Освітня політика змін зорієнтована на формування здорового способу життя молоді на шкільному рівні

Головними складовими сприятливих умов для людського розвитку є здоров’я, освіта і добробут населення. Школи є першочерговим чинником формування покоління, з яким можна зв’язувати великі надії та значні досягнення в області освіти та виховання (Халдоніки). Згідно з рекомендаціями щодо залучення закладів освіти до міжнародного проекту «Європейська мережа шкіл сприяння здоров’ю» (вимоги Європейської комісії, ВООЗ-Євро та Ради Європи до учасників проекту), учасником міжнародного проекту «Європейська мережа шкіл сприяння здоров’ю» (ЄМШСЗ) може стати на добровільних засадах будь-який дошкільний, середній загальноосвітній, інтернатний, професійний, позашкільний, вищий або інший заклад освіти, педагогічний колектив якого за власним бажанням ухвалює рішення про введення в число найголовніших пріоритетів своєї діяльності питання здоров’я молодого покоління та співпрацівників і ставить перед собою в цьому напрямку конкретні оперативні та перспективні завдання, впроваджує відповідні педагогічні, медико-профілактичні, гігієнічні, фізкультурно-оздоровчі і спортивно-масові, психологічні та інші технології, спрямовані на формування в учнів навичок здорового способу життя, валеологічного світогляду, що урешті-решт сприяє збереженню та зміцненню здоров’я.

Оцінні дослідження, проведені впродовж останнього десятиріччя, виявили додаткові можливості побудови таких стратегій засвоєння бажаних знань, ставлення, навичок та моделей поведінки, що зменшують рівень ризикової поведінки та поліпшують стан здоров’я [ВООЗ, 2004]. Здебільшого стратегічні рішення ухвалюються стосовно якогось конкретного явища. Що ж до «Школи сприяння здоров’ю», то вона повинна докладати зусиль, щоб відповідати 12 критеріям, які можна згрупувати таким чином:

Управління (стиль управління, стратегія впровадження інновацій, комунікативні навички, навички управління):

- підвищення почуття власної гідності у всіх школярів шляхом демонстрації того, що кожен із них може зробити свій гідний внесок у життя школи;

- установлення хороших взаємин між викладацьким складом і учнями, а також між школярами в повсякденному житті школи;

- проведення серед викладацького складу і школярів роз’яснювальної роботи щодо соціальних завдань, які стоять перед школою;

- створення через проведення широкого кола заходів стимулів до залучення у них всіх школярів.

Організація здоров’язбережного середовища школи (система комунікації, розподіл обов’язків, робочі групи, ухвалення рішення, ієрархія, стосунки тощо):

- поліпшення навколишнього середовища в школі;

- підвищення допоміжної ролі системи шкільного харчування (якщо таке організовано) стосовно програми санітарної освіти.

Надання освіти з питань ЗСЖ (навчання, дидактика, групування учнів, навчальні програми, контрольні роботи, методи, оцінювання, звіти, керівництво учнями тощо):

- реалізація потенційних можливостей спеціальних служб, які є в суспільстві, з погляду тієї консультативної й іншої підтримки, яку вони можуть надати санітарно-просвітній роботі;

- розвиток освітнього потенціалу шкільних медико-санітарних служб для того, щоб вони перейшли від проведення регулярних перевірок до підтримки програми санітарної освіти й зміцнення здоров’я.

Кадровий потенціал (професіональність, контроль і допомога, співпраця, нагородження, співбесіди):

- активна робота з підвищення рівня здоров’я і благополуччя всіх, хто працює у школі (розгляд можливості підвищення ролі викладачів як моделей для наслідування стосовно ставлення до здоров’я).

Зовнішні зв’язки (сусідні школи, клієнти, університети, конкуренти і т.д.):

- установлення тісних взаємин між школою, родинами учнів і громадськістю;

- формування зв’язків між відповідними початковими і середніми школами з метою розробки послідовної програми санітарної освіти.

Умови (фінансування, приміщення, робота секретарів, інформація тощо).

Відповідність шкільної політики розглянутим критеріям сприяє впровадженню державної освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді взагалі і залученню шкіл до мережі ШСЗ зокрема. Заклад освіти, що визначив своєю метою впровадження шкільної політики з питань забезпечення ЗСЖ учнів, потребує визначення наявної ситуації в школі. Необхідність змін виникає, коли відзначається розбіжність між бажаним результатом і наявною ситуацією за критеріями, зазначеними вище. Інколи достатньо однієї зміни, але може трапитися і так, що будуть потрібні і більші зміни. Наприклад, у системі організації здоров’язбережного середовища школи. Змін може потребувати лише організація діяльності робочих груп або ж усі решта складові: система комунікації, розподіл обов’язків, робочі групи, ухвалення рішення, ієрархія, стосунки тощо).

