорії земель, що полягають у максимальній економії земельних площ при відведенні під відповідні несільськогосподарські об'єкти.

Особливості правового режиму земель несільськогосподарського призначення пов'язані із шкідливим характером виробничої діяльності розташованих на них підприємств, що в багатьох випадках вимагає створення спеціальних захисних зон. Вони являють собою просторові розриви, найчастіше зайняті багаторічними насадженнями, у межах яких встановлюється особливий режим використання земель. Земельний кодекс виділяє 4 види спеціальних захисних зон.

Так, уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів створюються спеціальні охоронні зони, що покликані забезпечити нормальні умови їх експлуатації, попередити ушкодження, а також зменшити їх негативний вплив на навколишнє природне середовище і людину. Правовий режим охоронних зон залежить від особливостей об'єкта, який зводиться на землях несільськогосподарського призначення.

Зони санітарної охорони створюються навколо об'єктів, де маються підземні і відкриті джерела водопостачання, водозабірні і водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності.

Створення санітарно-захисних зон обумовлено необхідністю відокремлення об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, від територій житлової забудови.

Для забезпечення функціонування військових об'єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об'єктів і навколишнього середовища від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах, створюються зони особливого режиму використання земель.

Створення спеціальних захисних зон не позбавляє власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, землі яких виявилися в межах цієї зони, права користування ними. Однак на цих землях, згідно ст. ст. 112-115 Земельного кодексу, запроваджується режим обмеження чи повної заборони окремих видів діяльності, що не сумісні з метою встановлення спеціальних захисних зон. Так у межах охоронних зон ліній електропередачі забороняється палити багаття, утримувати худобу, складувати корми, матеріали, добрива тощо.

Власникам землі і землекористувачам, на території яких встановлюються захисні зони, відшкодовуються всі збитки, пов'язані з обмеженням їх прав, включаючи упущену вигоду. Ці збитки, у відповідності зі ст. ст. 90, 95, 97, 101 і розділом V Земельного кодексу, відшкодовуються тими підприємствами, установами, організаціями і громадянами, діяльність яких тягне необхідність встановлення таких зон[3].

Земельна ділянка несільськогосподарського призначення може мати різний правовий статус у залежності від того, у межах якої категорії земель вона знаходиться. Наприклад, якщо землі транспорту проходять по землях сільськогосподарського призначення, то вони набувають статус категорії земель сільськогосподарського призначення. Однак, якщо вони проходять по землях населених пунктів, то здобувають статус земель житлової і громадської забудови.

Правовий режим земель несільськогосподарського призначення регулюється загальними і спеціальними нормами. До загальних відносяться норми Законів «Про транспорт», «Про енергетику», «Про охорону навколишнього природного середовища» і інших нормативних актів загального характеру. Вони регламентують загальні вимоги щодо використання земель несільськогосподарського призначення, відносини по забезпеченню їх охорони і т.д. До спеціальних нормативних актів відносяться Земельний кодекс і інші нормативні акти земельного законодавства, що регулюють умови і порядок надання земель несільськогосподарського призначення у власність і користування, у т.ч. на умовах оренди, умови і порядок їх вилучення і викупу, права і обов'язки власників землі і землекористувачів тощо.

Дата добавления: 2014-01-04