Методи клінічного обстеження

Інструментальні методи дослідження.

Ректороманоскопія. За допомогою цього методу можна дослідити слизову оболонку прямої і дистального відділу сигмоподібної кишок на глибину 30-35 см від заднього проходу.

Слизова оболонка в нормі має рожеву блискучу гладку поверхню з видимими нерозширеними судинами.

При патологічних процесах слизова прямої і сигмоподібної кишок може бути темно-червоною, тьмяною, з нашаруваннями слизу, крові, гною. Це вказує на запальний процес в ній. Часом можна побачити виразки, поліпи, злоякісні пухлини.

Використовуючи ректороманоскопи, можна взяти біопсійний матеріал для морфологічного дослідження і підтвердження діагнозу. Фіброколоноскопія - візуальне обстеження внутрішньої поверхні товстої кишки.

Показаннями до проведення є: 1) підозра на будь-яке захворювання товстої кишки, коли клінічні, лабораторні та рентгенологічні дані не позволяють достовірно виставити діагноз; 2) передракові захворювання товстої кишки; 3) дослідження хворих на диспансерному обліку з приводу перенесеного раніше оперативного втручання (пухлини товстої кишки); 4) проведення гістологічного дослідження слизової товстої кишки.

Дослідження випорожнень. Аналіз калу є одним із важливих методів дослідження пацієнтів із захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Дослідження калових мас проводять шляхом вивчення фізичних даних, мікроскопічного, хімічного, а також бактеріологічного аналізу.

Печінка і жовчовивідні шляхи (гепатобіліарна система)

Розпитування. Скарги. При ураженні печінки і жовчовивідних шляхів можуть бути такі скарги: біль, жовтяниця, свербіж шкіри, зміна апетиту, відригування, нудота, блювання, здуття живота (метеоризм), бурчання в животі, проноси, запори, підвищення температури тіла, збільшення в розмірах живота.

Біль з’являється не при всіх захворюваннях печінки, тому що остання позбавлена больових нервових закінчень.

Біль в основному локалізується в правому підребер’ї, пов’язаний з вживанням їжі (виникає після вживання жирної і смаженої їжі) та глибоким диханням. Особливо гострим буває біль при спазмі м’язів жовчного міхура, проток або закупорці їх каменем (жовчна або печінкова коліка). Інколи коліці передують нудота, неприємні відчуття у верхній половині живота. В інших випадках біль виникає раптово на тлі задовільного самопочуття хворого. Він має колючий, ріжучий характер, віддає в ділянку правого плеча, праву лопатку, праву половину шиї, супроводжується блюванням, підвищенням температури тіла до 39-40°С, триває від кількох хвилин до години або доби і раптово зникає. Значно рідше виникає різкий біль при спазмі жовчних шляхів, внаслідок запального процесу, порушення іннервації або з інших причин.

Жовтяниця (icterus) – це один з характерних симптомів при захворюваннях печінки і жовчних шляхів. Її поява зумовлена накопиченням у крові й тканинах жовчних пігментів. Жовтяниця може з’являтися раптово після нападу печінкової коліки, внаслідок закупорки загальної жовчної протоки. При невеликому збільшенні вмісту білірубіну в тканинах можливе лише незначне пожовтіння склер (субіктеричність); при значному – насамперед жовтіють нижня поверхня язика, піднебіння, складки на обличчі, шкіра навколо носа і рота, долоні і підошви, надалі все тіло.

Свербіння шкіри (pruritus cutaneus) може бути одним із ранніх проявів захворювань печінки. Інколи триває дуже стійко протягом багатьох місяців і навіть років; в гострих випадках з’являється на декілька днів або навіть годин. Свербіж турбує хворих здебільшого вночі, призводить до утворення розчухів на шкірі та її інфікування. Свербіння пояснюють накопиченням у крові жовчних кислот, які подразнюють чутливі нервові закінчення шкіри.

Диспепсичні розлади. Скарги на зниження апетиту, гіркий смак в роті, відригування, нудоту, блювання, метеоризм, бурчання в животі, проноси, запори об’єднуються в так званий диспепсичний синдром. При патології гепатобіліарної системи його пов’язують з розладами секреції жовчі (і як наслідок – порушення травлення жирів в кишечнику) та зниженням знешкоджувальної функції печінки.

Для захворювань печінки і жовчних шляхів характерні зниження апетиту і відраза до жирної та смаженої їжі, відригування, гіркий смак у роті, який виникає внаслідок закидання жовчі в шлунок з дванадцятипалої кишки. Для захворювань печінки і жовчних шляхів характерна жирова диспепсія (або мильна), яка залежить від порушення травлення жирів.

Можуть бути запори, які в основному аліментарного (вживання їжі, бідної на клітковину, овочів, фруктів) і рефлекторного походження.

Підвищення температури тіла частіше спостерігається при запальних захворюваннях жовчного міхура і жовчних шляхів, при абсцесі й раці печінки, гепатиті, активному цирозі.

Збільшення розміру живота може бути наслідком накопичення в черевній порожнині асцитичної рідини в результаті утрудненого відпливу крові з кишечника, значного метеоризму, гепато- і спленомегалії.

Накопичення рідини в черевній порожнині (асцит) – це звичайне ускладнення захворювань печінки, але найчастіше трапляється при цирозі. Асцитична рідина являє собою ультрафільтрат плазми. Асцит може виникнути раптово або розвиватися поступово протягом декількох місяців. Його патогенез складний і залежить від взаємодії багатьох чинників.

Дата добавления: 2014-01-04