Отже, за нашими дослідженнями, у школі необхідно ввести політику впровадження змін, зорієнтовану на досягнення мети. Якщо вона добре здійснюватиметься, то це приведе до зміни у загальних напрямках політики школи. Це може бути політика у питаннях освіти, кадрів, організації тощо. Однак, як правило, такий підхід вимагатиме інтегрованого розвитку політики школи, оскільки всі зазначені ключові чинники є взаємопов’язаними [Karstanje P.N, 1999].

Досліження, які ми проводили, свідчать, що значна кількість навчальних закладів у тій або іншій формі займається втіленням програм, зорієнтованих на забезпечення здорового способу життя тих, що навчаються. Одна школа може поліпшувати послуги санітарії, інша – підвищувати професійні якості співробітників. Такий підхід не забезпечує цілісний якісний процес, оскільки не охоплює всі аспекти, необхідні для забезпечення ЗСЖ учасників навчально-виховного процесу як багатоаспектного завдання в діяльності закладу.

Тому ефективне впровадження програм шкільного здоров’я, як і всеохопне забезпечення якості [Oaкland, J.S, 1989], повинно бути справою всього колективу і громади та вимагає:

- залучення всіх учасників до діяльності організації;

- орієнтації на всі аспекти діяльності навчального закладу;

- орієнтації на мету, з якою погоджуються всі члени організації.

Власне такі підходи характерні для діяльності Шкіл сприяння здоров’ю. Школи, що беруть участь у розглянутому проекті, повинні відповідати певним критеріям і насамперед цілком підтримувати концепцію школи як місця для зміцнення здоров’я дітей і дорослих. Директори, працівники й учні відповідних шкіл повинні прекрасно усвідомлювати наслідки участі в мережі ШСЗ, адже доведеться витрачати свій час та енергію на такі необхідні види діяльності, як керування цим проектом, підготовка кадрів, розробка навчальних програм, залучення до цієї роботи батьків і місцевої громадськості (Гр.. зд).

За нашими спостереженнями, усвідомлення того, що діяльність із забезпечення ЗСЖ учнів – це справа усієї громади, настає після орієнтаційної фази. Це призводить до призначення координаторів і появи значної кількості робочих груп. Небезпека полягає в імовірності того, що занадто багато зусиль може бути вкладено в окремі невеличкі проекти, які не розвиватимуть організацію в цілому. Тому підготовчий період надзвичайно важливий, бо допомагає уникнути деяких проблем.

Так, школи, що мали намір долучитися до Європейської мережі шкіл здоров’я, зіштовхувалися з обов’язковою умовою – планування на довгий термін проекту (3–5 років), відповідно до Угоди про школи сприяння здоров’ю, оскільки для проведення такого проекту необхідне ретельне і детальне планування на рівні школи. План повинен чітко визначити, що таке забезпечення ЗСЖ і що це означає для школи, а також піддаватися коригуванню. Ключовими компонентами плану повинні бути об’єктивне оцінювання і моніторинг ходу роботи. Забезпечення процесу потребує оцінювання з погляду поставленої мети і завдань.

З метою підготовки і створення плану проекту необхідно сформувати групу планування. Групу планування призначає керівництво установи. Вона може складатися з керівників середньої ланки, вчителів, які займають ключові позиції, невикладацького складу. Робота групи планування може зайняти декілька тижнів або декілька місяців, залежно від кількості часу, який група може приділити роботі.

Члени цієї групи повинні мати належне інформаційне забезпечення, щоб добре орієнтуватися у таких аспектах, як потреби школи; оточення і зв’язки; сильні, слабкі сторони, проблеми та можливості; бажання співробітників виконувати завдання; наявність неформальних лідерів у школі.

Існують методи та способи контролю якості, які відповідають кожній фазі. Діаграма Ішікава належить до найширше використовуваних. Зазначений метод дає змогу дослідити проблему щодо низки можливих причин. Можливі причини групуються насамперед у головні групи (наприклад, методичне, інформаційне, правове забезпечення тощо). Після цього кожна головна група розбивається на чинники другого порядку. Так, чинники, які мають відношення до проблеми шкідливих звичок та виокремлені в такий спосіб, можуть бути проаналізовані в наступній фазі.

Необхідно дізнатись: а) чи ключові центри уваги плану є відповідними тому, що є важливо для організації; б) чи це можна використати для специфікації основних завдань, які своєю чергою покладають на місію; в) наскільки ключові ценри уваги становлять аспекти, які можуть бути вихідними і можуть бути виправлені; г) на скільки зібрана і використана інформація у цих специфічних точках є достовірною. Такий список ключових питань часто містить детальнішу інформацію, ніж самі ключові питання.

