Кваліфікація злочинів слідчим на стадії порушення кримінальної справи

Значення кваліфікації.

Вірна кваліфікація злочину має важливе значення. Що означає правильна кваліфікація?

Вірна кримінально-правова кваліфікація суспільно-небезпечного діяння означає повне і точне застосування всіх кримінальних законів, які охоплюють скоєний злочин.

Значення вірної кваліфікації полягає у тому, що сувора відповідність діяння нормі кримінального закону гарантує дотримання законності при притягненні до кримінальної відповідальності у процесі досудового слідства, судового розгляду, призначення та відбування покарання.

Статистика МВС України враховує злочини дотримуючись такої кримінально - правової класифікації:

· особливо небезпечні злочини;

· тяжкі злочини;

· середньої тяжкості злочини;

· невеликої тяжкості (ст.12 КК України).

Отримавши для вирішення заяву або повідомлення про скоєний злочин слідчий, згідно зі ст.97 КПК України зобов'язаний не пізніше 3-х діб прийняти одне з таких рішень:

1. порушити кримінальну справу;

2. відмовити в порушенні кримінальної справи;

3. направити заяву або повідомлення за належністю.

У всіх трьох стадіях слідчому належить вирішити питання про кваліфікацію діяння. Складність цього процесу полягає в тому, що в наявності кримінальної справи не завжди достатньо визначено предмет доказування, не відомо, які фактичні дані будуть мати кримінально-правове значення, а які ні. Правильне вирішення цього питання у багатьох випадках залежить від життєвого і професійного досвіду слідчого, рівня його теоретичної підготовки, від його таланту й уміння.

У нашій кримінально-правовій науці і практиці розслідування кримінальних справ склалася така думка, що кваліфікацію злочину слід проводити за елементами складу злочину, послідовно роз'яснюючи цей процес з об'єкту, об'єктивного боку, суб'єкту та суб'єктивного боку.

Однак навряд чи правильно вважати, що при вирішенні питання про порушення кримінальної справи необхідно встановлювати всі елементи складу злочину у сукупності або кожен з ознак, який характеризує окремі елементи складу злочину. Така вимога було б надмірною. Не випадково закон говорить про ознаки злочину, а не про склад злочину і, як слідство, встановлювати всі елементи складу злочину у сукупності у цій стадії кримінального процесу не вимагається. Тобто нема необхідності встановлювати всі ознаки злочину, які характеризують окремо об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону.

Для вирішення питання про порушення кримінальної справи достатньо окремих ознак, які можуть відноситися до будь-якого з елементів складу злочину.

Ознаки злочину у кожному конкретному діянні знаходять шляхом порівняння його ознак з ознаками, які зазначені у кримінально-правовій нормі, яка передбачає відповідальність за діяння, яке схоже з ним. При проведенні такого порівняння, на нашу думку необхідно звертати увагу на наступні ознаки, які характеризують елементи складу злочину.

Об'єкт. Зааналізом ознак, які відносяться до об'єкту, повинно бути встановлено, що шкода, заподіяна суспільним відношенням, яке охороняється законом. Більш того, повинен бути ясним безпосередній об'єкт посягання (життя, здоров'я громадян, суспільний порядок, майно...).

Об'єктивна сторона. Важливе значення при виявленні ознак злочину у типових ситуаціях має аналіз ознак, які характеризують об'єктивну (зовнішню) сторону злочину. Ознаки, які відносяться до об'єктивної сторони, перш за все повинні вказувати на те, що дія, або бездіяльність, а також наслідки, які наступили є кримінально-правовими.

Вивчення практики вирішення питання про порушення кримінальної справи показує, що при аналізі об'єктивної сторони складу злочину не завжди виявляються ознаки, які дозволяють відмежувати дії, які породжують цивільно-правові відношення від кримінально-караного діяння.

Аналіз об'єктивної сторони складу злочину за характером дій дозволяє проводити межу між злочином та адміністративним правопорушенням. Тут необхідно враховувати перш за все ступінь суспільної небезпеки дій, тяжкість наслідків, коли вони настали.

Помилки найчастіше всього зустрічаються при відмежуванні кримінально-караних від аналогічних діянь, які тягнуть застосування заходів адміністративного впливу. Не завжди проводиться чітке розмежування між зловживанням службовим становищем при порушенні фінансової дисципліни та проступком, яке карається у дисциплінарному порядку.

Помилки, які припускаються у таких випадках, пояснюються, як правило, зовсім не складністю конкретних ситуацій, а недостатністю уваги та поверховим відношенням до аналізу злочину, за ознаками якого порушується кримінальна справа.

Дата добавления: 2014-01-04