Основні анатомо-фізіологічні особливості немовляти

План

Тема 4. Психологічна характеристика дитини раннього віку

Тема 3. Психологія дитини немовлячого віку

Лекція 2 (2 год.)

Мета: висвітлити особливості психічного розвитку і виховання дитини періоду новонародженості, немовляти, дитини раннього дитинства.

1. Психічний розвиток дитини в немовлячому віці та його значення для наступного етапу розвитку особистості. Характеристика періоду новонародженості.

2. Провідна діяльність у немовлячому віці. Новоутворення у немовлячому віці. Криза першого року життя та її характеристика. Поняття про почуття прихильності.

Основні поняття: період новонародженості, немовлячий період, раннє дитинство, безпосереднє емоційне спілкування, комплекс пожвавлення, автономне мовлення, криза першого року, предметна гра, криза трьох років сюжетно-рольова гра, оригінальне словотворення.

Частина дитячої психології, яка займається вивченням дітей першого року життя (психологія немовлячого віку) ще дуже молода і по суті сама знаходиться в стані немовлячого віку. До початку ХХ століття знання психологів про немовля обмежувались житейськими спостереженнями і їх було дуже мало.

Перша з причин цього положення полягає у ставленні до немовля як до майбутньої, але не дійсної людини, як до істоти, що дозріває поза утробою матері і яка веде скоріше рослинне, ніж психічне життя. Друга причина відносного відставання психології немовлячого віку пов’язана з методичними труднощами дослідження психіки дітей першого року життя.

На перший погляд може здатися, що немовля зовсім не соціальна істота. Воно ще не володіє основним засобом людського спілкування (мовленням), його життєдіяльність обмежується задоволенням найпростіших життєвих потреб, воно скоріше є об’єктом догляду, ніж суб’єктом соціального життя. Звідси легко виникає враження, що немовля являє собою чисто біологічну істоту, яка позбавлена всіх специфічних людських властивостей. На справді немовля живе в абсолютно специфічній і глибоко своєрідній соціальній ситуації розвитку. Ця ситуація визначається повною безпомічністю немовля і відсутністю яких би то не було засобів до самостійного існування і задоволення своїх потреб. Єдиним таким "засобом" є інша людина – дорослий, який опосередковує абсолютно всі прояви немовля. Що б не відбувалось з немовлям, воно завжди знаходиться в ситуації, яка пов’язана з доглядом за ним дорослого.

Багаточисельні дослідження взаємодії матері і дитини виявили специфічну активність дитини у цій парі. Немовля здатне не просто пасивно підкорятися матері, але й активно регулювати свою взаємодію з нею. Дитина може привертати до себе увагу, спрямувати її погляд на певний предмет, керувати її діями. У взаємодії матері і немовляти спостерігається дивовижна узгодженість і взаємність.

Гармонійність і синхронність взаємодії матері і дитини є важливим фактом психології немовлячого віку. Цей факт говорить про те, що не лише дитина "пристосовується" до матері, але й вона пристосовується до дій дитини. Дитина і мати взаємно змінюють та розвивають одне одного. У цій здібності до гармонійної взаємодії і в загальному настрої на загальне з дорослим і виявляється активність немовляти.

У більшості періодизацій дитячого розвитку немовлячий вік розглядається як цілісний і єдиний період. Дійсно, протягом всього немовлячого віку дитина живе в одних й тих самих умовах і залишається фізично й психологічно зв’язаною з дорослим. Але характер цього зв’язку протягом першого року життя суттєво змінюється.

В наш час відбуваються гарячі дискусії з приводу психічного життя дитини в утробі матері. Деякі лікарі та психологи вважають, що ця ще ненароджена дитина має свідомі людські переживання. Народження – завжди різкий перехід до нового, тому цей момент і наступний за ним період новонародженості є кризовим, перехідним періодом.

Вроджені рефлекси новонародженого.

Новонародженість – єдиний період в житті людини, коли ще можна спостерігати в чистому виді природні, інстинктивні форми поведінки.

Немовля з’являється у світ, маючи певний запас вроджених безумовних рефлексів, тобто автоматичних, мимовільних відповідей на певні зовнішні подразнення. І хоча його нервова система ще далеко не сформована, вона готова пристосувати організм до зовнішніх умов.

Серед вроджених рефлексів новонародженого є функційні, захисні рефлекси, що вберігають організм від небезпечних та занадто сильних впливів. Але не всі рефлекси мають важливе пристосувальне значення. Це так звані атавістичні рефлекси, більшість з яких зникає вже в першому півріччі життя.

У новонароджених є ще одна група рефлексів, які, хоча й не мають життєвого значення, з віком не згасають, а, навпаки, закріплюються. Це орієнтовні рефлекси, які спрямовані на контакт із зовнішніми впливами. Наприкінці першого місяця життя з’являються і перші умовні рефлекси. Відчуття новонародженого недиференційовані і нерозривно пов’язані з емоціями.

Важливі події в психічному житті дитини – виникнення слухового та зорового зосередження. Новонароджений проводить час у сні або дрімотному стані. Поступово починають виділятися окремі моменти, короткі періоди неспання. Слухове та зорове зосередження надають неспанню активний характер.

Оскільки мозок новонародженої дитини ще продовжує розвиватися, тому її психічне життя є проявами роботи підкоркових центрів, а також недостатньо розвинених відділів кори.

Соціальна ситуація розвитку новонародженої дитини не є завершеною, оскільки соціальним оточенням є батьки, але ще відсутня провідна діяльність дитини - зворотна реакція на увагу дорослих. На основі цього виникає протиріччя цього вікового етапу: дитина відчуває максимальну потребу в дорослому і водночас не володіє специфічними засобами впливу на нього. Для подолання цього протиріччя дитині необхідно навчитись реагувати на дорослих. Цьому сприяють такі прийоми формування потреби в спілкуванні з боку батьків, як контакт поглядів; усмішка (найвиразніший елемент міміки, що говорить про позитивне ставлення до дитини); фізичний дотик, який супроводжується лагідною розмовою; використання іграшки в акті мовленнєвого спілкування; паузи при розмові з метою надати дитині можливість "відповісти".

Протягом періоду новонародженості у дитини поступово з'являються такі новоутворення, як розвинення акту сприймання, поява наслідування та акту пізнання, зорові та слухові зосередження, прояви активного інтересу до оточення.

Центральним новоутворенням цього періоду є поява комплексу пожвавлення - позитивної емоційно-дійової реакції новонародженого (посмішка, інтенсивні рухи ніжками та ручками, гуління) на появу дорослого, особливо на голос матері, її обличчя, дотики.

Поява комплексу пожвавлення є психологічним критерієм закінчення кризи та періоду новонародженості, на зміну якому приходить нова стадія розвитку - стадія немовляти. Приблизно це відбувається у період від двох тижнів до двох місяців життя дитини (цей час є індивідуальним).

Протягом першого року життя дитина інтенсивно розвивається як фізично так і психічно.

Ріст здорової дитини-немовляти за перший рік її життя збільшується приблизно в 1,5 рази, а вага становить майже 9-10 кг. Немовля відрізняється від дорослого пропорціями тіла: має порівняно велику голівку, що становить 1/4 всього тіла (у дорослої людини 1/8), короткі ніжки, що становлять приблизно 1/3 всієї довжини тіла. Починають з'являтися молочні зубки.

Інтенсивно розвивається нервова система. Швидко розвиваються аналізатори, зокрема, їх мозкові частини. Встановлюються зв'язки між різними ділянками кори головного мозку, проявом чого є поступовий розвиток умовних рефлексів дитини.

Дата добавления: 2014-01-04