Завдяки отриманій інформації, група планування розробляє план, який повинен бути схвалений шкільною адміністрацією та управлінськими ланками і підтриманий більшістю учасників процесу. Лише після того, як пропозицію групи планування схвалено, створюють групу для виконання проекту, яка відповідає за розвиток і координацію заходів шкільної політики забезпечення ЗСЖ молоді. Зокрема, країни і школи, що беруть участь у впровадженні політики ШСЗ, повинні:

- забезпечити проведення проектів, спрямованих на вирішення актуальних як місцевих, так і одночасно тих проблем, які становлять інтерес для всіх європейських країн, а також тих, які можна буде використовувати згодом як модель сучасної практики;

- проводити заходи щодо формування здоров’я школярів, які сприяють зміцненню здоров’я молоді, формуванню духу підтримки й солідарності, підвищенню серед населення почуття відповідальності за своє власне здоров’я і здоров’я інших людей, а також кращому розумінню принципів гарантування безпеки;

- почати всі необхідні заходи для забезпечення наочності проведених у рамках проекту заходів і зміцнення довіри до цих заходів, а також сприяти оцінюванню і поширенню одержуваних результатів.

Проектна група встановлює різноманітні контакти під час підготовчого періоду і має змогу сформувати відповідне бачення специфічних інтересів окремих людей. При формуванні групи важливо враховувати, які завдання повинні бути виконані і які навички потрібні для цього. Водночас важливо розглянути, хто з неформальних лідерів повинен бути залучений і яка група репрезентуватиме той чи інший захід при виконанні проекту. Ми переконалися, що репрезентативність при цьому не є визначальною. Мова не йде про репрезентативність ідей, а про те, що важливо брати до уваги спроможність людей ефективно співпрацювати у групі, вони повинні довіряти один одному та бути зацікавленими в реалізації проекту.

Існують різні підходи організації на етапі впровадження. Серед них ми виділили три, що найчастіше використовуються в нашій практиці: плановий, збільшуваний та проектний.

Плановий підхід – це проект кінцевого результату. Як правило, одній людині – співробітнику або запрошеній особі – пропонується підготувати план до відповідного строку. Проект плану обговорюють керівна команда та координатори й адаптують до умов закладу. Таким чином, встановлюється зв’язок між контролем якості та поліпшенням якості результату.

Основною перевагою розглянутого підходу ми вважаємо можливість розробки послідовної схеми, у якій всі елементи знаходяться на відповідному місці.

Серед недоліків слід звернути увагу на те, що відповідальні особи можуть не сприйняти запропоновану систему як свою власну, не будуть зацікавлені в ній, а розглядатимуть її як додаткове, а не робоче завдання.

Збільшуваний підхід визначають як шлях розвитку – це вирішення питань крок за кроком. Робота спрямована на впровадження загальної системи забезпечення політики щодо здоров’я, але початок робиться з виконання одного завдання. Важливо, як і в попередніх підходах, те, щоб були задіяні всі, хто працює над означеною проблемою.

Перевагою такого підходу, на нашу думку, є те, що він базується на досвіді залучених людей, і таким чином ці люди будуть зацікавлені творчо підходити до вирішення проблем, матимуть можливість його коректувати. Недоліком може бути те, що можна зупинитися на рівні вирішення нагальних проблем і не вийти на рівень системної діяльності. Як правило, цим питанням займаються управлінці і координаційна група.

Третій підхід – проектний. Здебільшого проекти є лише частиною процесу. Успішність програм залежить від того, наскільки заклад вважає пріоритетним цей аспект, чи пов’язує свою власну політику з освітньою політикою забезпечення здорового способу життя молоді.

Першим завданням проектної групи є перетворення планів, розроблених групою планування, у завдання, заходи і структурні зміни. Велику кількість даних можна отримати від адміністративної системи. Якщо виникає необхідність отримати дані від адміністрації, то важливим є їх залучення і підтримка. Таким чином, адміністративна група повинна заздалегідь ретельно дослідити роль адміністрації у проекті. Необхідно досягти згоди щодо внесків і відповідальності. Також важливо визначитися, чи потрібна додаткова робота адміністрації, а якщо потрібна, то в якому обсязі (друк, звіти, оголошення тощо).

Проектна група може також організувати проектні об’єднання. Слід підкреслити, що проектним об’єднанням необхідно давати чіткі завдання. Як тільки проектні об’єднання розпочнуть свою роботу, проектна група тільки координуватиме такі завдання, як допомога проектним об’єднанням; вирішення проблем; залучення людей до виконання специфічних завдань; планування дій; вивчення зауважень та звітів про виконану роботу; запитання з метою уточнення завдань; мотивація людей до виконання завдань і вчасного звіту тощо. Інколи корисно запрошувати сторонніх людей, наприклад, колег, спеціалістів з конкретних питань, інспекторів, щоб вони допомогли в забезпеченні якості.

