Розлади тканинного росту

План

1. Запалення. Лихоманка.
2. Розлади кровообігу.
3. Розлади тканинного росту.

1. Патологічні процеси хвороби різноманітні. Але в основі більшості з них відбуваються зміни, загальні для всіх, які називаються типовими.

ЗАПАЛЕННЯ – це складна рефлекторна реакція організму на дію шкідливих факторів, які проявляються комплексом функціональних і структурних судинних і тканинних змін.

Фактори: механічні, інфекційні, температурні, хімічні та інші.

Стадії запалення:

1) альтерація – підвищення проникливості стінок судин;

2) ексудація – параліч судин і стаз крові приводять до проникнення плазми, білків та формених елементів крові через судинну стінку і утворення набряку. Лейкоцити виходять в тканини і фагоцитують збудників і загиблі клітини;

3) проліферація – розмноження клітин в зоні некрозу (в основному сполучнотканинних).

Ознаки запалення: почервоніння, набряк, жар, біль, порушення функцій.

Форма запалення: альтеративне, ексудативне, проліферативне.

Перебіг процесу: а) гострий – переважають альтерація та ексудація;

б) хронічний – переважає проліферація.

Зміна характеру запалення може залежати від особливостей організму та лікування. Сприятливе завершення запалення полягає в розсмоктуванні ексудату і змертвілих тканин з послідуючою регенерацією специфічних тканин. При невеликих дефектах відбувається повна регенерація, відновлення структури та функцій. При значних ушкодженнях та гнійному розповсюдженні можуть утворюватися рубці, деформація органів та порушення функцій.

ГАРЯЧКА – порушення терморегуляції. Це загальна реакція організму на подразнення, яка супроводжується підвищенням температури тіла. В основі гарячки лежить порушення функції нервових центрів терморегуляції в гіпоталамусі.

Причини: інфекційні, хімічні речовини, всмоктування в кров продуктів білкового розпаду, розлад ендокринної регуляції, ушкодження головного мозку, психічне збудження та інші.

Стадії гарячки: 1) стадія підвищення температури – збільшується теплопродукція, зменшується тепловіддача (спазм судин, озноб, “гусяча шкіра”).

2) стадія збереження температури - збільшується теплоутворення і збільшується тепловіддача (жар, почервоніння шкіри).

3) стадія падіння і нормалізації температури – збільшується тепловіддача (потовиділення, сечовиділення)

а) літичне падіння;

б) критичне падіння.

Типи гарячок: 1) постійного типу – різниця між ранковою і вечірньою температурою близько 1 градуса;

2) ремітуючого типу – великі коливання між ранковою та вечірньою температурою (приблизно 2 градуси);

3) інтермітуючого типу – чергування короткочасних нападів гарячки (3-4 год.) з періодами 2-3 дні безгарячкового стану (малярія). Різке спадання температури називається критичним, а поступове літичним.

Характеристика стану організму при гарячці:

ЦНС – марення, галюцинації, пригнічення.

Серцево-судинна система – прискорений пульс, зниження артеріального тиску.

Дихання – прискорене.

Травлення – відсутність апетиту, нудота, блювота.

Обмін речовин – похудіння.

Фізичні вправи даються поступово.

2. РОЗЛАДИ КРОВООБІГУ ( місцеві).

Гіперемія – надмірний вміст крові в тканинах:

а) артеріальна – посилення притоку крові в артеріолах та капілярах;

б) венозна – сповільнений відтік крові по венах.

Стаз – припинення руху крові в капілярах та дрібних венах;

Ішемія – зменшення наповнення крові якого-небудь органу або частини його. Причини: стиснення гілок артерій, спазм, звуження просвіту судин, закупорка, перерозподіл крові в системі кровообігу;

Інфаркт – змертвіння ділянки тканин внаслідок повного закриття просвіту артерій. Найчастіше серця, мозку, нирок, селезінки, легень тому, що гірше розвинутий колатеральний кровообіг.

Тромбоз – згортання крові в просвіті кровоносних судин. Тромби складаються з фібрину, плазми, тромбоцитів, еритроцитів, лейкоцитів. Поділяються на “білі” і “червоні”.

Емболія – закупорка артерій чимось, принесеним током крові чи лімфи (тромбом, клітинами, скупченням бактерій, жиру, повітрям, газами...). Можуть стати причиною смерті.

Дистрофія – якісні зміни хімічного складу тканин внаслідок порушення трофіків, яка веде до порушення структури і функцій.

Види: білкові, жирові, мінерального обміну і води.

Атрофія – порушення харчування тканин яке характеризується зменшенням об’єму тканин і органів і зниженням їх функцій. Хімічний склад практично не змінюється. Це зворотній процес, якщо усунути причину.

Гіпертрофія – збільшення органу чи його частин внаслідок збільшення об’єму чи кількості клітин.

а) справжня гіпертрофія – збільшення специфічних функціональних тканин (фізіологічна та патологічна);

б) несправжня – збільшення органу за рахунок розростання сполучної та жирової тканини при атрофії його паренхіматозних клітин.

Некроз – змертвіння окремих клітин, тканин чи органів в живому організмі. Це незворотній процес.

Пухлини – атипова тканина якогось органу, яка відрізняється інтенсивність росту, своєрідністю функцій, процесів обміну речовин.

Розвиваються в різних тканинах:

Сполучній – саркома.

Жировій – ліпома.

М’язовій – міома.

Нервовій – неврома.

Залозистій – аденома.

Епітеліальній – рак.

Судинній – ангіома.

Розвиток пухлин може розвиватися ізольовано або проростати в органи, викликаючи некроз, розпад, інтоксикацію.

Доброякісні пухлини характеризуються повільним ростом, не дають метастазів і рецидивів.

Злоякісні пухлини ростуть швидко, дають метастази, викликають виснаження, приводять до смерті.

Причини пухлин: вірус, хронічне подразнення тканин, спадковість, рентгенівське і радіаційне опромінення.

Дата добавления: 2014-01-04