Звичайно, для того, щоб зацікавити колег, можна відвідати школу, де є великий досвід систематичного, послідовного забезпечення якості. Деякі школи впродовж довгого часу займаються цими питаннями. У цих школах із задоволенням розповідають про свій досвід, про те, що не вдалося і що потрібно ще зробити.

Можна також запросити колег із шкіл, де вже накопичений досвід, щоб вони прочитали лекцію або розповіли про свою роботу. Їм можна поставити запитання і попросити про надання допомоги в конкретних питаннях. Коли ви запрошуєте людей, необхідно добре продумати якість запитань. Дуже часто, коли приходять люди з інших шкіл, вони відразу відчувають великий розрив між ситуаціями у двох школах. Можна почути такі відгуки: «так, там, у них це можна було зробити, бо їм уряд дав гроші», або «у них там всі молоді, а ми не зможемо цього зробити». Такі відгуки часто є виразом незадоволеності або небажання щось зробити, неготовності людей до процесу забезпечення якості в тому вигляді, який їм запропонували. Час і зусилля витрачатимуться марно, тому краще було б поставити конкретні питання стосовно процесу забезпечення якості на відповідному етапі. Якщо в людей є реальна потреба в інформації, то тоді і відповіді будуть адаптовані до конкретної ситуації.

Запрошення експертів-візитерів до школи – все ще нове явище для багатьох шкіл у багатьох країнах. Існують компанії, які скеровують до шкіл групу людей на відповідний період (раз на два або три роки) для надання рекомендацій.

Команда експертів не приходить у школу просто так. Необхідно провести певні заходи до візиту і сформулювати низку чітких умов:

- підготовка повинна передбачати звіт школи з питань якості. Звіт готує школа. Візит буде успішним тільки тоді, коли він супроводжується добре дібраною інформацією, системно поданою у місії школи, завданнях, процедурах (програми, штати, фінанси, будівля тощо);

- мета візиту повинна бути зрозумілою як для школи, так і для візитерів;

- необхідною умовою є добра комунікація. Це означає наявність достатнього часу для обміну інформацією з різними групами вчителів, щоб вони могли висловити все, що вони думають, а візитери могли скласти правильне бачення процесів у школі;

- команда експертів-візитерів повинна розробити звіт. Усні коментарі можливі, але краще оформити письмовий звіт, оскільки його легше розповсюдити серед всіх співробітників. Можливо також скомбінувати усний та письмовий звіти. Важливо чітко визначити з самого початку, що очікується в результаті. Чи буде це розгорнутий, чи деталізований звіт? Чи про все треба повідомляти, чи щось повинне бути конфіденційним? Це обговорюється залежно від ситуації, але важливо досягти спільного розуміння з цих питань одразу;

- візит не повинен бути одноразовим, а одним із серії візитів. Тоді можна буде прослідкувати зміни впродовж певного часу. Інколи школи дуже завантажені виконанням поточної роботи і не помічають змін. Інколи зміни настільки поступові, що проходять непоміченими. Команда експертів може помітити це і відзначити тенденцію, на яку школі необхідно відреагувати.

Головна функція експертів – забезпечити рекомендації, а шкільна команда має продемонструвати, що зроблено за поточний період.

Таким чином, реалізація освітньої політики з питань забезпечення ЗСЖ молоді на шкільному рівні залежить від власне школи. Підходи до нього можуть бути дуже різноманітними. Маленька школа може підійти до цього питання по-іншому, ніж велика. Елементи, які можуть об’єднати процес освітньої політики з реальним шкільним життям,– це організаційні рішення; інформаційне забезпечення; планування; звітність. Для того, щоб прив’язати процес забезпечення якості до життя школи, повинна існувати група відповідальних осіб, які заохочують людей, звіти повинні подаватися регулярно, і люди повинні отримувати інформацію про розвиток подій у різноманітний спосіб.

Фахівці визначають життєво важливими при управлінні процесом поліпшення якості у школі такі компоненти:

- шкільний менеджмент;

- визнаний більшістю план;

- урахування реалій шкільного життя;

- тривалість у часі;

- отримання інформації про результати і для подальшого планування.

Таким чином, політика впровадження змін, зорієнтована на забезпечення здорового способу життя молоді, повинна базуватися на реальних проблемах навчального закладу. Процес повинен бути на порядку денному. Учасники навчально-виховного процесу повинні регулярно отримувати інформацію про результати і бути задіяні у реалізації. Особи, які розробляють програми та обстоюють політику, можуть вплинути на її структуру та результати поширення.

Дата добавления: 2014-01-04